У Тирасполі дійсно живе такий небайдужий чоловік, який не тільки хоче, а вже розмальовує навколишній світ різнобарвними кольорами. Звати його Денис Коробкін, працює він викладачем у столичній школі мистецтв ім. С. Рахманінова.
Нещодавно в центральній міській бібліотеці відбулася зустріч митця з учнями старших класів «рахманіновської» школи та старшокласників столичної СШ № 11. Денис Олександрович радо відгукнувся на пропозицію бібліотечних співробітників, тому й прийшов з вірою, що побачення з юнаками та дівчатами стане корисним усім. Молодий художник вважає, що в житті людини та в природі, попри рутинність буття, щодня відбуваються цікаві події, все певним чином нами переживається й оцінюється. Якщо повторюване стає повсякденним, якщо воно неминуче, обов’язкове, звичне, то його варто змінювати. Необхідно творити свій, новий реальний світ, в якому не буде місця сірості. Такі думки притаманні випускникові Бендерського художнього училища ім. В. Постойкіна, до того ж з дипломом відділу архітектури ПДУ ім. Т. Г. Шевченка.
Денис Коробкін захоплюється живописом понад два десятки літ. За свої 34 роки він уже встиг взяти участь у розписі кафедрального собору Тирасполя та представити свої твори в «Покровському вернісажі», удостоївся призу глядацьких симпатій у конкурсі малюнків і картин «Хочу жити в Придністров’ї. Погляд у майбутнє», вийшов у лідери в розробці логотипу до Року молоді 2021 року.
Художник розповів присутнім, що не так давно, коли наймав житло в одній із квартир на вулиці Юності, запропонував сусідам ескіз перетворення звичайного сумного під’їзду в казку. Його підтримали, допомогли. Відтоді замість сірих стін мешканців щоденно «зустрічають» казкові будинки, дракони, водоспади, корабель у морі. Джерелом натхнення художнику послужив чарівний світ Джона Толкіна і його «Володар кілець». «Нині в під’їзді час від часу збираються сусіди, ставлять столи, виносять самовар, пиріжки, п’ють чай, спілкуються. Це об’єднує, робить їх ріднішими. Вони почуваються тут, ніби десь за межами реального світу. В цьому й є сенс праці художника, я так вважаю», – ділиться Денис і продовжує, що хотів розписати фасад будинку, але тоді йому не дозволили.
«Світ насичений різними кольорами. Своїми барвистими картинами я хочу передавати глядачеві частку свого настрою, натхнення. Я й учнів своїх стараюся навчити бачити красу, помічати кольори та відтінки. Не обов’язково кожен з них стане художником, але я виховую в них любов до мистецтва та розуміння живопису. Ще я знаю, що не талановитих дітей не буває. Треба лише розпізнати, розгледіти цей талант і розвинути його», – переконаний учитель.
Художник зізнається, що працювати в одному стилі йому не властиво. Його приваблюють експерименти, тому й приніс він на зустріч портрети, натюрморти та пейзажі.
Цікаво, що недавно, в день народження республіки, Денис на вулиці за дві хвилини виконав портрет Вадима Красносельського з блискіток і подарував його Президентові. Під час нинішньої зустрічі художник здивував присутніх виконанням у такому ж стилі портрета Пушкіна і залишив його в дарунок бібліотеці.
В. о. директора школи мистецтв Людмила Трифонова призналася, що такого учителя дітям «сам Бог послав». Вони його дуже поважають, стараються виконувати всі завдання, і не лише пишуть картини, а разом уже розмалювали стіну трансформаторної будки на території школи. Це була творча праця учнівського колективу. Стіна заграла-засвітилася різними барвами, набула незвичайного, неповторного вигляду.
«Денис закінчив нашу школу на «відмінно», ми щасливі, що він повернувся до нас як викладач і весь час фонтанує ідеями. Наприклад, на центральній алеї школи встановив банери з роботами наших учнів. Раніше до такого ніхто не додумався. Відтепер це улюблена фотозона багатьох мешканців Октябрського мікрорайону. Зате на наш заклад культури звертають увагу, всім цікаво, чому тут навчають», – повідомила Людмила Іванівна.
«Я хочу змінити наше місто, розписувати сірі будинки, бетонні альтанки на території дитячих садочків. Хочу, щоб люди, які там живуть і працюють, також брали участь у таких роботах, тримали пензлі в руках і разом перетворювали непоказні будинки в живописні картини. Це незвично, я розумію, та й дозвіл треба мати, й гроші на фарби виділити. Однак, тоді ніхто не посмів би руйнувати довкілля. Це відрізняло б столицю від інших міст», – висловив своє бажання Денис-мрійник, якому не байдуже, в якому середовищі житиме він та його діти.
Старшокласники не поспішали залишати залу. Вони оточили художника, цікавилися технікою виконання портретів, написанням картин. Подумалося, що така коротенька зустріч з прекрасним посіяла зернятко любові до мистецтва у школярів, які, можливо, ніколи й не стануть митцями, але запам’ятають це спілкування надовго
Христина ЖУРАВЕЛЬ.
Фото автора.