У наш час, коли магазини та ринки буквально ломляться від найрізноманітніших нарядів на будь-який смак і доходи, та ще секонд-хенд пропонує буквально за копійки величезний вибір речей, здається, маленькій майстерні з ремонту одягу не вижити. Втім, у невеличкій кімнатці на другому поверсі дністровського Будинку побуту весь день жваво строчать дві швейні машини й оверлок, на розкрійному столі триває робота, стенд з нитками різного кольору і фурнітурою завжди готовий послужити численним замовникам.
Дві майстрині – Марія Кудрявцева та Ганна Руденко – зроблять усе швидко, якісно й недорого. Ушиють, пришиють, підкоротять і навіть дов’яжуть! Іноді просто у присутності клієнта, який нетерпляче чекає. От і кажуть їм люди: «Спасибі!»
Взимку й восени ця маленька майстерня дуже виручає жителів міста, коли у когось на теплій куртці несподівано та ще й у найбільш відповідальний момент ламається «змійка», або тих, кому терміново потрібно перешити дитячий комбінезон, шубку чи пальтечко, які переходять від старших дітей до молодших. Влітку сюди несуть на перешиття різний одяг – новенький, старий або добротний ексклюзив із «бабусиної скрині». Та мало чого ще. Комусь потрібно віконні штори підшити, хтось хоче прикрасити старі новою ошатною оборкою. Доходить справа і до декоративних латок на милі серцю штани, і до модних тепер «вишуканих» дірок на новеньких джинсах.
Марія народилася й виросла в Україні, у Болграді. Після школи навчалася в портовому місті Миколаєві на агронома, однак працювати за фахом їй не довелося. Вийшла заміж і разом з чоловіком, енергетиком, приїхала до Дністровська. Він влаштувався на Молдавську ДРЕС, і подружжю дали кімнату в сімейному гуртожитку. Так вони почали обживатись у Придністров’ї. Незабаром у родині з’явилася перша дитина, потім друга.
Коли ж настав час працевлаштовуватися, Марія зрозуміла, що в маленькому містечку це велика проблема. Пішла туди, де завжди потрібні робочі руки – двірником до ЖКГ. Та її близька подруга, майстер швейної справи Ольга Кушнарьова, вирішила навчити жінку основ своєї професії. Маша виявилася терплячою і здібною ученицею. Шиття їй дуже сподобалося. Спочатку вона одягала своїх двох хлопчиків, і ось уже сьомий рік професійно ремонтує одяг. Діти вже виросли. Старший син здобув освіту і працює, а молодший служить у Збройних силах ПМР. Сталося так, що наставниця й подруга Ольга переїхала на постійне місце проживання до іншої країни і на прощання подарувала Марії швейну майстерню з усім обладнанням. Ось така добра й безкорислива дружба буває на світі.
Тепер поруч із Марією працює молода помічниця Ганна. Їй теж дуже подобається шити, вона частенько наспівує за роботою. Жінки ладять між собою, діляться своїми сімейними новинами й секретами кулінарії. Марія й Ганна своєю підприємницькою діяльністю задоволені: «Розцінки у нас невисокі, клієнтів це влаштовує. Дякувати Богу, Уряд зменшив вартість патенту з 500 до 220 рублів, а то було б складно оплачувати всі виробничі витрати, оренду та закупівлю фурнітури. Великих доходів у нас немає, проте на життя вистачає. А найголовніше – є справа, за яку люди нам часто дякують».
Дві скромні, милі придністровські майстрині мріють про те, щоб у всіх людей була робота, щоб діти знайшли щастя на нашій землі та щоб був мир. Двері майстерні завжди гостинно відчинені для тих, кому потрібно швидко полагодити той чи інший одяг.
Лара ЧАЙКА.