(до 65-річчя від дня народження М. П. Бурли)
В особі Михайла Порфировича Бурли абсолютно гармонійно співіснують весела вдача та глибокий розум, пристрасть до всебічних наукових досліджень та дотепний гумор, дружелюбність та участь у розробці й ухваленні законів, написання підручників і статей, спорт тощо.
Хоча як зауважив сам ювіляр, нині, підкоряючись віковим змінам, професійні заняття важкою атлетикою, лижами й боксом плавно перейшли в легкі тренування з гантелями. Без фізичної культури вчений не мислить свого життя.
Сухі рядки офіційного документа свідчать, що Михайло Бурла – завідувач кафедри соціально-економічної географії та регіонознавства ПДУ імені Т. Г. Шевченка, доцент, кандидат географічних наук.
Народжений 22 листопада 1957 р. у с. Межиріччя, Сторожинецького району Чернівецької області УРСР, Михайло там і закінчив школу. Його батьківська хата розташована в мальовничій місцевості на схилах Карпат між ріками Малий Сірет і Сіретель. Мабуть саме неповторна краса гір, казкова природа і талановитий шкільний учитель географії вплинули на вибір майбутньої спеціальності юнака. Маючи на руках атестат про середню освіту, він приїхав до Тирасполя, де в 1979 році закінчив із відзнакою географічний факультет державного педагогічного інституту ім. Т. Г. Шевченка (ТДПІ – нині ПДУ) за спеціальністю «Географія та біологія».
Молодого фахівця залишили у виші (він до служби в армії працював лаборантом кафедри еко-
номічної географії). Після демобілізації в 1981 році Михайло повернувся до своєї альма-матер на посаду асистента кафедри загального землезнавства.
Потім було навчання в очній аспірантурі при кафедрі економічної географії Ленінградського державного університету з присудженням ученого ступеня кандидата географічних наук. Викладацька діяльність розпочалася з посади асистента, згодом – старшого викладача та доцента на кафедрі економічної географії ТДПІ.
Уже протягом 30 років Михайло Бурла викладає на кафедрі економічної географії ПДУ ім. Т. Г. Шевченка (реорганізованого з колишнього педінституту) і водночас обіймає посаду завідувача кафедри соціально-економічної географії та регіонознавства.
Вчений не залишає наукову діяльність. Він читає лекції, проводить семінари, лабораторні та практичні роботи. Про різноплановість його інтересів свідчать теми, які він доносить до студентів, а також низка наукових робіт, виданих у різні роки. Серед них: «Ретроспективний аналіз, оцінка стану, проблем та перспектив розвитку економіки Придністров’я», «Зовнішньоекономічні зв’язки Придністров’я», «Населення: демографічна та етно-лінгвістична динаміка», «Роль та особливості розвитку туризму в ПМР», а також праці з економіки й економічної географії тощо. Усі ці та ще десятки інших напрямків є в скарбниці знань Михайла Порфировича.
Протягом кількох років Михайло Бурла читав лекції на заочному відділенні Тираспольської філії Московського інституту підприємництва та права. Також серед його слухачів є студенти заочного відділення Тираспольського міжрегіонального університету з дисциплін «Менеджмент», «Теорія менеджменту», «Інноваційний менеджмент» та «Стратегічний менеджмент».
Попри все, Михайло Порфирович не упускає можливості підвищити свою кваліфікацію, здобув нові знання в Російському університеті дружби народів, Харківському національному університеті імені В. М. Каразіна, Державній службі статистики ПМР.
У листопаді 2006 р. його обрали членом-кореспондентом Міжнародної слов’янської Академії освіти. Керівництво ПМР нагородило М. П. Бурлу орденом «Трудова слава» та орденом Пошани. Він – заслужений викладач ПДУ ім. Т. Г. Шевченка, а з минулого року – начальник відділу науки при Апараті Уряду ПМР.
П’ятнадцять років поспіль Михайло Бурла обирався депутатом ВР ПМР, де йому довіряли очолювати комітет з економічної політики, бюджету та фінансів, пізніше – комітет з освіти, науки та культури. У той же період вчений-депутат встиг попрацювати заступником, а згодом і Головою Верховної Ради ПМР.
Депутат ВР Григорій Дяченко розповів про свого колегу попередніх скликань: «Михайло Порфирович – людина надзвичайно добра, розумна, інтелігентна. Йому доводилося працювати в різних структурах, всюди здобувати нових знань, досвіду та обзаводитися новими друзями. До всього, він багато років поспіль захоплювався важкою атлетикою. Часом ми з ним грали й у баскетбол, а бувало й так, що під час гри він міг показати свій сильний характер. Як депутат, колега і товариш – це унікальна людина. Ніколи не шукав якоїсь вигоди чи нагороди. Просто працював і нині працює з повною самовіддачею. З ним цікаво проводити час та є багато чому повчитися».
До 65-річчя від дня народження ювіляра відзначили у Верховній Раді – нагородили почесним знаком «За внесок у справу парламентаризму»
Аліса КОХАНОВА.
Фото прес-служби Верховної Ради .