Центр національних культур Придністров’я державного інституту мистецтв імені А. Г. Рубінштейна (ПДIМ) 23 листопада провів круглий стіл на тему «Культурна спадщина народів Придністров’я».
Учасниками події стали студенти ПДІМ. Відкрила захід керівник Центру Аліна Мунтян. Вона наголосила, що самобутня культура нашої республіки формувалася на основі традицій усіх народів, які проживають на цій території. У нашому регіоні протягом століть відбувався тісний етнокультурний взаємовплив традицій молдаван, росіян, українців, болгарів, гагаузів, вірменів, євреїв та представників інших національностей. Їх у Придністров’ї понад 70, і всі вони мирно співіснують і святкують «Мерцишор», співають українські пісні на фестивалі «Пшеничне перевесло», активно виявляють себе на російських святах мистецтва «Грай, гармонь» та «Витоки». У краї, де жили й творили такі відомі митці, як М. Ларіонов і О. Фойницький, Н. Аронецька та Б. Решетников, ставлення людей до своєї спільної культури за всіх часів було особливим і трепетним.
Першу доповідь «Звичаї та традиції відзначення календарних свят народів Придністров’я» представила старший методист з пісенної й танцювальної фольклорної творчості ПДІМ Марія Соколан. У ній вона звернулася до календарно-обрядових традицій, які відроджуються та повсюдно святкуються в нашій республіці, зазначила, що завдяки їм зберігається самоідентифікація народів придністровського краю. Доповідач висвітлила у виступі святкові обряди (колядування, рядження), традиції «Мерцишора» та особливості свята Івана Купали. «У ПМР повернення до витоків, самобутності, традицій є дуже важливим та актуальним напрямом сучасного суспільства, мета якого – зміцнювати єдність народів республіки, міжнаціональний мир та злагоду, і водночас виявляти та зберігати їхні традиційні національні засади», – наголосила Марія Олександрівна.
Про цю особливість придністровців досить тепло відгукнулася доцент із Санкт-Петербурзького інституту культури, кандидат педагогічних наук Олена Ертман: «Уже понад 10 років мешканці та гості села Глине збираються на березі річки Турунчук у чарівний вечір шостого липня, напередодні Івана Купала. Одне з найбільш романтичних і найтаємничіших свят, коли природа панує нероздільно, незмінно привертає увагу і дітей, і дорослих. Хороводи, музика, пісні – це не тільки піднесений настрій та очікування дива, а й збереження безцінних народних традицій, основ національної культури, перше знайомство молодого покоління з фольклорними повір’ями та легендами свого рідного краю».
Василь Драгой, старший методист із пісенної й танцювальної народної творчості ПДІМ, присвятив свій виступ пісенному фольклору народів Придністров’я. Головна думка його дослідження полягає в тому, що російська, молдавська та українська народні пісні сповнені глибоких поетичних образів, поєднують воєдино слово і почуття. Їхня простота і безпосередність пояснюються близькістю до народу – настільки глибоко і правдиво відбито в них народний дух, історичне минуле, сподівання та мрії. Людина співає про те, що найбільше її тривожить або турбує. Таким чином, лірична народна пісня відображає внутрішній світ народу в конкретних історичних ситуаціях. Такі пісні розкривають перед нами все багатство та красу «внутрішнього світу» народів нашого придністровського краю.
Головним об’єктом в дослідженні викладача кафедри теорії музики ПДІМ Надії Ніколаєвої стало болгарське народне весілля. Весільні традиції – це одне з найяскравіших, барвистих і дивовижних явищ у культурі Придністров’я. Тема її доповіді – «Традиції болгарського весілля в селі Паркани». З кожним роком у республіці з’являється все більше молодят-болгарів, які бажають зіграти весілля за старовинним звичаєм, оскільки краса і самобутність болгарських ритуалів привносять у найщасливіший день молодих неповторний аромат старовини та чарівності.
Багато жителів Паркан, з дитинства спостерігаючи за болгарськими народними весільними обрядами, замислювалися над тим, звідки ж усі ці весільні дійства. Виявляється, коріння весільного ритуалу сягає вглиб століть і пов’язане з давньою історією села.
Багатонаціональний фольклор на придністровській землі – це невичерпна скарбниця для будь-кого з нас, кому небайдужа доля всіх народних звичаїв, традицій, обрядів і музичних зразків народного мистецтва, витоки яких треба шукати в далекому минулому. Це підтвердило жваве обговорення запропонованих тем.
Павло ОСТАПЕНКО.
Фото автора.
На фото Аліна Мунтян.