У кожного з нас є рідний дім, в якому ми народилися, виросли, де минуло наше дитинство, шкільні та юнацькі роки, де залишилися найкращі спогади тієї безтурботної пори.
У голови Спілки українців Придністров’я ім. О. Бута Петра Богуцького такий дім залишився в Тульчинському районі Вінницької області. Батьківську хату чоловік покинув у 1984 році. Доля привела його до Григоріополя, де Петро Петрович зустрів свою дружину Наталю, з якою ділить хліб та дах і донині. Глава сімейства, фаховий економіст, випробував себе на різних посадах: від головного економіста колгоспу «Прогрес» с. Ташлик, до керівника Григоріопольського відділення реєстраційної палати, а згодом і до посади заступника глави державної адміністрації з економіки та фінансів.
Попри постійну службову зайнятість Петро Петрович у 1997 році на громадських засадах очолив товариство української культури «Стожари». То був чудовий період творчого піднесення, можливість реалізувати плани з відродження української мови та культури на колишніх українських землях. Голова громади докладав чималих зусиль, створивши кілька ансамблів народної української пісні: «Діброва», «Стожари» та «Вербиченька». З 2003 року за його ініціативи розпочав ходу Придністров’ям республіканський музичний фестиваль української народної пісні «Пшеничне перевесло».
З 2012 року Петро Богуцький став на чолі Спілки.
Його сім’ю можна назвати багатою: двоє синів здобули вищу освіту в Київському економічному університеті ім. В. Гетьмана, тепер працюють програмістами, народили батькам п’ятьох чудових онуків.
Громадський діяч запевняє, що своє щастя знайшов саме тут, на придністровській землі, віддав свої знання і досвід зміцненню республіки та збереженню української культури. Нині, перебуваючи на пенсії, він не залишає громадську діяльність, яка приносить йому справжню
насолоду
Уляна БОНДАРЧУК.
На фото П.П.Богуцький (в центрі) з учасниками ансамблю Стожари.