Столиці ПМР Тирасполю 14 жовтня виповнилося 230 років. Це для Придністров’я не просто кругла, а воістину знакова дата.
З цієї нагоди напередодні столичного ювілею Держслужба управління документацією та архівами ПМР (ДСУДА) на сторінках свого сайту в рубриці «Віртуальна виставка» 12 жовтня відкрила онлайн-виставку «Це наша з тобою земля, це наша з тобою біографія».
В основі експозиції – фотографії з особистого фонду директора Тираспольського державного педагогічного інституту імені Т. Г. Шевченка Івана Арсенійовича Котенка: Тираспольська тютюнова фабрика; консервний завод ім. П. Ткаченка; будівля Комвузу; Центральний виконавчий комітет МАРСР; міський драматичний театр імені О. М. Горького; новобудови та документи з розміщення будівництва першої черги на 1946 –1950 роки, що свідчить про широкий спектр завдань тираспольчан, починаючи з відновлення міста, будівництва нових заводів і фабрик, житлових будинків та закінчуючи озелененням Тирасполя.
Проект охоплює велику кількість статей з газети «Днестровская правда» 1947 – 1957 років, які розкривають історію районів, вулиць, провулків і площ нашого міста. Крім того, в експозиції представлено понад шістдесят документів із фондів Центрального державного архіву ПМР.
Мета віртуальної виставки – через призму текстових і візуальних документів показати еволюцію зовнішнього вигляду столиці Придністров’я, умов повсякденного життя городян та їхньої роботи, а також форм організації дозвілля трудящих.
Документи відображають трудові подвиги людей, зайнятих у різних галузях діяльності. Тому центральну увагу в експозиції приділено особам, завдяки яким Тирасполь з маленького повітового містечка став орденоносною столицею. Також представляє інтерес всебічна державна турбота про відновлення Тирасполя в найкоротші терміни, про плани забудови міста, звільненого від німецько-фашистських загарбників.
Структурно-віртуальну виставку подумки можна розділити на три частини: Тирасполь у складі Російської імперії, Тирасполь у складі СРСР і Тирасполь – столиця ПМР. Керівник цього грандіозного проекту – начальник ДСУДА, кандидат історичних наук Зінаїда Тодорашко. Підготувала віртуальну експозицію головний спеціаліст Центрального державного архіву Ірина Паламарчук.
Тирасполь у складі Російської імперії та СРСР
Тираспольська фортеця була закладена в 1792 р. за особливою вказівкою генерал-фельдмаршала Суворова. З чотирьох міст, вибраних для будівництва в Очаківській області, згідно з проектом генерала-аншефа Михайла Каховського, затвердженим Катериною ІІ, при головній фортеці Дністровської лінії на місці селища Суклея вирішили побудувати місто Тирасполь.
Російський чиновник і літератор XVIII–XIX cт. Павло Іванович Сумароков у своїй книзі «Подорож по всьому Криму і Бессарабії в 1799 році» зазначив: «Тирасполь, прикордонне місто, що розташоване за 89 верст від Овідіополя, стоїть на тому місці, на якому молдавська слобода Суклея мала своє поселення. Дністер, звиваючись уздовж нього і зрівнюючи швидкі струмені свої з пологими та веселими берегами, робить розташування граду Тирасполя вельми приємним. Нове це місто вибудовується за планом широкими вулицями й має в собі до 350 дворів, що дуже важливо».
Поштовхом до бурхливого розвитку міста послужило прокладення залізниці від станції Роздільна до Тирасполя, завдяки чому він став першим містом регіону, сполученим зручним шляхом з портовим містом Одеса. Переоцінити цю дорогу від берегів Дністра до Одеси було практично неможливо, оскільки вона значно прискорювала доставку зерна з Бессарабії та Придністров’я в Одеський порт, звідки зерно вивозили на світовий хлібний ринок. Для того, щоб збільшити експортні потужності, генерал-губернатор Новоросії Михайло Воронцов представив у Комітет по залізницях при імператорі Миколі I свою історичну доповідь «Про прокладання кінної залізниці з Одеси в Тирасполь і болгарську колонію Паркани».
Наступна частина виставки присвячена вулицям і районам дореволюційного міста – їх зовнішньому вигляду, назвам, історії. Зокрема, знайомимося ми з такими центральними вулицями, як Покровська, Базарна, з будівлею Офіцерського Зібрання, Тютюновою лавкою. На одній із листівок початку ХХ століття друкарський напис: «ШЛЮ ПРИВѣТЪ. г. Тирасполь. Видъ на Днѣстръ и кицканскій лѣсъ». Приділили увагу і промисловості повітового міста. Одна з фотографій початку ХХ століття дає нам уявлення про гільзовий цех Тираспольської тютюнової фабрики.
Великий інтерес становлять фотографії видатного революціонера-підпільника Бессарабії, учасника Бендерського повстання, секретаря Кишинівського і Бессарабського партійних комітетів Павла Ткаченка та його заява про національне самовизначення народу Бессарабії, його приєднання до Радянської Росії. Комуністична партія вважає, сказано в документі, що «…воля народу Бессарабії визначиться на бессарабському з’їзді Рад, де народ сам вирішить, чи варто йому приєднатися до Радянської Росії».
Далі буде
Iгор ШЕВЧЕНКО.
Фото: gsuda.gospmr.org