Iнколи роль матері не обмежується рамками лише своєї сім’ї. Часом вони збільшуються і зачіпають інші долі, які потребують участі, небайдужості, чуйності та додаткової теплоти. Вихователь і педагог Ольга Сташенко впродовж довгих 25 років проводить свої будні в турботах про дітей.
Хочу почати з того, що ця розповідь є для мене особливою, бо писатиму я про свою маму. Вона старалася вкладати в мене все найкраще і, як тільки могла, оберігала від труднощів. За це я їй дуже-дуже вдячна, а також глибоко поважаю за ту працю, якій вона присвятила своє життя.
Її шлях, як вихователя, розпочався в 19 років. На той час вона пройшла навчальні курси та впевнено робила свої перші професійні кроки. На заочне відділення дошкільної педагогіки та психології в ПДУ імені Т. Г. Шевченка моя мама вступила у 23 роки й поєднувала роботу зі здобуттям освіти. У період навчання їй довелося двічі брати академічну відпустку через пологи.
Через багато років мама часто розповідала мені про те, що коли в неї з’явилися ми з братом, вона стала старанніше вчитися. Їй здавалося, що за таких обставин, маючи двох дітей, одержувати погані оцінки просто соромно, потрібно змалку служити прикладом для дочки та сина.
Попри знання, що швидко засвоювала в професійній галузі, серйозне усвідомлене ставлення до справи прийшло до неї з роками. Для цього знадобилося подорослішати й стати мамою. Спочатку це сприймалося якоюсь грою, що просто подобалася. З року в рік, з плином часу прийшов і досвід у вигляді цілої картотеки, що містила різноманітні прийоми виховання, та усвідомлення відповідальності за кожен крок і слово, такі значущі для майбутньої долі дитини.
Моїй мамі в різні часи доводилося працювати методистом з фізкультури й викладачем з образотворчого мистецтва для дошкільнят, і, звичайно, вихователем. Не можна не згадати, що ця професія подарувала їй двох близьких подруг: Олену Летягіну та Наталю Карлетову. У дружбі з ними вона знайшла не лише джерело педагогічної мудрості, а й ціле море позитиву і тепла, яке прагнула передати іншим.
Потім був період довжиною у 12 з половиною років роботи та спілкування з «важкими дітьми» в Навчально-виховному комплексі ім. А. С. Макаренка. Очевидно, найбільш напружений і виснажливий час для моєї мами та всієї нашої родини. Для того, щоб хоча спробувати допомогти цим підліткам, які вчинили злочинні дії, стати на шлях виправлення, потрібно було докласти максимум зусиль, твердості характеру та витримки. Вона старалася це робити.
Пригадую, як мама брала мене з собою на роботу. Як я допомагала їй прикрашати приміщення вирізаними з паперу сніжинками та малюнками на вікнах до Нового року. Як багато співробітників цієї установи докладали зусиль, знань і талантів, суттєво викладалися емоційно, щоб забезпечити своїм вихованцям радісні події та відчуття турботи, чого вони часом були позбавлені у своїх сім’ях.
Останні роки вона працює в загальноосвітній школі-дитсадку для дітей із порушенням опорно-рухового апарату. Цей досвід став відносно новим у її кар’єрі. З огляду на те, як про маму відгукуються батьки вихованців, можна зробити висновок, що налагоджувати контакт із дітьми та допомагати їм долати труднощі у вихователя Ольги Вікторівни Сташенко виходить чудово.
«Завдяки досвіду, я вважаю, що робота з батьками – дуже важливий аспект роботи в цій галузі. Тепер я наблизилася до віку бабусі, тож для мене батьки моїх вихованців як діти, яким я хочу допомогти. Тим більше, що у всіх у них діти з проблемами розвитку», – наголошує вона.
Я б сказала, що моя мама – борець. Борець за належне ставлення до виховання та утримання дітей. Скільки годин вона проводить за комп’ютером у пошуках розвивальних уроків, занять і свят для них, я не зможу і порахувати.
На моє запитання про материнську роль в її житті моя мама зворушливо відповіла: «Роль чудова. Тепер, коли мої діти вже виросли, коли я їм не потрібна, як раніше, я йду до цих маленьких людей, для яких я необхідна, щоб їх чогось навчити, а іноді просто пожаліти. Я щодня віддаю їм своє тепло і турботу і завжди отримую від них ці чудові почуття навзаєм».
Такими словами мені хочеться привітати свою маму з Днем матері, а в її особі всіх педагогів, які дарують тепло свого материнського серця десяткам і сотням інших дітей.
Марина СОВА
Фото автора