Наприкінці листопада світова наукова громадськість відзначила 135-річчя Миколи Iвановича Вавилова – вченого-генетика, рослинника, мандрівника і географа.
Після закінчення Московського сільськогосподарського інституту (нині Московська сільськогосподарська академія ім. К. А. Тімірязєва) М. І. Вавилов викладав агрономічні дисципліни в Московському, Саратовському, Воронезькому і Ленінградському сільськогосподарських інститутах. Він відвідав найбільші біологічні та агрономічні інститути США, Канади, Англії, Франції, Німеччини, Швеції та Нідерландів, передові досягнення яких вивчав і упроваджував у наукову практику Радянського Союзу. Вчений-генетик започаткував розвиток сільськогосподарської науки в CРCP. Перший президент Всесоюзної академії сільськогосподарських наук ім. Леніна, організатор і керівник Державного інституту дослідної агрономії, Всесоюзного науково-дослідного інституту рослинництва, Інституту генетики АН CРCP – це все про М. І. Вавилова. Головним завданням цих наукових закладів була мобілізація рослинного матеріалу всієї планети й зосередження в СРСР генофонду, створеного природою та людиною.
Микола Іванович розробив нові принципи інтродукції рослин. З 1923 по 1940 рр. він організував для вивчення рослинного світу на п’яти континентах Землі 180 експедицій, з яких 140 – у СРСР і 40 – у 65 закордонних країнах. Керівником більшості з них був він сам. В експедиціях було зібрано понад 200 тисяч зразків насіння, які використовували у вітчизняній селекції нових сортів сільськогосподарських культур.
М. І. Вавилов – автор багатьох капітальних наукових праць: «Імунітет рослин до інфекційних захворювань», «Центри походження культурних рослин після Дарвіна», «Географічні закономірності в розподілі генів культурних рослин». Остання з них має величезну цінність.
Учений був президентом і дійсним членом Всесоюзної сільськогосподарської академії ім. Леніна, дійсним членом АН УРCP, дійсним членом АН CРCP, президентом Всесоюзного географічного товариства CРCP, членом-кореспондентом і дійсним членом премій і громадських організацій ряду країн Європи, Азії та Америки.
Разом з багатоплановою науковою діяльністю М. І. Вавилов вів величезну громадську роботу як член декількох колективів працівників науки й техніки, був консультантом Наркомзему РСФСР, брав активну участь у різних всесоюзних, республіканських і галузевих конференціях, нарадах, з’їздах, семінарах, курсах із генетики, селекції та насінництва.
Він нагороджений медаллю Пржевальського «За географічний подвиг», премією ім. В. І. Леніна за роботи з імунітету і походження культурних рослин, великою золотою медаллю ВДНГ.
Заслуги вченого-генетика перед світовою та вітчизняною біологічною наукою не забуті. Його ім’ям названо 19 таксонів культурних рослин та їхніх диких родичів. Ім’я Вавилова присвоєне Всесоюзному товариству генетиків і селекціонерів, Інституту загальної генетики АН CРCP, Всесоюзному НДІ рослинництва, Саратовському СГІ, заснована медаль його імені та 5 стипендій.
У Саратові встановлений пам’ятник М. І. Вавилову, в Ленінграді – Миколі Івановичу і його братові Сергію Івановичу, пам’ятні меморіальні дошки відкриті на будівлях, пов’язаних із життям і діяльністю великого вченого. Його ім’ям названі вулиці в Санкт-Петербурзі, Алмати, Саратові, Владивостоку, Краснодарі тощо.
Наукова спадщина вченого залишається актуальною й нині: його досвід, дослідження, відкриття не забуті, використовуються сучасними вченими й дають позитивні корисні результати. У 60–70 рр. минулого століття його роботи з генетики та селекції сільськогосподарських культур в CРCP відновили й знову поширюють. Учені науково-дослідних центрів Радянського Союзу, використовуючи теоретичну і практичну спадщину М. І. Вавилова, його сподвижників та колег, створили низку високопродуктивних сортів озимої пшениці, ячменю, кукурудзи, соняшнику, цукрових буряків, бавовни, картоплі, овочевих та інших сільськогосподарських культур для вирощування в різних ґрунтово-кліматичних зонах СРСР і деяких закордонних країн.
Велися роботи з генетики та селекції овочевих культур і в Молдавії. У Тирасполі в 1967–1976 рр. працював О. О. Жученко, який очолював Молдавський НДІ зрошуваного землеробства та овочівництва й одночасно лабораторію приватної генетики. Під його керівництвом 20 співробітників і аспірантів здійснили дослідження й захистили кандидатські дисертації.
У цей період з ініціативи Жученка на території інституту, у сквері перед будівлею головного корпусу, встановили бюст М. І. Вавилова.
У Тирасполі багато років працював один із сподвижників Вавилова, видатний кукурбітолог і селекціонер К. І. Пангало, який очолював в інституті лабораторію баштанних культур. У наші дні наукову спадщину Вавилова використовують для створення нових сортів та гібридів селекціонери ПДНДІСГ і ПДУ.
У Придністровському НДІ сільського господарства 25 листопада відбувся мітинг, присвячений 135-річчю М. І. Вавилова. У ньому взяли участь співробітники ПДНДІСГ, Ботанічного саду ПМР, Придністровського НДІ екології, ветерани науки та сільськогосподарського виробництва.
На урочистому заході з короткими повідомленнями про життя і діяльність видатного діяча світової та вітчизняної біологічної науки виступили Т. П. Блинова, В. Ф. Гороховський, В. І. Пономарьов, М. Ф. Крецул. Учасники події поклали до пам’ятника М. І. Вавилова живі квіти
Микола КРЕЦУЛ, голова Ради ветеранів Придністровського НДI сільського господарства.
Фото: Міністерство сільського господарства та природних ресурсів