Настоятелю кафедрального собору Різдва Христова м. Тирасполя (з 2003 по 2007 рр.) протоієрею Геннадію Ковалишину 30 листопада виповнилося б 60 років із дня його народження. На жаль, 17 жовтня 2007 року після важкої хвороби його не стало, але пам’ять про нього жива.
Народився він 1962 року в сім’ї робітника та медичного працівника. Ще з дитячих років Геннадій визначився з майбутньою професією – лікаря. Медичну освіту він здобув у Кишинівському державному медичному інституті за спеціальністю «стоматолог». У тому ж інституті пройшов підготовку в клінічній ординатурі при кафедрі патологічної анатомії, де здобув другу спеціальність – патологоанатома. На початку 1990-х років Геннадій Ковалишин працював у Тираспольській міській лікарні, завідував Тираспольською центральною поліклінікою № 1, а також лікувально-оздоровчим центром заводу «Електромаш».
За словами його вдови Надії, вони були однокласниками, разом проводили багато часу, а малими з бабусями й до церкви ходили. Вона розповіла, що «…вже дорослими, ми часто бували у святих місцях Криму. Митрополит Лука Симферопольський був для Геннадія еталоном служіння людям та Богові. Мужність і самовідданість, з якими він працював під час Великої Вітчизняної війни в медичних установах, стали для молодго лікаря взірцем виконання громадянського обов’язку.
У 1992 році ми з чоловіком разом приїхали в село Ново-Петрівку, там нас повінчав настоятель храму отець Володимир. Цього ж року, коли ситуація в республіці погіршилася, він повернувся до рідного міста, працював головним лікарем санаторію-профілакторію для учителів».
Ветеран органів державної безпеки, генерал-майор Олег Федосєєв згадує, що Геннадій Ковалишин був справжнім професіоналом, який у будь-який час був готовий допомогти тим, хто цього потребує. У 1994 році відповідального і перспективного фахівця призначили на важливу посаду – начальника медичного відділу Міністерства державної безпеки.
Вдова Геннадія Ковалишина згадує, що її чоловік завжди прагнув присвятити себе і церковній службі, щоб, допомагаючи людям повертати здоров’я, підтримувати їх ще й духовно.
Через деякий час Геннадій Миколайович познайомився з єпископом Тираспольським і Дубоссарським Юстиніаном. Владика, дізнавшись про гаряче бажання Геннадія служити Богові та церкві, благословив його на проходження послуху в Покровській церкві м. Тирасполя. У вільний від основної роботи час Г. Ковалишин виконував обов’язки вівтарника.
Єпископ Юстиніан висвятив Геннадія Ковалишина на диякона, а через кілька місяців – на священика.
З лютого 2000 року о. Геннадія призначили намісником собору Різдва Христового м. Тирасполя, а з 2003-го – настоятелем. Дружина о. Геннадія Надія Миколаївна завжди була поруч із чоловіком. Вона організувала й очолила роботу Недільної школи при соборі.
Зі спогадів протоієрея Микити Завєрюхи: «Я познайомився з ним ще до того часу, коли сам став церковнослужителем. Він вінчав мене з моєю дружиною. За фахом я теж лікар. Коли о. Геннадій був настоятелем собору Різдва Христового, я служив у ньому вівтарником, дияконом, священиком. Геннадій Ковалишин був інтелігентною людиною, яка є прикладом служіння Богу і людям».
Лікар-кардіолог Олександр Донцу працював у медичному відділі Міністерства державної безпеки під керівництвом Геннадія Ковалишина. Про нього він зберігає найсвітліші спогади: «Я познайомився з ним наприкінці грудня 2005 року. Саме він запросив мене на роботу у свій відділ. Для мене було неабияким щастям працювати під керівництвом справжнього і вимогливого професіонала. Йому вдавалося поєднувати лікарську діяльність зі служінням у церкві. Нікому, хто до нього звертався за моральною підтримкою, він не відмовляв. Я багато чого в нього навчився».
Дружина Геннадія Ковалишина зазначила, що її чоловік знайшов справжнє щастя в роботі, оскільки він чудово розумів, наскільки вона важлива для людей. Попри проблеми зі своїм здоров’ям, о. Геннадій знаходив сили, щоб допомогти словом та ділом тим, хто цього потребував. Собі, на жаль, допомогти він не зміг.
Згідно з заповітом, лікаря-священика поховали в огорожі собору, який він очолював упродовж семи років.
Пам’ять про отця Геннадія – добру людину, професійного лікаря, пастиря, який не щадив
своїх сил у служінні Богу і ближнім, назавжди залишиться в серцях тих, хто його знав
Володимир ДАНИЛОВ.
Фото Тираспольсько-Дубоссарської єпархії.