Напередодні Дня вчителя кореспондент газети взяв ексклюзивне інтерв’ю в головної вчительки республіки Світлани Iванишиної.
– Розпочнемо нестандартно. Світлано Миколаївно, Ви своїх учителів пам’ятаєте?
С. I.: Шкільні роки та вчителі назавжди залишилися в моїй пам’яті. Я пам’ятаю всіх своїх наставників, кожен з яких вплинув на становлення моєї особистості, щодня формував мій світогляд, залучаючи до світу науки та знань. Багатьох із них уже немає, але добра пам’ять залишилася. Моя перша вчителька Євгенія Тихонівна Вдовиченко – дбайлива мама. Так ясно бачу кабінет, її біля дошки, відчуваю теплоту, доброту і турботу.
У старших класах мене навчали педагоги, про яких хочеться говорити нескінченно. Учитель історії Юлія Володимирівна Уманська спрямувала до вступу на історичний факультет Одеського держуніверситету (конкурс тоді був величезний – 15 осіб на місце). Вона повірила в мене, прищепила інтерес до предмета. Я ніколи не пошкодувала про свій вибір, згадую свого наставника і дякую за нашу доленосну зустріч.
Михайло Іванович Черниш – учитель фізичної культури. Він перший у районі створив спортивну школу з волейболу. Я тренувалася в нього 6 років, закінчила школу кандидатом у майстри спорту. Ми з задоволенням бігли на його уроки, а він навчав нас здоровому способу життя і просто, як я згодом зрозуміла, навчав життя. Школа – це чудовий час, коли ми будуємо плани та сподіваємося на найкраще.
– Як Ви ставитеся до розхожого висловлювання «Немає поганих учнів, є погані вчителі!»?
С. I.: Гадаю, що це твердження не втратило актуальності й сьогодні. До будь-якого учня можна знайти підхід. Якщо вчитель не геніальний, це не означає, що він поганий. Можливо, учень просто не хоче навчатися? Не у всіх дітей однакові здібності від природи, тому не всі можуть осягати знання в повному обсязі. Якщо вчитель зустрів свого учня – це щастя, якщо учень зустрів свого вчителя – це подвійне щастя.
– Ви взагалі в освіті хто – традиціоналіст чи новатор?
С. I.: Черчиллю приписують фразу: «Хто не був замолоду революціонером, той не має серця, а той, хто на старість не став консерватором, позбавлений розуму». Нині мені аж ніяк не здається, що думати про зв’язок минулого і сьогодення – це консерватизм (коли ти хочеш законсервувати певну історичну ситуацію). Щодо цього я – традиціоналіст.
Нагадаю книгу Юрія Тинянова «Архаїсти та новатори», початкова назва якої «Архаїсти-новатори», адже в кожному архаїсті завжди є новатор, а в кожному новаторі живе архаїст. Однак я реаліст, тому що не можна створити нове на порожньому місці, треба мати фундамент з найкращого з попереднього періоду, це головне. Найлегше зруйнувати, важче побудувати.
– Як Ви оцінюєте систему дошкільної освіти ПМР?
С. I.: У Придністров’ї функціонують 155 організацій дошкільної освіти та 37 комплексів «Загальноосвітня школа – дитячий садок». Загалом дошкільною освітою, вихованням та наглядом послуговуються 20 776 дітей, що становить 90 %. Черги на прийом дітей до дитсадків немає. Створені сприятливі умови для різнобічного розвитку та соціалізації дітей відповідають їхнім віковим та індивідуальним можливостям, здібностям і потребам.
– Міністр науки та вищої освіти РФ Валерій Фальков заявив про відмову від Болонської системи вищої освіти. Йдеться про відмову від прийнятої дворівневої системи підготовки у вишах (4 роки бакалавріату та 2 роки магістратури) й повернення на спеціалітет (5-6 років навчання). Які, у зв’язку з цим, зміни чекають на концепцію вищої освіти ПМР?
С. I.: Придністровська система професійної освіти працює за ДОС РФ. Тому зміни, що відбуватимуться в професійній освіті Росії, торкнуться і профосвіти в республіці. Хочу звернути увагу на те, що Валерій Фальков зазначив, що Росія не має планів відмовлятися від Болонського освітнього процесу, але програми бакалавріату та магістратури поступово скорочуватимуться. За низкою напрямків залишиться тільки «спеціаліст».
– Дистанційна освіта породила безліч питань і навіть розкол у суспільстві. Батьки розділилися на дві групи: хтось дуже задоволений таким форматом, вважає зручнішим та ефективнішим, і успішність у дітей краща. Однак для більшості з них онлайн-навчання – дарма втрачений час. Як оцінюєте ситуацію Ви?
С. I.: За останні три роки нашим школярам неодноразово доводилося переходити на дистанційне навчання через складну епідеміологічну ситуацію. Для розвитку навчання з використанням дистанційних освітніх технологій було створено освітню платформу «Електронна школа Придністров’я». Для обладнання автоматизованих робочих місць педагогів у 71 організації освіти придбано 1 934 моноблоки. Отже, більшість педагогів та учнів успішно справляється з онлайн-навчанням. Дистанційне навчання – вимушений захід, а впровадження цифрового освітнього середовища лише допоможе традиційному процесу та підвищенню кваліфікації педагогів. Звичайно, є й труднощі, пов’язані з низькою мотивацією окремих школярів, і навіть з технічними збоями.
– Чи реальні перспективи повністю перейти на дистанційну освіту в найближчому майбутньому? Чи не станеться так, коли замість шкіл працюватимуть інформаційні центри для педагогів із цифровими кабінетами замість класів? Чи не витіснять цифрові технології традиційну систему шкільної освіти?
С. I.: Дистанційне навчання – це вимушений захід у виняткових випадках. Застосування сучасних інформаційних технологій допомагає системі освіти. Мінпрос ПМР не розглядає відмову від традиційної системи шкільної освіти, коли відбувається живе спілкування педагога та учнів. Створення ж цифрового освітнього середовища необхідне для того, щоб підвищити якість освіти.
– Чи вирішується на рівні Уряду кадрове питання в галузі? Якщо так, то яким чином?
С. I.: Міністерство просвіти здійснило глибокий аналіз кадрового потенціалу системи. Президент та Уряд поінформовані про дефіцит педкадрів. Ними надано низку доручень, спрямованих на підвищення престижу професії «Вчитель» та залучення молоді до системи освіти.
– Як триває подолання дефіциту підручників у школах з українською мовою навчання?
С. I.: У рамках державної цільової програми «Підручник» у період з 2018 по 2022 роки для загальноосвітніх організацій з українською мовою навчання було видано 5 найменувань навчальної літератури загальним тиражем 400 екземплярів, а також здійснено редакційно-видавничі роботи – переклад чотирьох найменувань підручників для подальшого видання. Крім того, в рамках оновлення навчального фонду загальноосвітніх організацій з українською мовою навчання в період з 2019 до 2022 року видано 55 найменувань навчальної літератури тиражем
2 319 примірників.
– На що буде спрямована стратегія розвитку системи освіти після 2026 року?
С. I.: Стратегія розвитку системи безпосередньо пов’язана з завданнями, поставленими перед нами керівництвом держави.
– Ваше кредо на посаді міністра просвіти.
С. I.: Моє кредо сформулювали мої шкільні вчителі. На святі останнього дзвоника випускникам дарували листівки. На моїй були такі слова: «Не бійся перешкод і до мети наміченої твердо йди». Прості слова. Відтоді минуло 45 років, але вони назавжди закарбувалися в моїй пам’яті, адже це побажання моїх шановних, дорогих учителів, які бажали мені добра, озброїли знаннями, допомагали в усьому.
– Світлано Миколаївно, що складніше: бути міністром чи бути матір’ю?
С. I.: Найскладніше – залишатися передусім Людиною, Жінкою, яка потрібна людям та своїм дітям.
– Ваші побажання освітянам до професійного свята – Дня вчителя.
С. I.: Бути вчителем – це означає щодня складати іспит перед життям. Насамперед бажаю педагогам міцного здоров’я, мудрості та терпіння, бо немає жодної педагогічної закономірності, жодної істини, яка абсолютно однаково була б застосовна до всіх дітей. Якою майстерністю, зведеною до мистецтва, необхідно володіти вчителям! Бажаю нашим учителям, вихователям і наставникам гармонії серця та розуму, безмежної віри в наших дітей, у добре людське начало в них. Запалюйте зірки, це так потрібно всім!
Павло ОСТАПЕНКО.
Фото прес-служби Уряду.