Iдея створення громадської організації, яка об’єднала б усіх ветеранів війни Молдавської ДРЕС і селища Дністровськ, обговорювалася ще наприкінці 60-х та на початку 70-х на засіданнях парткому будівництва і станції, у селищній Раді народних депутатів.
У піднесеному настрої будівельники станції – ветерани Великої Вітчизняної війни – зібралися в Будинку культури.
У селищі енергетиків 50 років тому (28 серпня 1972 року) така організація була заснована. Перед присутніми виступив голова Тираспольської секції Радянського комітету ветеранів війни Олександр Кирилович Михайлин. Він докладно розповів про діяльність Всесоюзного товариства ветеранів, про роботу створеної півроку тому міської ветеранської організації, закликав колишніх воїнів і захисників ще більше згуртуватися для активізації цілеспрямованої роботи з мешканцями селища, особливо з молоддю, виховувати в них на прикладах стійкості та мужності солдатів у роки війни високе почуття патріотизму та інтернаціоналізму.
Заступник секретаря парткому Молдавської ДРЕС, учасник ВВВ Анатолій Олександрович Карташов вніс пропозицію щодо обрання Ради ветеранів створеної громадської організації. До її складу увійшли С. Мишланов, Л. Полубоярцев, Н. Харченко, В. Бабушкін, В. Смолкотін, І. Кучеренко, І. Кузнецов, Л. Городецький, Є. Дудченко. Керівний орган Дністровської ветеранської організації очолив заступник начальника дільниці «Південтеплоенергомонтаж», партизан ВВВ Василь Смолкотін. Він став першим головою Ради ветеранів.
Крім Василя Сергійовича, за п’ять десятиліть у становлення та розвиток громадської організації зробили внесок ще 10 голів Ради: Пилип Трохимович Бурков (обирався три рази), Олексій Васильович Курсаков, Георгій Захарович Вахрушев, Леонід Нікандрович Одарченко, Іван Дем’янович Рибка, Людмила Іванівна Дербишева, Валерій Андрійович Ковальов, Володимир Павлович Локтєв, Павло Якович Загоревський, Сергій Миколайович Марченко.
Коротко зупинимося лише на першому та нинішньому керівниках Ради ветеранів. Про інших і більш докладно читач зможе дізнатися в книзі автора «Історія ветеранської організації міста Дністровська», яка готується до друку.
Добросовісність Василя Смолкотіна в роботі була прикладом для людей, які його оточували. Для молоді, студентів і школярів Василь Сергійович став легендарною особистістю, його завжди слухали, затамувавши подих. Ветеранську організацію він очолював майже 5 років. У своїй діяльності ветеран спирався, насамперед, на перевірених за роки роботи на станції та в селищі однодумців, з якими спільно обговорював першочергові задуми та заходи. Значної допомоги в роботі Ради завжди надавав заступник секретаря парткому А. О. Карташов.
По першості великої кількості паперів та надлишкової звітності не було, а от конкретні практичні справи були: участь у тематичних вечорах, присвячених Дню Радянської Армії та Військово-морського флоту, звільненню Слободзейського району та м. Тирасполя у квітні 1944 року, зустрічі з молоддю допризовного віку, з учасниками Яссько-Кишинівської операції. Іноді наприкінці таких зустрічей колишні фронтовики вручали новоприйнятим членам ВЛКСМ комсомольські квитки. З ініціативи Ради були організовані поїздки до Тирасполя та Кишинева для зустрічі з однополчанами. Особливо зворушливою була зустріч жінок-ветеранів Дністровська з бойовими подругами, які приїхали з різних міст великої тоді країни.
Чинного голову Ради ветеранів Сергія Миколайовича Марченка обрали в березні 2019 року на позачерговій конференції представників ветеранів війни та праці. За плечима воїна-інтернаціоналіста були найважчі випробування в Афганській війні, багатий життєвий досвід спілкування з людьми на посаді голови Дністровського Союзу ветеранів Афганістану. Ще задовго до обрання на цю відповідальну громадську посаду він знайшов однодумців, які хотіли зробити щось добре й значуще для міста та республіки, передати молоді пам’ять про подвиги захисників Батьківщини, виховати в них почуття патріотизму та поваги до військового обов’язку. 2004 року в одній із кімнат підвального приміщення, виділеного для дністровських афганців, відкрили крихітний музей афганської слави. Від підлітків та школярів не було «відбою». Військова амуніція, гільзи від набоїв, бойова зброя, фотографії з місць бойових дій притягували та заворожували хлопців. Музей відвідували дорослі, учні технікуму, ветерани війни.
Найбільшою гордістю і досягненням творців музею є організація та створення цього ж року військово-патріотичного табору «Марс». У 2019 році, коли С. Марченко був уже керівником міської ветеранської організації, у 15-те відбулося його ювілейне відкриття. Як беззмінний начальник молодіжного табору він завжди вважав, що військово-патріотичне виховання учнів, юнаків допризовного віку є невіддільною частиною підготовки їх до військової служби, щоб стати на захист своєї сім’ї, рідного краю та держави. Створена практично з нуля організація «Марс» є поки що єдиною на території Придністров’я.
У Раді ветеранів Марченко продовжує впроваджувати військово-патріотичне виховання поміж різних верств населення. Разом із членами Ради зустрічається зі студентами, бере участь в акціях «Свічка пам’яті», «День пам’яті», організовуючи догляд і прибирання могил, покладання квітів біля монумента визволителям Дністровська від німецько-фашистських загарбників, проведення мітингу біля меморіалу Пам’яті та Скорби м. Бендери, відвідування меморіалу Військової Слави села Паркани, щоб висловити повагу та вшанувати пам’ять загиблих воїнів-саперів, вклонитися похованим тут двом із трьох дністровських молодих хлопців Сергію Єрмоніну та Олександру Ольньову, які віддали життя за Придністров’я. Ним організована екскурсія до підземної фортеці с. Подойма Кам’янського району, де на місці ДОТа-24 планується створення історико-культурного комплексу «Лінія Сталіна». Щорічно здійснюються поїздки на берег Дністра до сакрального пам’ятника «Переправа». Кожна така подорож – чудовий урок патріотичного виховання молоді.
Головна мрія Сергія Миколайовича, яку він оприлюднив ще 10 років тому, здійснилася 12 квітня 2022 року. Йдеться про створення пам’ятника «Сини вітчизни», присвяченого радянським солдатам Великої Вітчизняної війни, воїнам-інтернаціоналістам Афганської війни та захисникам Придністров’я. Розглядалися різні його варіанти, долалися організаційні та фінансові труднощі, нарешті, пам’ятник був виготовлений та встановлений. На заключному етапі його ідейному натхненнику була надана велика організаційна допомога з боку глави міської адміністрації С. Карюка, а фінансово підтримало керівництво ПАТ «ИнтерРАО» в особі голови правління Б. Ковальчука та керівництво Молдавської ДРЕС в особі генерального директора В. Трубчанина.
За 50 років діяльності ветеранської організації кожен голова та кожен представник Ради ветеранів, кожен ветеран з активною життєвою позицією віддали багато сил для розвитку нашого міста та республіки, своєю працею та прикладом залишили помітний слід у розвитку освіти, охорони здоров’я, культури та спорту, в облаштуванні зовнішнього вигляду міста, а головне – в налагодженні добрих взаємин між людьми. Від цього Дністровськ став ще більш красивим, затишним та привабливим.
Ми, діти війни, вдячні за це фронтовикам, старшому поколінню. Їхній досвід та устремління, моральні та духовні заповіти ми передаватимемо наступним поколінням, будемо проводити свою роботу серед населення та молоді так, щоб у нашій республіці ніколи не поставало питання мови, національної ворожнечі, а був мир, злагода та чисте небо над головою.
Щиро вітаємо з ювілеєм громадської організації всіх ветеранів війни, праці та Збройних сил м. Дністровська!
Олексій БАБIН, член Ради ветеранів.
Фото зліва направо: А. Карташов, А. Куп’янський, В. Смолкотін.