Другий день веселого і світлого свята Ханука носії єврейської культури відзначили традиційним запалюванням свічок, національними частуваннями та зворушливою концертною програмою за участю заслужених виконавців та колективів столиці. Події розгорнулися в Палаці Республіки.
Свято Ханука зустрічають наприкінці року. Втім, не варто його плутати з Різдвом або Новим роком, які наближаються. З 18 по 26 грудня євреї згадують диво, що відбулося під час освячення відновленого іудейського храму в 164 році до н. е. Це був важкий, але щасливий час, коли Єрусалим лише звільнився від завойовників і мирне життя налагоджувалося.
Мабуть, жодному народу не вдалося уникнути у своїй історії гонінь, заборон і виснажливих воєн. На щастя, траплялися й довгоочікувані перемоги, а разом з ними й дивні явища, що сходили як благословення згори.
Диво цього свята полягає в тому, що олії, необхідної для горіння свічок, було так мало, що її ніяк не могло б вистачити на 8 днів. Однак, попри всі розрахунки, свічки горіли, освітлювали та очищували єврейські святині, храми та будинки. Відтоді ці дні року сповнені сакрального змісту.
Попри глибоку історію, ідеї Хануки залишаються актуальними й нині. Це, насамперед, подолання труднощів і розбрату, згуртування людей, через які будь-який народ набуває сили та можливості будувати майбутнє.
Усі ці тонкощі пояснив кишинівський рабин Пінхас Зальцман, який приїхав щоб привітати єврейську громаду Придністров’я. Його зовнішній вигляд відповідав усім канонам традиційного релігійного одягу, а в спілкуванні він послуговувався виключно івритом.
«Причина, через яку я сюди приїжджаю, – це гідний прийом та повага до коріння. Тут тихо, охайно, м’який клімат, гарні вулиці, добрі люди. Одного разу в місцевій крамниці я загубив велику суму грошей, а дитина повернула їх мені. Коли ж втратив телефон, працівники міліції оперативно його знайшли й повернули в повній цілості. Скільки є ще таких чудових місць у світі? Думаю, небагато», – поділився своїми враженнями рабин.
В офіційній частині заходу жодного разу не було зазначено, що в нашій республіці поряд з такими країнами, як Росія, Казахстан, Білорусь практично не трапляється настроїв антисемітизму. Це свідчить про рівень розвитку суспільства, знання його історії та відсутність забобонів.
Директор Єврейського центру «Хесед», голова Тираспольської єврейської громади Юрій Крейчман повідомив, що цей формат свята розрахований здебільшого на старше покоління. Для молодих людей, які бажають долучитися до цієї культури, заходи будуть організовані вже наступного року.
Попри це, в благодійному та культурному центрі часто організовують зустрічі різного характеру. Керівники та волонтери надають підтримку літнім людям.
Цього року спільними зусиллями вдалося досягти певних успіхів у збереженні єврейської спадщини в Придністров’ї. Чого тільки варте виявлення місця поховання рабина Шабтая з Рашкова, створення аудіогідів по Тирасполю та Рашкову і багато іншого.
Перша частина свята розгорнулася у фойє. За гучними розмовами та смачними частуваннями члени громади обмінювалися новинами, радісно зустрічали тих, кого давно не бачили, та вітали одне одного зі світлим святом Хануки.
Марина Ендакова прибула на торжество зі своєю мамою Есфірою та маленькою донькою Міліною. Дівчинка весь час захоплено розважалася грою в севіон. Ця традиційна іграшка схожа на наш дзиґарик, але несе в собі велике філософське значення. На кожній його грані написана єврейська літера: нун, гімель, хе та шин. Це початкові літери слів у реченні «Диво велике було там». В Ізраїлі замість літери шин пишуть літеру пен: «Чудо велике було тут». У придністровській єврейській громаді дуже шанують традиції та передають їх навіть найменшим.
Після того, як усі частування були з’їдені, рабин Пінхас Зальцман запалив другу свічку на світильнику мінорат Ханука. Розпочалася концертна програма.
Першою на сцену піднялася солістка військового оркестру Головного штабу Міністерства оборони ПМР Вікторія Лозинська. Дівчина виконала цілу низку єврейських та російських пісень. Якоїсь миті вона настільки зворушилася ліричним настроєм і важливістю свята, що на її очах виступили сльози. Публіка щедро віддячила їй щирими посмішками та радісними оваціями.
Ансамбль танцю та народної музики «Виорика» представив запальний номер «Хава нагила» та молдавський національний танець. Квінтет «Liberty» живими мотивами своїх духових та струнних інструментів переніс публіку в атмосферу Нового Орлеана. Ці музиканти славляться різноманітністю жанрів і особливим запалом. Фінальним акордом вечора став виступ заслуженого мистецького колективу «Придністровський державний хор».
Завершення вечора залишило в душах людей щирість і спокій, а на обличчях тих, хто став частиною цього світлого свята, чітко читалася подяка за надання належної уваги до традицій та історії єврейського народу, за можливість єднання та доброзичливу обстановку.
То що ж таке Ханука? Це перемога світла над темрявою, єдності та згуртування над розбратом. Саме ці вічні символи через тисячоліття сягнули наших днів. Запалюйте й у своєму житті вогники надії, віри, правди та щастя
Поліна РЕШЕТНИКОВА.
Фото автора.