Масовими політичними репресіями в 1937-1938 роках була охоплена вся територія СРСР, зокрема, й наша. Темними ночами на валах Тираспольської фортеці велися таємні розстріли.
Пороховий льох: історія розкопок на цьому злощасному місці бере свій початок з 1992-го, і з різним інтервалом робіт вони тривають і нині. Завдяки матеріалам, отриманим з кишинівських архівів, стало відомо про приблизно 5 тисяч розстріляних чоловіків і жінок, яких привозили для страти в Тирасполь з усієї території МАРСР.
Розкопки тривають під егідою МВС ПМР, що забезпечує роботі належний контроль і безпеку. Пошуком тіл, предметів одягу, особистих документів займаються провідні придністровські археологи спільно з волонтерами молодіжного руху «Спадкоємці Перемоги».
За весь час великими фізичними та моральними зусиллями вдалося ексгумувати понад 3 200 осіб. Цього року виявили понад 1 150 останків. Досвідчені дослідники зізнаються, що, попри обсяги виконаних робіт і емоційну стійкість, ці знахідки не перестають вражати своєю жорстокістю. Положення кісток жертв політичних репресій в одній із розстрільних ям свідчить про те, що людей буквально переламували й без розбору скидали одне на одного.
У зв’язку з появою нових фактів щодо розстрілів невинно убієнних у Тирасполь прибув митрополит Кишинівський і всієї Молдови Володимир. Він відвідав місце розкопок біля порохового погреба Тираспольської фортеці, спільно з архієпископом Тираспольським і Дубоссарським Савою, а також архієпископом Кагульської та Комратської єпархії Анатолієм відслужив заупокійну літію за розстріляними людьми.
Митрополит Володимир після богослужіння зазначив: «…Всі вони новомученики, всі вони в Царстві Божому. Помолилися за тих, хто був убієнний, подякували тим, хто трудиться на цьому місці для виявлення правди, для виявлення тих особистостей, які були тут убиті, – це наш обов’язок, це наша честь, і тому ми сьогодні перебуваємо в цьому місці».
Хоча термін давності злочину давно минув, кримінальні справи відкриті, слідство триває. Знахідки у вигляді документів, куль та залишків снарядів стрілецької зброї заносяться у справу і вважаються доказами. Абсолютно всі ставляться до цієї справи серйозно. Неважливо, скільки минуло часу і скільки ще мине. Необхідно встановити особи всіх катів. Тих, хто заносив людей у списки, хто розстрілював їх і констатував час смерті.
Старший науковий співробітник лабораторії «Археологія» ПДУ ім. Т. Г. Шевченка Ігор Четвериков знає буквально все про це місце, про людей, що працюють тут, і тих, чиї тіла все ще виймають з обіймів чіпкої землі.
З особливою повагою Ігор Олексійович розповідає про юнаків – членів руху «Спадкоємці Перемоги». Цих молодих людей можна вже називати ветеранами розкопок після всього, через що їм довелося пройти. Люди, які відпрацювали тут чотири-п’ять років, відрізняються від інших особливим поглядом, твердим, але ніяк не цинічним. Адже саме небайдужість привела їх сюди.
«Ми зобов’язані виконувати цю складну роботу, щоб повернути їм імена. Якщо ми цього не зробимо, то не зробить ніхто», – зазначає фахівець.
Завдяки знайденим предметам особистого користування за весь час вдалося ідентифікувати 2 650 осіб. Очевидно, що це не остаточні цифри, вони можуть досягти й 3 500, що буде значним внеском у розслідування наслідків сталінського терору на усьому пострадянському просторі.
На території меморіального комплексу біля храму Новомучеників і сповідників Церкви Руської 30 жовтня, в День пам’яті жертв політичних репресій, відбудеться перепоховання знайдених останків у братську могилу
Марина СОВА.
Фото IA»Новости Приднестровья».