Спитай себе, дитино, хто ти є,
І в серці обізветься рідна мова;
І в голосі яснім ім’я твоє
Просяє, наче зірка світанкова.
З родинного гнізда, немов пташа,
Ти полетиш, де світу далечизна,
Та в рідній мові буде вся душа
І вся твоя дорога, вся Вітчизна.
У просторах, яким немає меж,
Не згубишся, як на вітрах полова.
Моря перелетиш і не впадеш,
Допоки буде в серці рідна мова.
Дмитро ПАВЛИЧКО
Українська діаспора – це українці, які живуть поза межами держави, однак переймаються долею своєї країни. Сам термін «diaspora» в перекладі з грецької означає «розсіяння».
За офіційними даними, загалом українців у світі – близько 47 млн. З них в Україні мешкає 37,2 млн, у країнах Америки, Австралії, Західної Європи – понад 5 млн, ще 7 млн – у країнах, що входили колись до складу Радянського Союзу. З них 4,4 млн осіб живуть у Російській Федерації, у Казахстані – близько одного мільйона, у Молдові – 620 тисяч, у Білорусі – 300 тисяч, у країнах Балтії – 200 тисяч, в Узбекистані та Киргизстані – 100 тисяч. Є регіони, суцільно заселені українцями: Берестейщина в Білорусі, Кубань, Зелений Клин у Росії тощо.
Функціонування та поширення української мови за межами України в різних країнах усіх континентів тісно пов’язане з кількістю представників діаспори.
Щоб вижити за будь-яких умов, українці засновували свої церкви, відкривали школи, організації, а також культурні та освітні товариства. Пристосовуючись до нової культури, емігранти зберігали вірність своїй рідній мові та культурі.
З огляду на збільшення потоку еміграції постало питання про необхідність мати за кордоном українських учителів у нових місцях поселення. Важливу роль відіграли суспільні організації та читальні товариства, які організовували навчання та залучали до вивчення української мови.
Найпершою українською діаспорою стали маловідомі русини-українці Бачки та Сриму. Їхня громада і нині живе на території сучасної Сербії та Хорватії. Це нащадки переселенців із Закарпаття, які переселилися на Балкани в середині ХVIII століття.
У Болгарії, наприклад, українська діаспора сформувалася в IX-X століттях завдяки служителям церкви, купцям, студентам і викладачам, зокрема, Києво-Могилянської академії.
США належить до тих західних держав, де асиміляційні процеси відбуваються найбільш інтенсивно. За даними демографічних досліджень, 66 % громадян українського походження не володіють мовою предків. Тільки 123,5 тис. осіб спілкуються українською мовою в сім’ях. Найбільша кількість українців, які опанували українську мову, живе в штаті Нью-Йорк – понад 52 тис. осіб.
Усі вони зберегли рідну мову і традиції. Більше того, в цих штатах виходять українськомовні періодичні видання, діти навчаються в українськомовних школах, люди відвідують театри, концерти, де звучить рідна мова.
На сьогодні діяльність громад координує Світовий конгрес українців, у складі якого організації понад 30 країн світу.
СОУД
Спілку освітян української діаспори (СОУД) заснували в червні 2018 року, коли вчителі та директори українських шкіл Італії, Португалії, Норвегії, Великобританії, Тунісу, Греції та Об’єднаних Арабських Еміратів створили міжнародне професійне об’єднання.
Створення Спілки мало об’єднати учителів для професійного спілкування, обміну досвідом і розробки стратегічних завдань розвитку української освіти за кордоном, представлення та захисту інтересів освітян діаспори. Її утворення ознаменувало початок нового життя української шкільної освіти за кордоном, адже об’єднання та плідна співпраця вчителів – це безумовна запорука успіху.
Засновниками організації були представники найрізноманітніших освітніх професій та напрямків: учителі початкових класів, викладачі української мови, учителі-предметники, психологи, філологи, редактори, маркетологи. Українські освітяни за кордоном є високоосвіченими, дипломованими, мають наукові ступені.
Вони дарують натхнення, віру в щасливе майбутнє і доводять, що українська освіта не знає меж. Наприклад, нині в закордонні активно діють і успішно розвиваються такі українські школи: «Еллісів» – у Норвегії, «Трембіта» – в Греції, «Зернятко» – в Тунісі, «Пролісок» – в Італії, «Оберіг» – у Португалії тощо.
Педагоги українських шкіл за кордоном чинять чи не найбільший опір асиміляції українців за межами Батьківщини, роблять усе, щоб українська мова, культура і традиції не зникли й не розчинилися.
«Ми створюємо й адаптуємо підручники, започатковуємо нові програми, накопичили величезний практичний досвід. Навчальна програма, розроблена педколективом так, щоб шляхом вивчення предметів українознавчого циклу сприяти збереженню національної ідентичності маленьких українців, розвитку здібностей кожного та формуванню особистості. Учителі школи використовують новітні технології, впроваджують інтерактивні форми та методи навчання, щоб зробити уроки цікавими та змістовними», – наголошують педагоги закордоння.
В італійському місті Єзі з 27 лютого по 1 березня 2020 року працював Перший міжнародний форум українських освітян діаспори «Підвищення рівня професійних компетентностей учителя української школи за кордоном». Організатори запросили провідних спеціалістів з України, а досвідчені вчителі поділилися досвідом і напрацюваннями з директорами та педагогами закордонних шкіл майже з усього світу під час проведення науково-методичної конференції, практикумів, круглих столів, панельних дискусій, тематичних презентацій, майстер-класів, тренінгів. Ця подія стала знаковою в новітній історії діаспори.
Освітяни закордоння роблять усе можливе для підвищення авторитету української мови, доводячи тим самим слова В. Русанівського: «Мова єднає між собою представників певного народу в часі та в просторі. Прилучення людини до рідної мови – це входження її в суспільство, залучення до колективного розуму».
Спілка українських освітян діаспори перейшла у своїй діяльності на якісно нову орбіту і виконує просвітницьку місію: проводить серію навчальних вебінарів «Підвищення професійних компетентностей учителя української школи за кордоном». Для першого заняття взяли тему, що є головною для освітян закордоння: «Викладання української як іноземної та української як успадкованої дітям».
По-дорослому важлива місія: проекти СОУД
«На робочому столі правління Спілки завжди багато ідей та проектів. Відбираємо найоригінальніші та, на наш погляд, найбільш дієві. Насамперед, робимо це з думкою про учнів українських закордонних шкіл, про вчителів. Як показали опитування, проблеми наші спільні – від Австралії до Норвегії, від Японії до Канади. Ми ставили запитання: як можна допомогти школам підвищити мотивацію дітей до вивчення української мови? Природно, що діти люблять різноманітні змагання. Якщо спробувати сили в змаганні, в якому ще ніколи не брали участі? Така місія нашим учасникам здалася не тільки цікавою, а й по-дорослому важливою», – зазначила в інтерв’ю Укрінформу голова правління Спілки українських освітян діаспори Ліна Максимук.
За роки діяльності члени Спілки запровадили й реалізували чимало цікавих проектів для молоді, зокрема: міжнародний конкурс юних перекладачів «Мовограй» (цього літа проведено вчетверте), міжнародний конкурс дитячої творчості «Лесин день» з нагоди 150-річчя від дня на-
родження славетної Лесі Українки (2020 р.), міжнародний конкурс відеопроектів «Вивчати українську – круто!» (2021 р.), міжнародний арт-проект «Лелеки повертаються» (2022 р.).
Участь у конкурсах спонукає молоде покоління шанобливо ставитися до української мови та літератури; формувати систему духовно-моральних цінностей та почуття художньо-естетичного смаку, активізувати пізнавальний інтерес до історії України; підвищити мотивацію учнів до навчання в українських школах за кордоном; створити належні умови для реалiзацiї творчого потенцiалу школярiв.
Формування почуття єдності з історичною батьківщиною
Учні МОЗ «Рибницька українська середня загальноосвітня школа № 1 з гімназичними класами ім. Лесі Українки» та МОЗ «Рибницька гімназія № 1» теж взяли участь і стали переможцями в конкурсах «Лесин день».
Учениця 11 класу Рибницької гімназії № 1 Анастасія Косановська перемогла в конкурсі «Вивчати українську круто!» У своєму відеопроекті Настя (вона ж і автор логотипу) звернулася до ровесників:
«Привіт, українці! Шлю свої вітання в різні куточки земної кулі. Волею долі ми, наче намистинки, розсипалися по всій Землі. Та тільки нам під силу з’єднатися в одну низку коралів. Міцною ниточкою для нас є наша мова. Наскільки наше намисто буде міцним, залежить від нас. А міць наша – в нашій мові! Українська лунає в багатьох країнах. І це круто!!!
Я – мешканка Придністров’я, єдиної держави за межами України, де, нарівні з російською і молдавською, офіційною визнана й українська мова. Третина населення регіону – українці. Як українка за походженням, я вважаю своїм обов’язком знати мову, історію і культуру свого роду. Розмовляючи українською, я відчуваю себе намистинкою, частинкою коштовного українського намиста. І ви, юні друзі, українці та україночки, відгукніться українською, відчуйте себе намистинками! Що більше нас, то більш коштовним буде намисто, яке ми передамо у спадок наступним поколінням! Це ж так круто – прикрасити земну кулю українським намистом!».
Підсилили почуття організаторів та учасників конкурсу відгуки журі: «…Ми приємно здивовані та вражені колосальною роботою дітей, учителів і батьків! Вивчення української мови для школярів і школярок – це частина їхнього життя, цеглинка їхнього серця і шлях у майбутнє. Досі переповнений емоціями від перегляду відеороликів, адже колись і ми, дорослі, починали вивчати українську мову, а нині бачимо також себе в цих дітях. Діти нас переконали, що вивчати українську – круто! А вислів видатного українського літературознавця й письменника Михайла Слабошпицького: «Нехай діти відчують, що говорити українською – модно чи навіть «круто». Я вірю, що так буде», – це й про єднання поколінь українців з різних куточків світу».
Підростає чудова українська молодь
В Україні проводиться кілька мовних міжнародних конкурсів для учнів, зокрема і «Мовограй». За словами Ліни Максимук, беручи участь у конкурсі, діти бачать, що українська для них – не мертва латина, а мова жива, потрібна. Більше того: для багатьох це перше мовне випробування, такий собі мовний «…стрибок із жердиною», де взято високу планку. Уявіть, як перемога в міжнародному конкурсі впливає на самооцінку, на впевненість у своїх силах, на бажання вчитися і творити далі! Учні закордонних шкіл виборюють дипломи переможців, це окрилює не тільки їх самих, а й дає позитивний приклад іншим. Перемогти у змаганні, де свої таланти демонструють переважно діти-носії мови, надзвичайно почесно.
Чи не найважливіше завдання конкурсу – звернути увагу на те, чим діти діаспори вигідно відрізняються від своїх ровесників в Україні: кожний маленький закордонний українець надійно стоїть обома ніжками у двох культурах, у двох цивілізаціях. Можливо, через кілька років підросте нове покоління вже готових «двовекторних» перекладачів, які досконало знають іноземні мови. Ось хто буде пропагувати українську культуру у світі, а також у своїх країнах проживання.
Організаторів конкурсів надихають на подальшу працю і відгуки батьків та вчителів: «…Хочемо висловити Вам подяку за таку нагоду, одну з перших в історії новітньої української міграції за те, що пам´ятаєте про нас, понад 10 млн українців, що живуть за кордоном і прагнуть зберігати нашу мову і культуру далеко від Батьківщини». «Нові «зірочки» готуються осяяти небокрай діа-
спори. У нас підростає чудова українська молодь!» – наголошують члени правління Спілки освітян українського зарубіжжя
Галина КРИЖАНIВСЬКА.