Таку акцію вже декілька років проводять співробітники ДУ «Приднестровская газета» спільно з колегами з ДУП «Почта Приднестровья».
Механізм її налагоджений: листоноші розносять кореспонденцію на своїх ділянках і сповіщають жителів, коли та де відбуватиметься День передплатника. Оголошення з цими даними публікують у засобах масової інформації та розміщують на спеціальних дошках. Та й постійні читачі вже звикли, що «на храм» до них приїде кореспондент республіканської газети, з яким можна буде обговорити редакційні плани, запропонувати злободенну тему для висвітлення в ЗМІ, розповісти про цікаві події чи про людей, які стануть героями наступних публікацій.
Проте в нинішньому році, коли багато що у світі відбувається не за звичним сценарієм, стався збій і в ритмі передплатної кампанії. Зазвичай вона стартує у свято Покрови Пресвятої Богородиці, та через світову економічну ситуацію, від якої багато в чому залежить і Придністров’я, до середини жовтня ціни на республіканські газети ще формувалися. Завідувачі відділень зв’язку (ВЗ) сіл Грушка і Северинівка, з якими редакція під час підготовки до традиційної акції щодня була на зв’язку, запропонували не відміняти День передплатника, а перенести його на іншу дату.
Шанувальники українськомовної газети Марія Андон, Марія Булат, Марія Маковейчук та інші постійні читачі з Грушки навіть записалися в чергу на передплату газети «Гомiн» на перше півріччя 2023-го й заохотили молодих трудівниць Ольгу Воронецьку й Олену Андрієць.
У Северинівці в рамках акції оформлено 25 квитанцій на нашу газету. Якщо порівняти з попередньою кількістю – у півтора рази більше. «Це результат активної підготовчої роботи Олени Стригуненко, – пояснила завідувач сільського ВЗ Тетяна Корнатовська. – Вона працює листоношею півроку, але за цей час зуміла завоювати авторитет. Фахівець не тільки завжди вчасно доставляє кореспонденцію, вона готова обговорити новини, опубліковані в ЗМІ, порекомендувати видання, яке краще відповідає інтересам потенційного читача. Її стараннями свій вибір на користь «Гомону» зробили Зінаїда Дика, Лідія Котерняк, Тетяна Ташко та інші селяни».
Листоноші – надійні помічники колективів республіканських газет у роботі з населенням. За своєю діяльністю вони завжди перебувають серед людей, знають про їхнє життя і побут, турботи та плани. Тому знаходять правильні слова, щоб пояснити, чим керуватися під час вибору видання, яке стане не тільки джерелом достовірної інформації про життя Придністров’я, а і цікавим співбесідником, що розповідає про історію рідного краю, його працелюбних людей і красиві місця.
Станіслав Мазур – листоноша з Валя-Адинки –хоч і був у жовтні у відпустці, до підготовки Дня передплатника поставився з усією відповідальністю. Сповістив про грядущу акцію і постійних читачів, і потенційних. У відділенні зв’язку рекламну кампанію для кожного, хто приходив отримати пенсію, заплатити за послуги чи придбати потрібний товар, проводила завідувач Тетяна Стурза. Результатом злагодженої роботи поштовиків стала активність селян, 12 з яких зробили вибір на користь нашої газети.
Поки співробітники відділення оформляли квитанції, увагу кореспондента привернула літня жінка, яка розглядала новий номер «Гомону». Без окулярів. Коли їй запропонували допомогу, Фросина Гнатишена (на фото) запевнила, що на 84-му році саме так і читає. Бачити стала гірше лише те, що вдалині…
Поступово розговорилися. З’ясувалося, що українською мовою маленька Фрося навчалася в початковій школі села Соколівка. У важкий повоєнний час їй так і не вдалося здобути подальшу освіту. Як і старші чотири сестри з братом, виконувала всю посильну домашню роботу. Ледве підросла – вийшла в поле разом із батьками. Коли одружилася з Федором Гнатишеним і переїхала до Валя-Адинки, вступила до місцевого колгоспу. Має 39 років і 8 місяців стажу, що складається з трудоднів, які враховувалися з усією строгістю! Половина з них відпрацьована на тютюні.
Та й інші роки легкими не назвеш. Рільнича бригада доглядала цукровий буряк, соняшник, кукурудзу. Фросина Степанівна працювала на совість, і портрет її красувався на Дошці пошани, а червона стрічка передовика до цих пір зберігається як сімейна реліквія.
Разом із чоловіком побудували хату, виховали двох синів, допомогли їм звести на ноги чотирьох онуків. Саме їхні успіхи –головна радість бабусі Фросини. Час від часу читає вона про роботу Настусі в районній і республіканських газетах, буває – на фотографіях із різних заходів бачить онучок. Саму Фросину Степанівну кореспонденти увагою не жалують, хоча таку трудівницю –
ще пошукати. Коли зрозуміла, що може стати героїнею статті, скромно відповіла: всі досягнення, мовляв, залишилися в минулому. Про молодих треба писати, які сьогодні перебувають у центрі подій. На наш погляд, у тому, що юнацтво працелюбне, бере активну участь у громадській діяльності, щиро любить рідний край, – заслуга саме таких скромних бабусь, як наша, які подають приклад онукам усім своїм життям.
Останньою зупинкою виїзного передплатного пункту було село Окниця. Тут кореспондента українськомовної газети завжди чекають пенсіонери, яким подобається вдумливо читати змістовні нариси та інтерв’ю, аналізувати інформацію, подану в статтях різної тематики, та молодь, яка дізнається про новини з життя країни завдяки коротким повідомленням і замальовкам.
Єдине, про що вони жалкують, – неможливість оформити річну передплату на «Гомiн». «Влітку в селян турбот удвічі більше, адже присадибні культури вимагають постійного догляду. У безкінечній низці справ деколи так закрутишся, що забуваєш про необхідність продовжити передплату на друге півріччя», – призналася Катерина Кавтя. Надати можливість оформляти передплату на перевірені газети відразу на весь рік просили також і жителі інших населених пунктів.
Пояснення, що за півроку ціни можуть змінитися – підвищитися – вони розуміли. Проте висували зустрічний аргумент: мовляв, навряд чи ціна збільшиться кардинально. Тож нехай для далекоглядних читачів, які оформили річну передплату, ця різниця буде своєрідним бонусом. Як під час продажу товару в різній упаковці: купив у великій – трохи заощадив. Утім, справа зовсім не в матеріальній вигоді. Річна передплата полегшувала б роботу редакцій, видавництв і поштовиків, упевнених у завтрашньому дні, та життя читачів, яким не доводилося б 1 липня зіткнутися з тим, що в повсякденній метушні вони забули зайти на пошту.
На акції, що проводяться в храмові свята, селяни здебільшого приходять за позитивним спілкуванням зі співробітниками редакцій. Лотерея ж, у якій розігруються невеличкі призи, лише загострює інтригу: кому що дістанеться. В Окниці 35 подарунків знайшли своїх адресатів досить швидко, а коли призи закінчилися, селяни спокійно оформляли передплату на 2023 рік без бонусів. «Ми ж передплачуємо газету не заради подарунка, а для того, щоб одержувати об’єктивну інформацію про життя в різних куточках республіки», – з посмішкою сказала Любов Колісниченко. Ще півтора десятка селян підтримали її слова й теж оформили квитанції на «Гомiн».
Усього ж у рамках акції українськомовній газеті віддали перевагу близько 100 жителів Кам’янщини. Інші прихильники вдумливого читання мають ще місяць, щоб оформити передплату на пошті
Ніна ПАНАЇДА.
Фото автора.