Президент ПМР Вадим Красносельський у День прикордонника надіслав свої привітання тим, хто нині охороняє та захищає рубежі держави, наголосивши, що «…служба на державному кордоні пов’язана з можливими серйозними ризиками та викликами, але воїни в зелених кашкетах хоробро й рішуче протистоять проникненню деструктивних елементів на територію Придністров’я».
Урочистий захід, присвячений 30-м роковинам утворення Прикордонного управління МДБ ПМР, відбувся 14 вересня на плацу біля Будинку офіцерів прикордонних органів.
Сонячний теплий день сприяв святковому настрою присутніх. Серед нинішніх військовослужбовців можна було зустріти ветеранів, тих, хто стояв біля витоків народження однієї з військових структур нашої держави. Сивочолі чоловіки радо вітали один одного, потискали руки та обіймалися, згадували тих, кого вже нема серед живих.
Поки прапороносці шліфували елементи святкового ритуалу, журналісти республіканських ЗМІ взяли інтерв’ю у нинішніх та колишніх співробітників відомства.
Про період становлення загону розповів начальник Прикордонного управління МДБ ПМР полковник Сергій Кучерявенко.
«Заснування і становлення наше розпочиналося 30 років тому в надзвичайно складних умовах. Без будь-якої матеріально-технічної бази, без нормативно-правових документів, які б регламентували порядок несення служби. Все розроблялося поступово, з допомогою досвідчених колишніх радянських військовослужбовців – ветеранів, які вже мали досвід несення служби.
Між тим нині загрози зросли, на території республіки діє жовтий код небезпеки. Це накладає певний відбиток на діяльність прикордонної служби: необхідно здійснювати досконалу перевірку документів. Потрібно ретельніше проводити ідентифікацію особистості, звіряти документи, які пред’являють громадяни», – повідомив офіцер.
«Я прийшов у територіально-рятувальний загін ще у червні 1992 року, воював практично в усіх точках: у Бендерах, Дубоссарах, у Кременчуці був. Ми під арку зайшли 18 червня, вночі там убило мого товариша. Я сам витягував його з-під завалів, потім їздив на розпізнання. Коли настав мир, я пішов служити в прикордонники. Якраз організували прикордонний загін, ми присягу складали на аеродромі. Звісно, на самому початку важко було: і зарплата маленька, і матеріально-технічної бази ніякої, але наша служба була надзвичайно важливою», – розповів ветеран-прикордонник Микола Штро.
Ветеран пригадував, що спочатку не було й кордону як такого, тільки чисте поле. Згодом закупили будиночки-вагончики, розставили на Бендерському та Дубоссарському напрямках, а потім і в інших містах республіки. Облаштовували застави вздовж кордону по 35 та 27 осіб. Поступово загін поповнювався професійними кадрами з досвідом служби в Радянській Армії. Вміння та мудрості набиралися від них.
На урочистому шикуванні, яке відбулося на честь свята, зазначали, що за три десятиліття багато що змінилося. Створено необхідну нормативно-правову базу, особовий склад набув високого професіоналізму. Весь 850-кілометровий держкордон забезпечений належним спостереженням та контролем. Створено єдину систему, що дозволяє оперативно виявляти всіх порушників, а також затримувати громадян, які перебувають у розшуку.
Про ризики, що багатократно зросли для прикордонників, говорив і міністр держбезпеки Валерій Гебос. Він нагадав, що ситуація залишається напруженою на кордоні як з Україною, так і з Республікою Молдова.
«Уже понад півроку ви несете службу в посиленому режимі охорони держкордону, більшість чергує добу через добу. Наші військові, що несуть службу на кордоні з Україною, роблять це не лише під пильною увагою колег з того боку, а періодично і під прицілом. Ви з гідністю та честю виконуєте завдання та не піддаєтеся на будь-які провокації наших сусідів», – сказав керівник відомства.
Покладанням живих квітів до стели загиблим прикордонникам, що споруджена на плацу, присутні вшанували пам’ять своїх колег.
На честь свята кількох співробітників відзначили нагородами, декільком вручили зелені берети. На завершення заходу, як і на його відкриття, звучав гімн нашої республіки.
Уляна БОНДАРЧУК.
Фото автора.