Тема екології останнім часом набуває все більшого значення. Початком епохи, пов’язаної з впливом людини на довкілля вважається 1860 рік. Приблизно в цей час у результаті бурхливого розвитку євро-американського капіталізму відбувся перехід промисловості на новий рівень.
Згідно з доповіддю британського еколога Нормана Майєрса на Гаазькій конференції, присвяченій питанням навколишнього середовища, безпеки і сталого розвитку, ми вже маємо глобальний феномен екологічних біженців. Екологічні біженці – особи, змушені залишити своє традиційне місце проживання через помітне погіршення стану навколишнього середовища (землетруси, катастрофи, смерчі…) Сам термін «екологічні біженці» був запропонований у листопаді 2005 року університетом ООН. Цей термін вирішено було ввести у зв’язку зі збільшенням їх кількості. Причому природні катаклізми є вже головною причиною зростання кількості біженців, яка перевершує їх кількість від військових дій у світі. Зараз це мільйони людей, які більше не можуть мати безпечне середовище для існування на батьківщині через посуху, ерозію ґрунтів, опустелювання, вирубування лісу, погіршення якості питної води та подібні проблеми. Усі ці обставини можуть стати причиною хаосу й конфронтації, які, як правило, призводять до конфліктів і насильства, що вже нині стало реальністю.
Слід зазначити, що територія Придністров’я також є зоною екологічних ризиків, пов’язаних із діяльністю людини. Ми стали заручниками індустріального зростання Європи. Близько від нас розташовані атомні станції, великі підприємства і цілий каскад гідроелектростанцій на Дністрі. А глобальні екологічні катастрофи вже мали місце й на Дністрі. Цього року виповнюється 35-річний «чорний ювілей» від дня найбільшої екологічної катастрофи на Дністрі. 1983 року розмив дамби хвостосховища Стебликовського комбінату калійних добрив у Західній Україні призвів до найсильнішого в історії забруднення Дністра. Варто сказати, що в річці було знищено майже все живе, а сам Дністер, навіть через чверть століття, так і не оговтався від завданої шкоди. Наявність хлоридів у ньому в районі Тирасполя зросла більш ніж у 8 разів, жорсткість води теж значно зросла. І, на превеликий жаль, загроза подібної катастрофи на Дністрі й нині зберігається. Насамперед, це пов’язано з Калуським калійним заводом і йому подібними в басейні Дністра, де в жалюгідному стані перебувають хвостосховища. А політична ситуація і криза в Україні не додає оптимізму для вирішення цієї проблеми.
Забруднення Дністра ще пов’язане з такою проблемою, як будівництво каскаду ГЕС і водосховищ на Дністрі. Зменшення рівня води призводить до зростання концентрації забруднюючих речовин. Зросла прозорість самої води в Дністрі. Здавалося б, що це здорово! Якщо вода в річці прозора, то вона чиста, а якщо каламутна, то вона брудна й погана. Однак ми двічі помиляємося, коли вважаємо, що прозора вода – це благо для Дністра. Прогрівання дна річки плюс прозорість, зменшення швидкості течії річки та її маловодність – це всі ті фактори, які працюють на сильне заростання Дністра. Зараз у ньому переважає озерна рослинність, а не річкова. І в цьому ми можемо самі переконатися, побувавши на річці. Уже в червні русло річки нагадує кисіль з водоростей.
Багато можна говорити і про значне погіршення стану води у Дністрі. Є фактори (природні та пов’язані з діяльністю людини), які зараз працюють не на екологію: зменшення кількості опадів у верхів’ї Дністра, де він формує свій стік, глобальне зростання температури повітря та ще ми, мешканці басейну Дністра, не допомагаємо, а посилено добиваємо річку, забираючи на полив воду, що залишилася. Сюди відносимо і будівництво ГЕС, дамб, викиди неочищених стічних вод та інші забруднення. Отже, Придністров’я є регіоном з вразливою, переважно для проживаючого тут сільського населення, екологічною ситуацією. Південні райони республіки вже відчувають брак води, зокрема через зменшення глибини й виснаження горизонту ґрунтових вод у водоносних шарах (через надексплуатацію). Деякі провісники пророкують на найближче майбутнє світові війни не стільки за володіння і контроль над енергоресурсами, скільки за джерела чистої питної води.
Тож які райони республіки будуть найбільш уразливими в майбутньому від тих змін, що зараз відбуваються?
У Придністров’ї нещодавно проводили дослідження про вразливість кожного району республіки від глобальних, передусім, кліматичних змін у майбутньому. Так, згідно з проведеним оцінюванням, найбільш вразливими є Дубоссарський і Григоріопольський райони, що пов’язано, насамперед, з високою часткою зайнятості в сільському господарстві та недостатньою розвиненістю інфраструктури. Найменш уразливими є Слободзейський район, Тирасполь і Бендери, незважаючи на наявні проблеми із забезпеченням водними ресурсами і високий ступінь забрудненості атмосферного повітря. Рівень вразливості Кам’янського і Рибницького районів залежатиме, насамперед, від доступу до якісної питної води.
Отже, якість і доступність джерел чистої питної води має першорядне значення для нашої держави. Тому наш обов’язок – берегти природу, розумно витрачати надра рідної землі й особливу увагу приділяти підземним джерелам води, які використовуються для питної води.
Василь КУДИМА.