Жителі Северинівки пишаються своїм земляком –Героєм Радянського Союзу Петром Вершигорою –одним з найбільш яскравих командирів у партизанському з’єднанні Сидора Ковпака. На згадку про нього і його командира в березні 1965 р. був створений літературно-меморіальний музей.
Багато зібрано документів і відомостей про бойових товаришів нашого земляка, зокрема – про легендарного партизанського командира, двічі Героя Радянського Союзу Сидора Артемовича Ковпака. У травні виповнилося 135 років із дня народження цього видатного українця, а завтра – 55-та річниця з дня його кончини. Дбайливо зберігаються документи, фото, спогади, книги, особисті речі Петра Петровича Вершигори, а також матеріали про партизанське з’єднання, в складі якого він воював під час Великої Вітчизняної війни.
Доля Сидора Ковпака, сина селянина-бідняка з Котельви, за своєю насиченістю та несподіваними поворотами характерна для революційної епохи початку ХХ століття. Він почав воювати ще в Першу світову. У 186-му Асландузському піхотному полку впродовж чотирьох років дійсної служби був стрільцем і зв’язківцем. Через небезпечну службу неодноразово діставав поранення. У знаменитому Брусиловському прориві 1916 року брав участь як розвідник. Був нагороджений медалями «За хоробрість» III і IV ступенів і таких же ступенів Георгіївськими хрестами, один із яких почепив йому на груди особисто імператор Микола II.
У 1917-му С. Ковпак встав на сторону більшовиків, був обраний до полкового солдатського комітету, за рішенням якого Асландузський полк не виконав наказу уряду Керенського про наступ, і командування фронту відвело полк у резерв. Після Жовтневої революції Сидір Артемович повернувся до рідної Котельви, охопленої полум’ям Громадянської війни. Бувалий фронтовик самостійно організував червоний партизанський загін – один із перших на Україні. Під командуванням С. Ковпака 120 бійців загону вели бойові дії проти німецьких окупантів і денікінців. Уже тоді Сидір Артемович освоїв тактику несподіваних ударів і миттєвого зникнення в лісі.
У травні 1919 року партизанський загін влився в Червону Армію, а його командир вступив у лави ВКП(б). Ковпака тоді звалив тиф, і його бойові товариші відправилися на фронт без нього. Видужавши, Сидір Артемович дістав направлення у 25-у Чапаєвську дивізію. Під керівництвом легендарного комдива Ковпак брав участь у розгромі білогвардійських військ під Гур’євом, у боях проти військ Врангеля під Перекопом і в Криму. Потім – у ліквідації махновців…
Цей досвід став безцінним, коли Німеччина напала на СРСР. У серпні 1941 року партійна організація Путивля на чолі з головою міськвиконкому С. А. Ковпаком практично у повному складі (за винятком раніше мобілізованих) перетворилася на партизанський загін – один із багатьох, створених у зручному для боротьби з окупантами лісистому краю. Проте Путивльський загін швидко виділився серед безлічі підпільних підрозділів своїми сміливими та в той же час вивіреними й обачними діями. Партизани Ковпака уникали тривалого перебування в якому-небудь певному районі. Вони безперервно здійснювали маневри у ворожому тилу, завдавали несподіваних ударів по німецьких гарнізонах. Так народжувалася знаменита рейдова тактика партизанської боротьби.
У 1941-42 роках С. Ковпак здійснив свої перші тривалі бойові походи на територію, ще не охоплену партизанським рухом. Під його керівництвом з’єднання пройшло Сумською, Курською, Орловською та Брянською областями, внаслідок чого й організувався знаменитий партизанський край, очищений від гітлерівських військ і поліцейської адміністрації.
У 1942-43 роках ковпаківці здійснили рейд з брянських лісів на Правобережну Україну по Гомельській, Пінській, Волинській, Рівненській, Житомирській і Київській областях. Несподівана поява партизанів у глибокому тилу ворога сприяла знищенню величезної кількості військових комунікацій противника, одночасно було зібрано і передано в Ставку найважливіші розвідувальні відомості.
Рейдова тактика Героя Радянського Союзу С. А. Ковпака дістала загальне визнання, його досвід упроваджувався партизанським командуванням різних регіонів. Крім нанесення значних збитків військам противника та успішного збору важливої розвідувальної інформації, партизанські дії мали пропагандистський ефект – вони піднімали на боротьбу величезні маси поневолених окупантами людей.
Влітку 1943 року, напередодні Курської битви, Сумське партизанське з’єднання розпочало знаменитий Карпатський рейд, шлях якого пролягав найглибшими тилами противника. Ковпаківці з безперервними боями подолали понад 10 000 км, розгромили німецькі гарнізони у 40 населених пунктах Західної України. Знищуючи транспортні комунікації, партизани зуміли на довгий час заблокувати важливі напрями підвезення фашистських військ і бойової техніки до фронтів Курської дуги. Гітлерівці кинули на боротьбу зі з’єднанням Ковпака елітні есесівські частини та гірськострілецькі дивізії, техніку й авіацію, але так і не зуміли знищити партизанську колону. Проте загін поніс дуже великі втрати, загинули сотні партизанів. Сидір Артемович також дістав серйозне поранення і був відкликаний на Велику землю.
Його знамените Сумське партизанське з’єднання було перейменоване в Першу Українську партизанську дивізію імені С. А. Ковпака, і під командуванням Петра Петровича Вершигори зробило ще два безпрецедентні рейди по території СРСР і країн Східної Європи
Тамара КОРЖОВА,
завідувач літературно-меморіального музею с. Северинівка.
Фото фондів музею П.П.Вершигори.