Радянському періоду розвитку Тирасполя на віртуальній виставці «Це наша з тобою земля, це наша з тобою біографія» приділена значна частина експозиції.
Уявлення про дореволюційний і радянський Тирасполь до Великої Вітчизняної війни дає нам частина довідки «Матеріали про шкоду, заподіяну місту Тирасполю німецько-фашистськими загарбниками». У ній сказано: «До революції Тирасполь являв собою маленьке, невпорядковане торговельне містечко. Фактично це було скоріше невелике містечко з населенням у 25 000 осіб. Розвитку Тирасполя царський уряд не сприяв, і він протікав дуже повільно. Вулиці міста були немощеними та без деревонасаджень. Електроосвітленням і водопроводом був оснащений тільки центр, а каналізація зовсім була відсутня. У Тирасполі ніякої промисловості не було. Найбільше підприємство – механічна майстерня Пітча – була створена в 1912 році з кількістю робітників до сорока осіб.
Після перемоги Великої Жовтневої соціалістичної революції були створені необхідні умови для всебічного розвитку міста, його упорядкування, культури, охорони здоров’я та народного господарства. За період між революцією та Вітчизняною війною житлова площа в Тирасполі збільшилася у 2,5 раза, в той час, як населення міста досягло 50 тис. жителів, тобто удвічі більше, ніж до революції. Змінилося обличчя міста. Здебільшого площі та вулиці замостили, причому вздовж тротуарів висадили декоративні дерева. Збільшили водопровідну мережу, побудували ТЕЦ і забезпечили електроосвітленням вулиці, парки, квартали та підприємства.
Тирасполь швидко індустріалізувався: спорудили консервний завод ім. Ткаченка, завод 1 Травня і плодоовочевий комбінат, які мали всесоюзне значення. Тирасполь став центром консервної промисловості. Крім того, тут виросла ціла низка інших промислових підприємств: лісотарний завод, рибзавод, цегельний завод, маслосирзавод, спиртобекмесний завод тощо. При кожному виробництві були побудовані багатоповерхові житлові будинки та гуртожитки, які займали цілі квартали.
Великих розмахів досягло культурне будівництво. Були зведені нові та відновлені старі 17 шкіл, споруджені будівлі двох вишів у сільгоспінституті й педінституті. Це крім будинків технікумів і робітфаків. Замість старого «Ілюзіону» звели дві великі споруди для кіно і дві – для театру. У місті функціонували 24 масових бібліотеки та одна спеціальна дитяча. Не залишилася без уваги й галузь охорони здоров’я. У місті з’явилося лікувальне містечко з хірургічним, гінекологічним, терапевтичним, дитячим і туберкульозним відділеннями на 325 ліжок. Збудували споруди інфекційної лікарні на 150 ліжок та електросвітло-водолікарні на 150 місць. Також звели будівлі для чотирьох поліклінік і амбулаторій».
Велика Вітчизняна війна і відновлення народного господарства представлені в експозиції паперовими документами (звернення уряду МРСР «Бийте ворога з тилу», брошура «Квітень 1944 року», «Основні положення щодо розміщення будівництва першої черги в Тирасполі на 1946 – 1950 роки» тощо); фотографіями (танкова колона «За Радянську Молдавію», види зруйнованого міста, випускники середньої школи № 6 Тирасполя, Герої Радянського Союзу С. В. Полецький, М. А. Павлоцький, П. А. Щербінко та інші); газетними вирізками (спеціальні випуски газети «Днестровская правда»; «Хай живе день всенародного торжества – свято Перемоги» тощо).
В експозиції виставки особливо широко представлені матеріали до віртуальної рубрики «Наше місто за роки Радянської влади». Звичайно, тут у першу чергу висвітлена промисловість Тирасполя, що бурхливо розвивалася, і перш за все – консервний завод імені 1 Травня, завод «Точлітмаш» імені С. М. Кірова, завод «Електромаш». Один із віртуальних стендів цього розділу знайомить нас із Постановою Ради міністрів МРСР «Про підсумки соціалістичного змагання» між містами МРСР у 1970 році, в якому переможцем соцзмагання став Тирасполь. Поруч – фотографія, на якій секретар ЦК Компартії Молдови Віктор Коханський тисне руку і вручає перехідний Червоний прапор Радміну першому секретарю міськкому Комуністичної партії міста Тирасполя Павлу Петрику.
Оглядаючи експозицію, ми дізнаємося багато цікавої інформації про почесних громадян міста того періоду історії: Віктора Синьова, Гната Дяченка, Олександра Фойницького, Дмитра Крецула, Валентину Соловйову. Знайомимося з численною армією Героїв Соціалістичної Праці та ударників виробництва: Андрієм Юрошем, Валентиною Блохіною, Іваном Павловим, Анатолієм Большаковим та іншими. Ми дістаємо наочне уявлення про те, як бурхливо будувався наш Тирасполь, як вийшов на свій маршрут перший міський тролейбус та як набувало орденоносне місто таких упізнаваних та улюблених усіма нами рис. Це наша біографія
Iгор ШЕВЧЕНКО.
Фото: gsuda.gospmr.org