Тираспольська гуманітарно-математична гімназія з поглибленим вивченням англійської мови – найстаріший навчальний заклад міста Тирасполя і Придністров’я. Це багатопрофільна освітня установа, яка надає учням з підвищеною мотивацією до навчання можливість освоїти різноманітні форми та способи інтелектуальної діяльності, здобути освіту високого рівня, що допоможе реалізувати себе в різних напрямках діяльності, від яких залежить майбутнє нашої Батьківщини.
Гуманітарно-математична гімназія сьогодні – це один із найяскравіших і найпрестижніших брендів столичної освіти. Тут прагнуть навчати своїх нащадків не тільки тираспольчани, а й жителі прилеглих міст і сіл. На честь 125-річного ювілею викладачі та гімназисти провели урочисті збори, почесними гостями яких стали Державний радник Президента ПМР Анна Волкова (колишня випускниця гімназії), Голова Верховної Ради Олександр Щерба, Голова Уряду Олександр Мартинов, глава держадміністрації міст Тирасполя і Дністровська Олег Довгопол та міністр просвіти ПМР Тетяна Логінова.
Зі словами привітання до присутніх звернувся Голова Уряду: «Гімназія заслужила славу одного з кращих навчальних закладів республіки, я бажаю вам успішного подальшого розвитку, не зупинятися на досягнутому, а держава завжди підставить плече. Педагогам я хочу побажати успішної роботи. Любіть свою працю та дітей – це буде великий внесок у розвиток не тільки навчального закладу, а й усієї держави».
У цей урочистий день багатьох учителів та співробітників навчального закладу нагородили листами подяки та грамотами Президента, Верховної Ради та Міністерства просвіти ПМР, а також відзначили іншими державними та відомчими нагородами. За словами Олега Довгопола, держадміністрація бажає школі нових досягнень, перемог та нагород. А радник Президента з питань соціальної політики, випускниця гімназії Анна Волкова з великим трепетом зазначила: «Тут сидять люди, близькі моєму серцю, це не просто педагогічні працівники, а подвижники, які не відокремлюють себе від рідної школи»
Гімназія має своє коріння, свої витоки…
Історія елітного навчального закладу розпочалася з відкриття 24 лютого 1893 року жіночої прогімназії в складі Одеського навчального округу Херсонської губернії. Начальницею гімназії була призначена Ольга Олексіївна Берестньова. Її сестра та подруги, випускниці інституту благородних дівиць, викладали іноземні мови, вели гімназійну бібліотеку. То був час зародження шкільних традицій, що дійшли до наших днів: театральні постановки, літературно-музичні вечори, екскурсії по містах губернії.
Перший випуск відбувся 1901 року. Тоді 17 учениць отримали атестат з кваліфікацією «вчителька початкової школи», здобули право працювати домашніми вчителями або гувернантками. У роки Першої світової війни в будівлі гімназії був розташований військовий госпіталь. По закінченні уроків гімназистки доглядали за пораненими солдатами й офіцерами, а вечорами вони в’язали шарфи, шкарпетки, шили кисети та відправляли посилки на фронт.
Влітку 1919 року гімназія була перетворена в школу І й ІІ ступенів і почала називатися «Тираспольська трудова школа № 1 для хлопчиків і дівчаток». Ще однією особливістю, прикметою часу, було навчання національними мовами: молдавською та українською. У школі вчителем малювання і креслення на той час працював О. Ф. Фойницький. Учителі та випускники школи воювали на фронтах Великої Вітчизняної війни. Загинув у боях за Батьківщину молодий художник Віктор Ткаченко, випускник школи й талановитий учень О. Ф. Фойницького. Віктор був серед тих 60 фронтовиків, які не повернулися додому з війни, а це два повноцінні класи. Випускники школи 1929 року Юхим Учитель і Філіп Печул у 1943-му були посмертно відзначені Державною премією СРСР за фільм «Ленінград у боротьбі». У школі навчалися п’ятеро Героїв Радянського Союзу: В. О. Бочковський, Г. Г. Чернієнко, П. А. Щербинко, С. І. Полецький, П. І. Павлоцький.
У квітні 1944-го, коли точилися жорстокі бої за визволення міста Тирасполя, будівля школи була спалена. Але 1 вересня 1944 року, коли ще гриміли гармати Великої Вітчизняної війни, школа відчинила свої двері. Вона поступово відроджувалася разом з усією країною. Завдяки допомозі випускниці гімназії інженера-архітектора Ольги Хлєбнікової будова зберегла свій довоєнний вигляд. Після війни освітня установа стала «Середньою школою № 6».
1961 року гімназію назвали ім’ям нашого знаменитого земляка, хіміка-органіка Миколи Зелінського. У грудні 1973-го у школі відкрився музей, а роком пізніше учні почали поглиблено вивчати англійську мову. Свій статус Тираспольська гуманітарно-математична гімназія повернула у 1991 році, цього ж року відбувся перший випуск експериментальних профільних класів. І нині гімназія продовжує творити свою гідну історію. Навчальний заклад характеризують такі риси, як зрілість, досвід, авторитет, що дають право пишатися ним. Успіх гімназії вимірюється не лише числом випускників або кількістю вручених нагород, це, передусім, колектив педагогів, які люблять і сумлінно виконують свою роботу. Хто ж стоїть за тривалим успіхом школи, хто очолює і регулює процес навчання?
Гімназія починається з директора
Ставлення вчителів до учнів, спілкування школярів та навіть загальна атмосфера в школі свідчать, що всі люблять гімназію, а гімназія любить їх. А створювалася ця чарівна атмосфера в любові мудрими директорами, які керували й підтримували статус найстарішого навчального закладу в різні роки.
На святі 125-річного ювілею гуманітарно-математичної гімназії наш кореспондент мав нагоду поспілкуватися з керівниками школи різних періодів, розпитати їх про кращі традиції навчального закладу, про те, чим запам’яталися їм роки роботи в школі.
Володимир Веснін – директор гімназії з 1970 по 1974 рік
Моя трудова діяльність була насиченою: починав трудову кар’єру головою міськвиконкому на півночі Молдови, але все життя мріяв бути істориком. Мене направили в школу з поглибленим вивченням англійської мови. Ось так 1970 року я і став директором гімназії. Тоді вона називалася «Середня школа № 6».
Попрацював я всього чотири роки, але вони були досить продуктивними. Мені надзвичайно пощастило з колективом талановитих і працьовитих педагогів. У 1971 році в місті відбулося урочисте відкриття Меморіалу Слави, а право першими заступити на Вахту Пам’яті було надано учням нашої школи.
Я пам’ятаю, як у 1972 і 1974 роках відбувалися зустрічі учнів з Героями Радянського Союзу: Володимиром Бочковським і Михайлом Павлоцьким.
Тоді ми тільки відроджували давні та починали створювати нові, власні традиції.
Гімназія для мене – це високопрофесійний колектив учителів, які щиро люблять своє ремесло і пишаються плодами своїх старань.
Жанна Літнарович – з 1990 по 2014 була директором гімназії
У 1979 році прийшла в школу вчителем історії та суспільствознавства, а 1986-го була призначена заступником директора з НВР. Через чотири роки колектив виказав довіру й обрав мене директором школи. Запам’яталися 90-ті… Після розвалу Союзу місцева влада приділила більше уваги управлінню освітою, була надана деяка самостійність навчальним закладам у визначенні напрямків діяльності, були проголошені принципи співпраці вчителів, учнів та батьків. Саме тоді була вибудувана система гімназійної освіти: її структура, профілі навчання та дисципліни профілів. З’явився перший у місті батьківський фонд «За гуманізм в освіті», гімназія стала на шлях вдосконалення матеріальної бази, у нас з’явився перший у місті комп’ютерний клас.
У 1994 році був укладений перший у Придністров’ї договір про співпрацю між 14-ю Армією РФ в особі О. І. Лебедя, ректором Московського авіаційно-технологічного університету ім. Ціолковського та гімназією. Завдяки договору за програмами вишу, в гімназії протягом навчального року працювали підготовчі курси. Викладачі вишу приїжджали до нас і приймали іспити, які вважалися вступними. Так учні з ПМР могли вступати до Московського університету ще навчаючись у випускних класах.
У той бурхливий час народжувалися нові, але зберігалися і вже перевірені часом, популярні традиції: щорічні виходи в ліс на дві-три доби, з ночівлями та польовими кухнями. Вони допомагали організувати й здружити дітей на початку нового навчального року. Прижилися конкурси строю та пісні, «Бал 17-річних» для учнів випускного класу. Так вони святкували свій останній день народження в стінах школи разом з батьками та вчителями, зустрічаючи самостійне життя.
Дружба з дітьми, які мають обмежені фізичні можливості, та з мешканцями інтернату для самотніх людей сприяли соціалізації гімназистів, показували їм навколишній світ не у звичних райдужних, рожево-блакитних фарбах, а таким, яким є життя насправді. У День вчителя школа урочисто зустрічала ветеранів педагогічної праці: їх заздалегідь запрошували в гімназію, готували святкову концертну програму та подарунки.
Після відзначення 100-річного ювілею було впроваджено прапор, герб та гімн навчального закладу, а святкування Дня Гімназії стало традицією: випускалися стінгазети, проводилися розважальні та інтелектуальні конкурси.
Головною подією в ці дні було посвячення першокласників у гімназисти. Їм урочисто вручали посвідчення і значок. Церемонія відразу стала улюбленим святом малюків, їхніх батьків, учителів і назавжди увійшла в план заходів гімназії.
Гімназія – це значна, краща частина мого життя. Сподіваюся, що серця моїх учнів і колег часто билися з моїм в унісон. Вірю, що у неї не тільки славне минуле, гідне сьогодення, а й прекрасне майбутнє…
Двері в кабінет директора гімназії завжди відкриті. З розумінням і добротою вас зустріне і вислухає розумний, уважний педагог, заслужений працівник народної освіти Валентина Землякова – директор гімназії з 2014 року. Валентина Дмитрівна віддала 36 років роботі в школі, ціле життя, що формує особливий тип людської психіки, адже вчитель – це більше ніж професія, це спосіб життя.
«Нині у школі сформований досвідчений, професійний колектив, у якому працюють 120 педагогів вищої категорії. Школа завдяки державній підтримці добре оснащена технічними засобами. Вчителі застосовують на уроках сучасні технології, якими підтримують інтерес до предмета і самого процесу навчання, підвищують його ефективність і якість засвоєння матеріалів. В основі нашої роботи лежить співпраця між батьками, викладачами та учнями. Хочу зазначити, що минулого року ми отримали кубок «Успіх-2017» за те, що були успішними в усіх напрямках: інтелектуальному, патріотичному, екологічному, спортивному і творчому.
Гімназія співпрацює з багатьма вишами: Придністровським державним університетом, Московським фізико-технічним інститутом, МАТІ ім. Ціолковського, Вищою школою економіки. Щорічно наші учні беруть участь в олімпіадах і квотних відборах до цих університетів. Ректори багатьох із них надсилають нам листи подяки за високий рівень підготовки учнів, їх глибокі знання.
А що думають вихованці про свою alma mater?
Вважають, що дивовижний цей будинок – школа! Тут все перемішалося: дитинство і зрілість, юність і романтика, наука і мистецтво, мрії і реальне життя. У цьому будинку радість і сльози, зустрічі й розставання. Найкращі моменти життя пов’язані саме зі школою – з рідною гімназією. «Гімназія дає нам величезний багаж знань, який стане основою в дорослому житті. Вивчення мов – це чудова можливість стати грамотною і розвиненою особистістю. А мова – то є кращий засіб для встановлення дружби й злагоди, дає можливість залучитися до культури іншого народу», – розповіла гімназистка Олена Добровенко.
Валентина Вінницька, яка вже закінчила школу, зізналася: «Гаряча любов і повага до гімназії, до наставників, а також до друзів зберігаються на довгі роки, згадуються з теплотою». Так, сюди приходять діти, які вперто й цілеспрямовано йдуть до своєї мети, долаючи на своєму шляху труднощі й перешкоди, виховуючи свій характер і загартовуючи волю. Тож учитель мусить пам’ятати й виконувати свій професійний обов’язок: давати глибокі знання та поважати свого учня.
Людина, яка прийшла в цю професію за покликанням, знаходить в ній щось абсолютно особливе – важке, але справжнє, живе щастя. Ми приєднуємося до побажань та щиро вітаємо усіх педагогів, співробітників і тих, хто трудиться на благо гімназії зі 125-річним ювілеєм.
Дарина КУЛАКОВА.