Яка професія приносить задоволення? Це питання постає перед кожною людиною ще в школі, коли ми зустрічаємося з проблемою вибору свого призначення. Усі професії різні, всі по-своєму цікаві. Що ж підкаже, допоможе кожному, хто тільки обирає свій шлях, чи стане твоя майбутня праця корисною для інших людей, чи принесе моральне задоволення тобі й добробут твоїй сім’ї?
Серед найважливіших і найбільш необхідних на сьогодні залишаються технічні. Вони безпосередньо впливають на розвиток економіки республіки, а також на ринкову конкурентоздатність держави. «Робочі руки» потрібні завжди і всюди, але, на жаль, з роками склався стереотип, що такі спеціальності не цікаві, а виробничий процес – це не актуально, не престижно, буденність. Настав час зруйнувати цей міф та довести протилежне.
Щоб дізнатися про особливості праці на виробництві, а ще більше пересвідчитися в тому, що технічні спеціальності це не тільки актуально, а й цікаво, кореспондент нашої газети вирушила до Бендерського хлібокомбінату.
На виробництві такого масштабу можна познайомитися з багатьма людьми, які виконують різноманітну роботу. Тут і оператори тістомісильних машин, пекарі, вантажники, комірники. Але мало хто при першому слові «працівник хлібозаводу» уявляє собі людину, яка відповідає за справність усіх машин та приладів. Про такого фахівця і піде мова в нашому матеріалі.
Володимир Букін працює на хлібозаводі вже 30 років. Його професія – слюсар контрольно-вимірювальних приладів і автоматики. Як зазначає фахівець, ця не завжди легка, але цікава робота полягає в обслуговуванні технологічного обладнання, підтриманні його в робочому стані, усуненні несправностей та неполадків, введенні нового обладнання в експлуатацію, а також реставрації та вдосконаленні старого.
Кожен робочий день на хлібозаводі ставить нові завдання, які потрібно розв’язувати. Щоранку відбувається нарада, а потім – обхід цехів – перевірка обладнання, усунення недоліків, якщо вони є, та обслуговування приладів. Всього – понад 30 печей та іншого обладнання. Така кількість приладів є великою відповідальністю для фахівця. Для виробничого процесу дуже важливо, щоб усе працювало злагоджено й чітко, як годинник».
«Нещодавно мене викликали на роботу вночі. Якби тоді не прийшов, піч так і стояла б не полагоджена до наступного дня, а на той момент вже були готові сім чанів тіста, яке потрібно швидше випікати. Тої ночі всі сумлінно попрацювали: до п’ятої години ранку все відремонтували і хліб встигли спекти вчасно, – розповідає Володимир Григорович. – Ми – єдина команда. Щоб уранці кожен міг отримати гарячий хліб, трудиться багато людей. Це не тільки фахівці, які замішують тісто, формують булочки чи стежать за їх випіканням. Від кожного з нас залежить, вчасно доставлять продукцію в магазини чи ні. А без хліба – ніяк, він обов’язково повинен бути в місті».
Навіть маючи багато років стажу на хлібокомбінаті, Володимир Букін все одно щодня відкриває для себе щось нове, вчиться працювати з різноманітним обладнанням, яке раніше було йому невідоме. Фахівець розповідає, що дуже любить той час, коли на підприємство надходять нові машини та печі: «Коли обладнання оновлюється – робота дуже цікава. Потрібно його вивчати, роздивлятися схеми, читати літературу, щоб розібратися в ньому, іноді доводиться працювати з інструкціями, надрукованими іноземною мовою. У такі моменти відчуваєш, начебто ти молодий і тільки-но прийшов на завод. Мені так само все цікаво, все хочеться зрозуміти, пізнати, як 30 років тому. У такі дні робота кипить».
Але, крім нового обладнання, доводиться досить детально вивчати та вдосконалювати машини, які вже давно працюють на заводі. Згодом вони застарівають, і щоб їх відремонтувати, не завжди можна знайти потрібні зап-
частини на місцевому ринку. Доводиться пристосовувати щось інше, виготовляти нові деталі під наявне старе технологічне обладнання. Іноді виходить так, що робітники конструюють і створюють деякі необхідні деталі для тієї чи іншої машини самі. Як показує практика, це набагато надійніше і дешевше. Піч або інша машина працює з ними краще, ніж з тими, що надходять на замовлення з-за кордону.
На запитання, чому Володимир Григорович обрав саме цю професію, фахівець розповів історію з дитинства: «Ще коли був хлопчиськом і навчався в школі, робив різні речі своїми руками. У 6 класі сам зібрав програвач, сам навчився паяти. Це мене дуже захоплювало. Сестра мені підказала, що можна отримати таку спеціальність і відповідну освіту здобути. Мені стало ще цікавіше, тому я після 10 класу вступив до Тираспольського середнього професійного технічного училища. Закінчивши його, прийшов на завод, де й працюю вже 30 років».
Виробничий процес та його постійне вдосконалення спонукають до пізнання нового, створення власними руками деталей, від яких залежить якість роботи всього заводу, підвищення продуктивності праці, шліфування навичок – це те, за що Володимир Букін, дійсно, любить свою професію та відповідальну роботу. «Дуже приємно, – зізнається фахівець, – передавати свій досвід молодому поколінню, завдяки якому хлібокомбінат руками майстрів ще довгі роки приноситиме в кожну оселю гарячий запашний хліб.
Тетяна ВЛАДИМИРОВА.