Понад 60 років Кам’янський політехнічний технікум (КПТ) готує фахівців середньої ланки для народного господарства. У радянські часи агрономів і плодоовочівників, лісників і озеленювачів з дипломом цього навчального закладу можна було зустріти в будь-якому куточку СРСР.
Упродовж всієї своєї історії технікум перетворювався, щоб відповідати сучасним освітнім тенденціям та потребі ринку праці. Незмінним залишалося одне завдання – готувати фахівців високої кваліфікації для ключових галузей економіки. Сьогодні випускники Кам’янського технікуму працюють на багатьох підприємствах і в установах, демонструючи глибокі теоретичні знання, різносторонні практичні навики й уміння.
Про якісну професійну підготовку в КПТ свідчать не тільки успішне працевлаштування та подальше кар’єрне зростання, а і безліч інших чинників. Наприклад, наявність серед студентів президентських стипендіатів.
«Стипендія завжди була певним мірилом якості знань. Вона може підвищуватися або знижуватися, залежно від того, як студент здав сесію. У нашому технікумі є чимало відмінників, які одержують максимальну стипендію. Проте президентська – це заохочення не лише за відмінне навчання, а і за активність, ініціативність, за суспільну діяльність, – розповіла директор КПТ Наталія Михайловська. – У нашому технікумі щорічно є президентські стипендіати. У нинішньому навчальному році їх двоє. Єгор Єрмаков – студент IV курсу за фахом «Технічне обслуговування та ремонт автомобільного транспорту». Марія Терновецька – третьокурсниця, що освоює спеціальність «Технологія продукції громадського харчування». Обоє – члени студентського самоврядування, активні учасники повсякденного життя технікуму. Мабуть, немає такого заходу, в організації та проведенні якого вони не задіяні. Відповідальні та добросовісні студенти, вони – старости своїх груп, а отже заслужили довіру та повагу не тільки викладацького складу, а й товаришів по навчанню. Єгору і Марії цікаві різні види творчості, їх відрізняє активний спосіб життя. Вони – яскравий приклад для ровесників і студентів молодших курсів».
Перше, про що зайшла розмова з президентськими стипендіатами, – вибір професії. Адже від того, наскільки правильно він зроблений, багато що залежить у долі людини. Єгор цікавився автомобілями, скільки себе пам’ятає. І навіть раніше. На всіх його дитячих малюнках – техніка, що оточувала сільського хлопчика, та мрії про досконалу машину, ніким ще не винайдену. Микола Єрмаков, розуміючи захоплення сина, завжди брав його з собою, коли потрібно було привести в порядок родинний автомобіль. Розповідав, як важливо доглядати техніку, щоб у вирішальний момент вона не підвела. Єгор зростав і все більше нового дізнавався про своє захоплення: про марки та моделі автомобілів; про те, як завести машину й керувати нею, які процеси відбуваються прицьому в двигуні. Багато уваги батько – професійний водій – приділяв ремонту, пояснюючи, як важливо знайти причину несправності.
Утім не варто думати, що зростав хлопчик лише в оточенні машин та інструментів. Мати – натура творча – помічала і розвивала всі таланти сина. Він із задоволенням відвідував художню та музичну школи в рідному селі, а в Рашківській СШ був круглим відмінником. Таким учням зазвичай пророкують вищу освіту. Та вже в дев’ятому класі Єгор знав, яка професія його цікавить. Де він її освоюватиме, зрозумів під час однієї з профорієнтаційних зустрічей у Кам’янському політехнічному.
Так само старанно, як навчався в школі, студент Єрмаков осягав устрій різних транспортних засобів, учився їх ремонтувати, усуваючи неполадки, а головне – грамотно здійснювати техобслуговування, запобігаючи поломкам. Зацікавлено брав участь в інтелектуальних і творчих конкурсах, які проводилися в технікумі та на республіканському рівні. Паралельно відвідував заняття в автошколі й одержав посвідчення водія. Все більш чітко хлопець розумів, що не помилився з вибором професії.
Дізнавшись про нові можливості, які Придністровський держуніверситет надає жителям республіки, Єгор вирішив поєднати навчання в КПТ зі здобуттям вищої освіти в провідному виші. Влітку він вступив до однієї з філій ПДУ на мережеву форму навчання. «Це досить зручно, – впевнений Єгор. – Через рік я встигну і диплом про середню спеціальну освіту здобути, й ази спеціальності «Наземні транспортно-технологічні засоби» освоїти. Не доведеться переривати навчання і в Інженерно-технічному інституті, коли служитиму в армії (це ж обов’язковий етап у житті кожного чоловіка).
Як розвиватимуться події далі, загадувати немає сенсу. Найімовірніше, працюватиму за фахом, займаючись сервісним обслуговуванням автомобілів, і продовжу здобувати вищу освіту. Безумовна зручність мережевої форми навчання якраз у тому і полягає, що вона дозволяє поєднувати обидва процеси».
Усе частіше учениця гімназичного класу Кам’янської СШ № 2 Марія замислювалася про те, що могла б продовжити кондитерську династію. Так дізналася, що в технікумі, розташованому по сусідству зі школою, можна здобути спеціальність технолога.
Умінню готувати кожного з нас примушує й навчає саме життя. Як правило, ще в сім’ї дитина освоює певне коло повсякденних страв і рецепти, що є родинною гордістю. От і Маша допомагала матусі на кухні, відколи пішла до школи. Поступово навчилася готувати салати та інші страви, а згодом – супи та борщі. Відвідуючи бабусю – кондитера 5 розряду – занурювалася у світ випічки й солодощів. Запам’ятовувала рецепти, якими користувалися рідні. Потім шукала щось оригінальне в куховарських книгах та Інтернеті. Її страви хвалили не тільки члени великої дружної сім’ї Терновецьких – Килимар, а і гості, що завітали на свято.
Третій рік Марія вчиться організовувати роботу харчоблока на підприємствах громадського харчування. Ця професія передбачає не тільки вміння готувати щонайширший асортимент страв, а і складати меню, замовляти під нього продукти, контролювати їхню якість. Теоретичні знання Марія з однокурсниками засвоює в технікумі, а закріплює їх на практиці. Уже двічі дівчина працювала в одному з міських кафе. Поки що, як кухар. Закріпила вміння готувати гарячі та холодні, м’ясні й овочеві страви, випічку і десерти. Придивлялася і до роботи з документами, про важливість якої не раз уже чула на лекціях.
У поварському мистецтві Марії допомагає диплом художньої школи. Який зв’язок? Безпосередній! Адже найперші враження від будь-якої страви – візуальні. Оригінальне оформлення, правильна подача відіграють не менш важливу роль, ніж смак і поживність. Тож Марія і прагне під час приготування та прикрашання страв застосовувати свої творчі здібності, підкріплені вмінням малювати та ліпити.
Іще вона співає й танцює, бере участь, практично, в усіх культмасових заходах, які відбуваються в технікумі. На дозвіллі грає у волейбол. У неї є багато друзів, з якими можна розділити захоплення спортом і творчістю, громадську роботу і волонтерську діяльність.
«Президентська стипендія удвічі вища за ту, що я отримувала як відмінниця. Це суттєва підмога і в подальшому навчанні, й у реалізації моїх ідей у живописі, декоративно-прикладній творчості, а також у шитті, яким захопилася останнім часом, – розповіла Марія. – А ще президентська стипендія – свідчення того, що моя діяльність оцінена на державному рівні. Розуміння того, що стала однією з кращих студентів Придністров’я, надихає і далі йти обраним шляхом: освоїти спеціальність, яка потрібна в рідному краї, розвивати всі свої здібності, зростати в професійному і творчому плані».
Тетяна ГРИЦЮК
Фото автора