Редакція газети «Гомін» рада вітати читачів нашої нової рубрики «Цей день в історії Придністров’я». Звичайно, наш хроноскоп охоплюватиме не тільки події місцевого масштабу, а і країн, з якими республіка поєднана однією «кровоносною» системою – Росії та України, а також Всесвітньої історії.
Ви відкриєте для себе багато цікавих, невідомих вам фактів, історію створення і розвитку нашої держави, ознайомитеся з життям знаменитих придністровців та їхніми великими досягненнями.
Кожен із нас проходить свій життєвий шлях, аналізує й замислюється над ним, і кожна розумна людина дістає з цього уроки, піднесені долею. Тільки дурень сліпо крокує в майбутнє, не звертаючи уваги на минуле. Складно уявити собі людину, на яку ніяк не вплинуло б її дитинство. Так само й історія… Ми ж, придністровці, – частина цього глобального процесу. І щоб якомога глибше зрозуміти та вивчити себе, повинні освоювати цю, воістину, важливу нау-
ку – історію.
За допомогою пізнання цієї багатогранної галузі знань можна не тільки «підтягнути» свою ерудицію, щоб бути цікавим у спілкуванні, а також винести для себе нове розуміння, яке допоможе нам обійти перешкоди нашого майбутнього. Адже в історії людства відбулося багато різних подій: важливих і нікчемних, радісних та сумних, мудрих і безглуздих. Усі вони дають нам чудову можливість не тільки захоплено обговорювати історичні теми, а й осягати тим самим самого себе. Вчитися, що треба і що не потрібно робити за різних обставин. Розвивати своє мислення в пошуках справедливості та раціональних рішень. Простіше кажучи – розуміти історію.
Зрештою, кожен вирішує для себе сам: вивчати йому історію чи обходити її стороною. Однак, як і будь-яка інша наука, здоровій людині вона додасть, як мінімум, стимулу до розвитку, що вже за своєю суттю не марне. Якщо ж ви дочитали до цих рядків, то вже безглуздо відмовлятися від подальшого вдосконалення. Не лінуйтеся, читайте історію. Проводьте час із задоволенням і користю.
Отже, з чого ж складався день 22 серпня в історії Придністров’я?
22 серпня – це 234-й день поточного 2022 року, до завершення якого залишається всього 131. Це день пам’яті Матфія –одного з учнів Ісуса Христа, який став апостолом замість Іуди Іскаріота. У народі цієї дати боялися. У давнину вірили, що саме 22 серпня змії можуть висмоктати з корів усю кров, тому худобу не виганяли на пасовище. Вважалося, що віднині закінчується літнє тепло, тому і прозвали в народі Матвія непогожим. Господині на світанку виносили на вулицю глечик з молоком і залишали його там доти, доки не зникне ранкова роса. Вірили, що після цього корови будуть краще доїтися.
Серпень 1787 року (без позначення конкретного дня місяця) відзначений в історії як останній татарський набіг на південне Придністров’я.
22 серпня 1815 року в Бендерах заклали собор Преображення Господнього. Історія Преображенського собору почалася з 1814 року, коли інженерне начальство Бендерської фортеці затіяло роботи, які відсунули б місто від фортеці на 250 сажнів (532 м) на південь для створення баштової еспланади – широкого відкритого простору перед фортечними стінами. На цій території розташовувалися Успенська і Нікольська церкви, які через свою ветхість під час перенесення зруйнувалися. У зв’язку з цим на місці руїн турецьких казарм вирішили побудувати новий храм на честь Преображення Господнього.
22 серпня на військовому параді в присутності коменданта фортеці, а також усіх чинів військової та цивільної міської адміністрації за великого скупчення людей відбулася закладка Преображенського собору як символу звільнення Бессарабії від турецького ярма. Закладку освятив протоієрей Феодор Малявинський. Проект храму підготував архімандрит Іоанікій – член Кишинівської духовної дикастерії (установи при єпархіальному архієреї з церковно-адмі-
ністративними та церковно-судовими функціями). За проектом у соборі були три приділи: Нікольський (лівий), Успенський (правий), названі в пам’ять про зруйновані церкви, а також Преображенський (центральний).
22 серпня 1861 року більшість жителів Бендер уже майже добу перебували на вулицях, були збуджені, а їхні очі світилися щастям. І було від чого. Минулого дня, 21 серпня, в місто прибув із візитом сам імператор Олександр ІІ Визволитель. Біля вокзалу зібралася така кількість людей, що не піддавалася обчисленню. Місто освітлювали сотні вогнів: по всій окрузі палали смоляні бочки. На привокзальній площі тріпотів на вітрі величезний плакат: «Боже, царя храни!». Олександр ІІ привітав присутніх, одразу ж, на площі, провів урочистий огляд військ Бендерського гарнізону, подякував міській адміністрації та городянам, а потім пішов далі. Та для бендерчан 21-е плавно перейшло у 22-е, і два дні злилися в один.
22 серпня 1878 року – в Тирасполі відбувся V Губернський з’їзд земських лікарів і членів земських управ Херсонської губернії. Губернія наприкінці ХІХ століття виділялася своєю інтенсивною діяльністю, спрямованою на розвиток освіти та медицини. У протоколах заходу зазначалося, що «…з’їзд лікарів корисний для всіх: зближуючи нас, він відновлює втрачене товариство і поєднує спільними науковими інтересами. Корисний він і для земства: всебічне і докладне обговорення хоча і невеликого кола питань, з огляду на місцеві умови, дає земству можливість улаштувати медичну галузь якомога плідніше».
22 серпня 1894 року почався регулярний рух поїздів залізничною гілкою Рибниця – Бельці. Офіційне відкриття цієї гілки відбулося 21 серпня, оскільки саме в цей день ввели в експлуатацію Рибницький міст через Дністер. Тоді ж пустили перший «урочистий» ешелон. Та регулярний робочий рух на цій ділянці почався тільки наступного дня – 22 серпня.
22 серпня 1944 року в бою за визволення Бендер від фашистських загарбників червоноармієць Микола Курило зі 129-го стрілецького полку практично повторив подвиг свого земляка Олександра Матросова. Одна з німецьких кулеметних точок на Суворовській горі не давала нашим військам просуватися вперед. Тоді боєць, узявши кілька зв’язок гранат, поповз до німецької кулеметної точки, встав на весь зріст і кинув у «пащу» ДВТ першу зв’язку гранат. У цю мить у нього влучило кілька ворожих куль, але він зумів наступною зв’язкою гранат знищити ДВТ, однак водночас дістав смертельну кулеметну чергу в груди. Він за інерцією зробив ще кілька кроків уперед і закрив собою амбразуру. Рота перейшла в наступ, і підняла над горою Суворова червоний прапор. Це був кінець німецького опору.
За проявлені героїзм і мужність Микола Курило був посмертно удостоєний звання Героя Радянського Союзу. На цьому ж місці, на Суворовській горі, він був похований.
22 серпня 1984 року в Бендерах відкрили пам’ятний знак «Слава героям-визволителям», встановлений на честь 40-річчя визволення міста радянськими військами від німецько-фашистських загарбників у ході Яссько-Кишинівської операції. Велична архітектурна композиція розташована на невисокому пагорбі, над фундаментом пам’ятника – п’ятикутною зіркою з червоної мозаїки – височіють п’ять вузьких пілонів-багнетів. Декоративні барельєфи, що зображають етапи Великої Вітчизняної війни, відрізняються суворою простотою та великою емоційною силою.
22 серпня 1989 року в Тирасполі відбувся 50-тисячний мітинг. «Організовано, колонами йшли представники трудових колективів міста, – згадує у своїй статті «Політичний страйк у Молдавській РСР» історик, радник Президента Анна Волкова. – Трибуни міського стадіону були заповнені вщерть. На мітингу виступали робітники, інженери, службовці заводів «Точлитмаш», авторефрижераторного, «Електромаш», «Автополив», ПХБО, ПШО, склотарного, металовиробів та інших». Промовці з обуренням говорили про те, що Президія Верховної Ради МРСР, Уряд, ЦК КПМ ігнорують думку тираспольчан, виносять на сесію дискримінаційні закони, які загострюють суспільно-політичну ситуацію. Головними вимогами страйкарів були: відстрочення сесії Верховної Ради, проведення всенародного обговорення та постатейного голосування законопроектів у районних, міських, сільських і селищних Радах, обов’язкове врахування пропозиції про надання статусу державної двом мовам – молдавській і російській.
Мітинг ухвалив звернення до всіх жителів Молдавії, а також до Верховних Рад МРСР і СРСР. «Ми звертаємося до всіх, від кого залежить розв’язання цього життєво важливого питання для багатонаціонального народу республіки, – говорилося в ньому. – Ми звертаємося до вашого серця і розуму, сподіваючись на ваші людинолюбство і розум. Тож не поспішаючи, спільними зусиллями справедливо розберімося в ситуації, що склалася». Потім слідували ті ж самі пропозиції до влади, які були оголошені раніше: врахувати в законах про мову думку Тирасполя і провести всенародне обговорення. У цьому мітингу взяли участь близько 50 тисяч осіб. Одночасно з ним у селі Паркани Слободзейського району провели схід селян, за підсумками якого були прийняті аналогічні рішення: перенести терміни проведення сесії Верховної Ради МРСР і законодавчо ввести дві державні мови – молдавську і російську.
22 серпня 1991 року – закінчив своє недовге існування Державний комітет із надзвичайних ситуацій, більш відомий у народі як ДКНС. Рано вранці літак Ту-134 з Олександром Руцьким і Михайлом Горбачовим приземлився в Москві. Більшість членів ДКНС була заарештована. Після цього арешту в Кишиневі керівництво республіки осміліло й почало своє «полювання на відьом». Була заборонена діяльність Компартії та заарештоване її майно. Закрили деякі республіканські та міські газети, що публікували документи ДКНС. Президент Молдови Мірча Снєгур направив Президенту СРСР телеграму, в якій звинуватив лідерів Придністров’я і Гагаузії у співпраці з ДКНС. І, не чекаючи відповіді, розпорядився їх заарештувати.
Того ж вечора і наступної ночі з 22 на 23 серпня 1991 року спецслужби Молдови прибули в міста і районні центри Придністров’я з метою арешту народних депутатів Верховної та місцевих Рад, керівників республіки.
Були захоплені народні обранці Гімн Пологов та Ілля Мільман у Бендерах, а Володимира Боднара та Григорія Попова «взяли» в Григоріополі. Всіх затриманих, побитих під час арешту, відвезли до Кишинева. Президент РМ Мірча Снєгур у телефонній розмові з Григорієм Маракуцею, відповідаючи на запитання «Що відбувається?», цинічно сказав: «Ви довго спокійно спали…».
«В ізоляторі мене кинули на нари – без підстилки, без нічого, – згадував Григорій Попов. – Так голий я провалявся добу, поки з дому не передали одяг… Прийшов медексперт, визначив, що зламане десяте ребро. Кілька днів у мене шуміло в голові, нудило, через п’ять-шість днів почалися сильні болі в потилиці, погіршився зір. Одного разу вночі почалися страшні болі у хребті, я попросив викликати швидку допомогу, але охоронці навіть не збиралися цього робити».
Пізніше, 1 жовтня, всіх заарештованих відпустили, чому неабиякою мірою посприяв Жіночий страйковий комітет на чолі з Галиною Андрєєвою. Та це буде потім.
22 серпня 1991 року в Москві над Білим домом уперше офіційно підняли триколірний російський прапор, який замінив у статусі державного символу червоне полотнище з серпом і молотом. На надзвичайній сесії Верховної Ради РРФСР прийняли постанову вважати офіційним символом Росії біло-синьо-червоний прапор (триколор). Як сказано в постанові, «…вважати полотнище з білої, блакитної, червоної смуг» офіційним національним прапором Росії. 22 серпня – День Державного прапора Російської Федерації.
Чому цей факт можна віднести до історії Придністров’я? Тому, що Верховна Рада ПМР 12 квітня 2017 року ухвалила закон, який дозволяє використовувати російський прапор нарівні з державним. «Зміна порядку використання державних символів пов’язана з прихильністю народів ПМР до єднання, а також прагненням до возз’єднання з Росією згідно з волевиявленням, висловленим на референдумі 17 вересня 2006 року», – йдеться в цьому документі.
22 серпня 1994 року в ПМР розпочалася серйозна грошова реформа. Коли республіки колишнього Радянського Союзу активно впроваджували власні грошові знаки, велика маса готівки СРСР опинилася на нашому придністровському ринку. У зв’язку з цим Уряд республіки прийняв рішення модифікувати радянські банкноти для врятування фінансової системи Придністров’я. Єдино можливим на той час способом захисту стало маркування банківських білетів спеціальними марками з зазначеним на них номіналом купюри, а також портретом засновника Тирасполя, російського полководця Олександра Суворова. Таким чином, в обігу залишилися модифіковані банкноти СРСР номіналом від 10 до 1 000 рублів, випущених у 1961 – 1992 роках, і білети Банку Росії вартістю в 5 000 і 10 000 рублів, які з’явилися в 1992 році. У народі ці перші придністровські гроші влучно охрестили «сувориками».
Таким залишився в історії Придністров’я день 22 серпня
Олександр ПЕТРЕНКО.
Фото: wikiwand.com