Сукня Королеви Зими
На честь Нового року Королева Зима влаштувала у своєму замку святковий бал. Серед запрошених були усі її друзі – Мороз, Хурделиця, Крижинка та багато інших поважних осіб. Королева Зима надіслала запрошення на бал також і мешканцям королівств Весни, Літа та Осені.
Усі раділи події, що наближалася, та готували собі найкращі святкові вбрання. Королева Весна шила довгу яскраво-зелену сукню, прикрашену барвистими квіточками. Королева Літо прикрашала блакитну мов небо кофтинку та жовту спідницю зірками. Королева Осінь обрала для балу елегантний помаранчево-багряний костюм. Для самої ж Королеви Зими подруги пошили неймовірної краси мереживну сукню зі сніжинок. Готувалися до урочистої події й мешканці цих королівств.
Бал у Королівстві Зими вдався на славу: надзвичайно гарним, пишним і чарівним. Гості у святкових нарядах танцювали, співали, влаштовували конкурси, радували одне одного компліментами. Усім було весело та радісно.
Тільки Блискавка, що прибула з Королівства Літа, була не в дусі й ледве приховувала своє роздратування. Вона одягла сріблясту блискучу сукню і була впевнена, що її визнають найкрасивішою учасницею балу. Однак усі гості лише те й робили, що захоплювалися нарядом Королеви Зими.
«Що ж, тепер моя черга стати найкрасивішою!» – вирішила Блискавка та задумала вкрасти сукню Королеви Зими, щоб носити її у своєму Королівстві.
Після завершення балу гості щиро дякували Королеві Зимі й поспішали додому. Тільки Блискавка затрималася. Вона заховалася за фіранкою в королівському замку. Коли настала ніч, Блискавка пробралася до гардеробної кімнати Королеви Зими та поцупила її святкову сукню.
Злодійка поспішила додому, радіючи, що тепер усе Королівство Літа буде вражене її нарядом.
«Якщо запитають, звідки в мене сукня Королеви Зими, то я набрешу, що сама пошила собі точнісінько таку сукню!» – замислила Блискавка.
Утім, задуму її втілитися не судилося. Щойно наблизилася вона до кордону Королівства Зими, як від теплого повітря сукня почала швидко танути. Нерозумна злодійка, Блискавка не знала, що сніжинки, з яких була пошита сукня, від тепла перетворюються на крапельки води.
Королеву Зиму розбудив дощ, який зненацька почався на межі її Королівства. Це був дощ з мільйонів сніжинок, які розтанули в руках Блискавки.
– Ах ти ж, злодійко! – обурено сказала Королева Зима. – Як же тобі не соромно?!
Та замість того, щоб попросити пробачення, Блискавка від злості вдарила в землю яскравим спалахом світла, влаштувала страшний грім!
Про вчинок Блискавки дізналися в усіх Королівствах, і відтоді з нею ніхто не хотів дружити. Ніхто більше не запрошував її на бал, і навіть найкрасивіша сукня, що згодом з’явилася у Блискавки, не змогла виправити таку прикру ситуацію, поліпшити її зіпсовану репутацію.
Отже, наші вчинки та поведінка найважливіші за будь-які наряди.
Олена КУКУЄВИЦЬКА.
Січень
Ліс під інеєм дріма.
По землі іде зима.
Входить, пишна і велична,
В крижану господу січня.
Усміхається з-під вій:
– Як живеш, сердитий мій?
Як снігами ти січеш?
Як морозами печеш?
Місяць січень очі мружить:
– Я сердитий, та не дуже.
Землю пухом укриваю,
Щоб не мерзнуть урожаю.
Поробив для дітвори
Гарні ковзанки з гори.
Лиш недбальців-неслухнянців,
Хто загаявсь на гулянці,
Розстіба свого кожуха,
Виставля з-під шапки вуха, –
Тих снігами я січу!
Тих морозами печу!
Тамара КОЛОМIЄЦЬ.
Крижаний янгол
Напередодні Нового року в міському парку з’явилася крижана скульптура, яка зображала янгола. Цю скульптуру зробив і подарував місту один талановитий майстер.
Крижаний малюк-янгол, який склав ручки в молитві, нікого не залишав байдужим. Діти та дорослі, що гуляли в парку, розглядали його, гладили по холодній голівці та крилах, фотографувалися з ним і загадували бажання.
Малюки довго радісно щебетали біля крижаного янгола, ставлячи батькам безліч запитань: «Хто це?», «Як він сюди потрапив?», «А янгол розтане?» І тільки одна дівчинка в червоній курточці та квітчастій шапочці не турбувала маму запитаннями. Вона мовчки підійшла до крижаного ангела, обняла його і стояла так, поки її рукавички зовсім не промокли. Інші діти здивовано дивилися на дівчинку, кудись кликали її, але вона ніби не звертала на них уваги.
Дівчинку цю звали Ангеліна. Колись вона була такою ж дівчинкою, як усі. Та одного разу Ангеліна захворіла і втратила голос. Коли вона намагалася щось сказати, в неї нічого не виходило. Лікарі відповідали, що дівчинці допоможе тільки диво.
Вона не зовсім розуміла, що таке диво, але щодня на нього чекала. Коли в парку з’явився крижаний янгол, дівчинка подумала, що він і є – диво.
Ангеліна разом з мамою щодня приходила в парк до крижаного янгола. Дівчинка обіймала холодну скульптуру, але зовсім не відчувала холоду. Навпаки, янгол здавався їй теплим. У цей момент вона загадувала бажання. Найбільше на світі їй хотілося знову заговорити.
Настав Новий рік, наближалося Різдво. І саме в Різдвяну ніч Ангеліні наснився дивний сон, ніби вона грається з малюком-ангелом у парку і розповідає йому казки. Та раптом біля дівчинки з’явилася велика біла птаха. Вона схопила шарф із шиї Ангеліни й полетіла з ним геть.
«Поклич маму», – сказав уві сні крижаний янгол дівчинці.
– Мамо! – закричала, прокинувшись, Ангеліна. – Птаха забрала мій шарф!
Почувши крик, мама підбігла до дівчинки, обняла її й заспокоїла:
– Не бійся, мила, тобі просто наснився страшний сон.
– І зовсім він не страшний! – заперечила Ангеліна. – Ти прийшла, і янгол був поруч.
Тільки тепер мама з донькою зрозуміли, що до дівчинки повернувся голос.
– Диво, диво! Ти знову розмовляєш! – радісно закричала мама і заплакала від щастя.
– Це крижаний янгол мені допоміг! – відповіла дівчинка.
– І твоя віра в диво, – додала мама.
Коляд, коляд, колядниця
В гарну днину, добрий час,
Я з Різдвом вітаю вас,
І з Вечерею святою,
Веселою колядою!
Нехай Бог благословляє
Вас і вашу родину!
Нехай Різдво у вашу хату
Принесе Радості багато,
Розбудить приспані Надії,
Зерном і Щастям вас засіє,
Зігріє Сонцем та любов’ю
І подарує вам Здоров’я!
З Різдвом Христовим!
* * *
Добрий вечір тобі, пане господарю!
Винеси ти нам ковбасок пару,
Ой походи коло пічки,
Пошукай нам перепічки.
Винесь сала, не скупися,
Щоб ячмінь твій уродився,
Щоб нажали сто кіп жита,
Щоб сім’я була вся сита!
Щоб скотинка водилася,
Щоб пшениця родилася,
Щоб у хаті всього мали –
Колядників пригощали.
* * *
Нова радість стала, яка не бувала,
Над вертепом звізда ясна на весь світ засіяла.
Де Христос родився, з Діви воплотився,
Як чоловік пеленами убого поповився.
Пастушки з ягнятком перед тим дитятком
На колінця припадають,
Царя-Бога вихваляють.
Ой Ти, Царю, Царю, Небесний Владарю,
Даруй літа щасливії сего дому господарю.
Сего дому господарю і сій господині,
Даруй літа щасливії нашій славній країні.
Я колядниця маленька,
В мене шубка коротенька,
А колядка, бачте, ні:
Вчила я її три дні!
Я зайшла до вас до хати,
Щоб усіх вас привітати
Із Різдвом Святим Христовим!
І нехай усі здорові
У родині вашій будуть,
Мир і дружба хай панують.
Щоб печальних сліз не знали,
Щоб раділи і співали.
Рік Новий – наступне свято!
У дива я вірю свято,
А тому не зволікайте
І бажання загадайте.
В новорічну ніч казкову
Все здійсниться! Чесне слово!
Сторінку підготувала Сільвія РОГУТ.
Фото: razukrashki.com