Свято Старого Нового року відзначають у ніч з 13 на 14 січня. Як і перше січня, воно знаменує початок нового року, а епітет «старий» зовсім для нього не випадковий. Традиція виникла після введення в 1918 році григоріанського календаря, внаслідок чого 1 січня за юліанським календарем стало відповідати новій даті.
Як правильно його відзначати. Однією з головних традицій Старого Нового року був Щедрий вечір. До хати запрошували гостей, господиня накривала багатий і пишний стіл, на якому переважали м’ясні страви, зокрема красувалося запечене порося, вареники з різними сюрпризами та щедра кутя.
Рецепт її приготування був особливим. Кашу готували до світанку з крупи, принесеної з комори найстаршою жінкою в сім’ї, а глава роду набирав воду з колодязя або ополонки. Кутю затирали з традиційними замовляннями й варили під особливим пильним наглядом. Каша не мала бути дрібною чи білою, а також розваритися і піти через край горщика. В такому випадку її викидали, щоб позбутися біди. На відміну від різдвяної, кутю на Старий Новий рік заправляли не просто олією, а свинячим жиром або салом.
Вареники з сюрпризами вважалися своєрідним ворожінням цього свята. У начинку додавали грудочку цукру, монетку, ґудзик, перець та інші «сюрпризи». Залежно від отриманої начинки, кожен член сім’ї очікував від нового року багатства, врожаю, здоров’я або ж біди. Головне – не зламати зуби через таке частування!
До вечері, як і на Святвечір, сідала вся сім’я. Дуже важливо, щоб одяг цього дня був світлий, ретельно випраний та чистий. Після вечері треба обов’язково зайти до сусідів і попросити одне в одного вибачення за можливу провину, аби Новий рік зустріти в мирі та злагоді.
Якщо вийти на подвір’я опівночі, то можна відчути, як Новий рік проганяє Старий. У перший день новоріччя найбільш поширеним був, та і нині залишається, обряд посівання. Вважалося, що цей звичай прийшов до нас ще з дохристиянських часів, адже наші пращури зустрічали Новий рік не взимку, а навесні, тому асоціювали його з надіями на добрий урожай.
Засівання на Старий Новий рік. Раннього ранку парубки (дівчата засівати не ходили) набирали в рукавиці й кишені зерна (жито, пшеницю, овес) й, дочекавшись закінчення ранкової церковної відправи, починали засівати. Спочатку власну домівку, потім у хрещених батьків, родичів, знайомих і сусідів: «Ой роди, Боже, жито-пшеницю, всяку пашницю! Добридень! Будьте здорові. З Новим роком та Василем!… На щастя, на здоров’я, на Новий рік!»
Господар щедро винагороджував (особливо перших) засівальників гостинцями й грішми. Ходили інколи цілі ватаги з козою та вертепом. Годилося також у цей день віншувати Василів. Загалом, свято проводили благоговійно з церковними або домашніми молитвами.
Вважалося, що на Новий рік до оселі приходить Доля людини та поселяється в якійсь тварині чи речі, тому пильно стежили, щоб «злий» не зашкодив цій Долі. Тому щедро викупляли те, що «пропало», а також нічого нікому не давали й не позичали (окрім вертепу та посівальників). Усі старалися бути радісними, веселими й добродушними. Уникали на новорічне свято сварок і прагнули помиритися з усіма сусідами, адже як зустрінеш Новий рік, так його і проживеш.
Ще одна цікава традиція свята – ворожіння та пророцтва, прощення образ та примирення, а також довгоочікуваний час опівночі, коли можна загадати заповітне бажання. У день свята годилося щедро приймати гостей, нікого не залишати без частування, а також більше посміхатися та бажати добра всьому оточенню.
Що не можна робити на Старий Новий рік. Вважалося, що в цей день не слід вимовляти слово «тринадцять», а також рахувати дрібні монети. Казали, що рахування монет принесе сльози на весь рік. Також багато хто досі вірить, що на Старий Новий рік та у Василів вечір не можна нічого давати в борг, інакше весь рік у боргах мине. Існує й більш дивна прикмета: якщо 14 січня винести сміття, то й щастя з хати винесеш. Забобонні люди вірять, що в перший день Старого Нового року до хати першим обов’язково повинен увійти чоловік, саме тому посівати ходили тільки парубки.
Післяслово: в деяких селах нашої республіки діти та дорослі – учасники самодіяльних колективів – вбираються в різні костюми, беруть велику зірку й ходять вулицями або по дворах, співають різдвяні веселі пісні. Вони жартують, радіють святу, чистому білому снігу та самому спілкуванню. Іноді їм за це дають або гостинці, або ж дрібні гроші.
Хоча снігу нині й нема, та свято ніхто не відміняє.
Аліса КОХАНОВА
Фото автора