Завершення року – час, коли підбиваються підсумки. У кожній галузі, в трудових колективах і громадських організаціях, у сім’ях і в населених пунктах придністровці оцінюють результативність своєї праці.
У Кам’янській бібліотеці таким способом обрали кращого читача. На бенефіс на честь Галини Вакар запросили городян, для яких книга і сьогодні – в століття інтернет-технологій – залишається місточком у світ знань.
Бібліотекар Анжела Шептикіна, представляючи читача року, зазначила: «Переможця визначили за результатами аналізу читацьких формулярів. З’ясувалося, що стаж Галини Вакар у Кам’янській бібліотеці вже перевищує 45 років. У 2022-му вона прочитала сотню книг, в основному – художніх. Коло її інтересів широке: історичні романи, детективи, фантастика тощо. Нерідко звертається Галина Іванівна до пізнавальної та довідкової літератури. Проте найголовніше, що вона не тільки активний читач, а і пропагандист книги. Багато друзів Галини Іванівни стали постійними відвідувачами нашої бібліотеки».
Формуляр Кам’янської бібліотеки Галині Вакар виписали 1976 року, коли випускниця школи з українського села Трибусівка успішно склала вступні іспити в місцевий технікум. Книги на той час уже мали своє місце в її серці. Пошану до них як до джерела різноманітних знань прищепили вчителі. Відвідання бібліотеки – спочатку шкільної, а потім і сільської – ставали все частішими й захопливими. Від казок дівчинка перейшла до пригодницької літератури. Разом із героями романів здійснювала неймовірні подорожі, що окриляли та надихали. Щоразу якнайшвидше хотілося дізнатися, чим же закінчиться чергова історія.
Однак справ, як у всякого сільського підлітка, в Галини було чимало. Тому нова книга часто оселялася в портфелі поряд з підручниками. На кожній перерві вона встигала прочитувати кілька нових сторінок. Інколи сюжет захоплював настільки, що й на уроках читала книгу під партою. Знайома для покоління багатьох радянських школярів, закоханих у безкрайній літературний світ, ситуація.
«Книги впливали на становлення моєї особистості. Вони сприяли розвитку важливих рис, учили людинолюбству та чесності, вмінню співчувати й багатьом іншим якостям. Звичайно ж, книги допомагали виховувати сина та доньку, згодилися і тоді, коли треба було порозумітися з онуками. Вони давали сили долати перешкоди, вели життєвим шляхом. Коли траплялися втрати, допомагали їх пережити та йти далі», – відверто розповіла Галина Вакар.
Саме читання, впевнена вона, послужило стимулом для розвитку естетичного смаку. Шити, плести та вишивати Галину навчила мати. Ці навички в ту пору були досить важливі в повсякденному житті. Вони допомагали додати оригінальності речам, які зійшли з конвеєра. Прикрасиш блузу з магазину вишиваним узором, доповниш плаття пишним воланом або мереживним комірцем – і вбрання заграє новими фарбами, привертаючи увагу не тільки колег з бухгалтерії комунгоспу (де Галина Іванівна працювала близько 30 років), а і перехожих на вулицях Кам’янки, яка ще у студентстві стала рідною.
У бібліотеці читачка гортала яскраві журнали, вишукуючи викрійки, візерунки для в’язання та вишивання. Нині черпає натхнення для рукоділля в інтернет-просторі. Завдяки всесвітній мережі, освоїла вишивку бісером. У цій техніці виготовляє картини та ікони. З задоволенням дарує їх рідним і друзям. На бенефіс читачка року принесла плетені спицями та гачком речі, серветки й мереживо, вишиті хрестиком і бісером полотна. Вийшла яскрава виставка «Умілих рук творіння».
Допомагало Галині читання і хазяйнувати. З книг по домоводству черпала корисні поради, за кулінарними – освоювала нові рецепти. Часу на читання, як і раніше, було небагато. Сім’я мала велике присадибне господарство – з коровою та конем. На городі вирощували все, що потрібне, щоб накрити щедрий стіл. Як зберегти урожай, як заготувати на зиму фрукти й овочі, щоб вони не втратили смак і корисні властивості – відповіді на ці запитання та багато інших Галині Іванівні давали різноманітні видання, що зберігаються в бібліотечних фондах.
На дозвіллі книги відкривали перед нею великий і яскравий світ. «Нині читаю різних авторів: і класиків, і сучасних. Цікавлюся всіма жанрами, та особливо люблю радянську літературу, сільську прозу. Ці книги повертають мене в ту пору, на яку припало становлення характеру, й нагадують про минулий устрій життя, дають можливість поглянути на події з сучасної точки зору», – поділилася літературними уподобаннями Г. Вакар.
Про улюблені жанри, письменників і твори розповідали й гості заходу: Людмила Фрунзе, Олена Лиса, Людмила Намолован, Надія Бозбей, Людмила Верестун, Римма Маркарова та багато інших постійних читачів Кам’янської бібліотеки.
За чашкою чаю з домашньою випічкою, яку приготували за родинними та почерпнутими з книг рецептами, читали вірші та співали, говорили про примхи долі та цінності. Усі були єдині в думці: як би не розвивалися технології, книги не можуть застаріти, втратити актуальність. Вони ж увібрали в себе мудрість попередніх поколінь. Читаючи їх, кожен дізнається про щось нове та цікаве
Ніна ПАНАЇДА.
Фото автора.