У першій декаді листопада мешканці відзначили ювілейний день народження свого населеного пункту.
За традицією біля храму св. Дмитра Солунського, ще задовго до початку урочистостей, збиралися сельчани. Тут ми зустрілися з головою Ради ветеранів війни та праці с. Суклеї Віталієм Тимофєєвим. Він розповів про очолювану ним з 1999 року організацію. На момент створення вона налічувала 35 учасників Великої Вітчизняної. Ветеранам було надважливо залишити пам’ять про «героїв минулих часів» майбутнім поколінням. За їхньою пропозицією та на прохання безпосередніх учасників воєнних дій, на місці переправи через Дністер звели обеліск та облаштували Алею пам’яті танкової переправи. Шкода, що не всі ветерани дожили до цього часу. Однак, пам’ятник стоятиме вічно й нагадуватиме наступним поколінням про подвиги предків.
Розпочалося свято бравою музикою у виконанні духового оркестру місцевої музичної школи. Глава сільської адміністрації Юрій Хорін, виступаючи перед земляками, сказав: «Я не перестаю повторювати на всіх майданчиках, що наше село унікальне, найкраще і в ньому живуть найкращі люди.
Минулого року місцеві депутати ухвалили рішення про створення герба села. Для встановлення достовірної інформації вони дослідили безліч джерел і з’ясували, що перші спогади про Суклею датуються 1752 роком. У документі значилося, що це був невеликий хутір з десятьма дворами й дерев’яною, вкритою очеретом, невеличкою церковкою св. Миколая. Переважна більшість населення займалася рибальством. У 1787 році ногайці пограбували й спалили хутір дотла.
Уже через два роки понад 100 козацьких родин поселилися на місці зруйнованого хутора. Під час будівництва Серединної фортеці (1792 – 1795 рр.) до Суклеї з’їжджалися бессарабські, українські, болгарські та польські переселенці. У 1792 році станиця, утворена прибулими козаками, увійшла до складу форштадта – поселень, що виникали навколо фортеці, та згодом об’єдналися в одне місто Тирасполь. Таким чином, частина суклейців стала горожанами, а частина дістала великі земельні наділи й оселилася на три версти нижче за течією Дністра в гирлі Колкотової балки. Вони й заснували нове село, повернувши йому попередню назву Суклея, що походить від найменування татарського житла – «сакля».
Юрій Павлович також оголосив привітання депутата ВР ПМР Степана Степанова, в якому той побажав суклейцям процвітання та добробуту.
Очільник сільської адміністрації розповів про значні зміни, що сталися в житті села протягом останнього року: активізувалася робота з населенням, відбувалися культурно-масові заходи в Будинку культури та бібліотеці, спортивні події «Мама, тато і я – спортивна сім’я» (на місцевому стадіоні), тематичні виставки в сільському музеї.
За словами мешканців населеного пункту, вони не лише спостерігають за перетвореннями, а й самі беруть безпосередню участь в упорядкуванні вулиць, садів та власних присадибних ділянок. Їх тішить, що завдяки їхній праці та небайдужості село набуває більш привабливого вигляду. Чудова бригада майстрів з озеленення разом з активними мешканцями висаджує квіти та молоді дерева. Уздовж проїжджої частини дороги приваблювали погляд яскраві різнобарвні «шапки» осінніх хризантем: червоні, жовті, фіолетові, білі, рожеві. Вони додавали святкового настрою самим сельчанам та гостям свята.
Глава адміністрації упродовж урочистого заходу вручив державні нагороди своїм землякам: медаль «За трудову доблесть» Любові Барельській, яка десятки років працювала вихователькою дошкільної установи «Солнышко», та з нагоди 70-річчя від дня її народження. До речі, Любов Іванівна є передплатником нашої газети вже кілька десятків років. У святковий день вона і для свого онука виписала «Гомін» на перше півріччя.
За добросовісну трудову та громадську діяльність Грамоти Президента удостоєна Наталя Григорівна Дзюба – член організації «Діти війни». Наталя Григорівна народилася у 1942 році в с. Суклея, працювала в централізованій бухгалтерії місцевої сільради, обіймала посаду бухгалтера в Тираспольському управлінні освіти. «Суклея – моя рідна земля, тут народилися мої батьки та я сама. Навчалася в молдавській школі, розташованій недалечко за церквою. Ходили ми ґрунтовими, немощеними вулицями, про асфальт і не мріяли. Після школи я працювала в колгоспі, потім на Тираспольському плодоконсервному заводі. Коли зрозуміла, що без освіти важкувато, то вступила на заочне навчання до Кишинівського промислово-економічного технікуму. Стала ветераном праці, нині я відзначена такою високою нагородою Президента», – розповіла схвильована жінка.
Директор суклейського Будинку культури Наталя Чернявська повідомила, що напередодні ювілейної дати відбувся великий концерт, присвячений храмовому святу. В ньому взяли участь вокальні й танцювальні колективи села, учні музичної школи. Порадували виступами два зразкових колективи с. Карагаш. Зала була заповнена вщерть, глядачі оплесками зустрічали кожен виступ, а по завершенні не хотіли відпускати місцевих артистів. «Ми розділили наші святкування на дві частини, бо програма дуже насичена, для одного дня це було б забагато. Сьогодні в нас виступають гості з Тирасполя – духовий оркестр МВС ПМР під керівництвом Віталія Войнова і наші «духовики», – повідомила директор.
Місцеві мешканці відзначали, що їхнє село – одне з найбільших у Придністров’ї. Його територія – майже 5 000 га і живуть у ньому понад 8 000 придністровців, з яких, за статистичними даними станом на 1 січня 2022 року, молдаван – 35 %, українців – 30 %, росіян – 29 %. Також проживають тут білоруси, гагаузи, болгари та німці. В селі діють російська середня школа, 2 дитячих садочки, музична та спортивна школи. Працюють музей, бібліотека, сільська амбулаторія.
Щодо музею. Він заснований 1977 року. Експозиція розміщується в сільському Будинку культури на другому поверсі. Близько 3 000 експонатів розкривають історію села, відображають усі її періоди. Простежено життєвий шлях трудівників села, знаменитих людей. Тут представлені унікальні предмети побуту та етнографії, ткацький верстат ХІХ століття, самовари, килими, домоткані рушники, документи та фотографії періоду Великої Вітчизняної війни, а також фотографії, матеріали та особисті речі земляків, які стояли біля джерел утворення нашої республіки, учасників бойових дій 1992 року.
У музеї відбуваються цікаві інтерактивні заходи з елементами театралізації та концертні програми, майстер-класи, екскурсії експозицією, зокрема й піші екскурсії до пам’ятника-переправи біля річки Дністер.
Духовним центром сільського життя вже кілька століть поспіль є храм св. великомученика Дмитра Солунського, зведений у 1866 році. Найурочистіші заходи відбуваються завжди біля нього, як і нинішній ювілейний день народження села
Христина ЖУРАВЕЛЬ.
Фото автора.