У відкритому інтернет-голосуванні, оголошеному Міністерством охорони здоров’я, поміж співробітників швидкої допомоги перемогла Тетяна Нігдорій – лікар швидкої допомоги Кам’янської ЦРЛ.
Найперша школа для кожної людини – сім’я. У ній дитина зростає, виховується, дістає уявлення про життєвий устрій і спостерігає моделі поведінки в різних ситуаціях. Часто саме приклад рідних людей стає визначальним і під час вибору професії.
Для Тетянки з дитинства головним прикладом для наслідування, життєвим орієнтиром були мати й бабуся. І якщо Алла Павлівна – молода в ту пору вчителька – виховувала та навчала донечку, спираючись на педагогічну науку, бабуся була джерелом життєвої мудрості. Передавала її єдиній онучці не у формі нудних повчань, а демонструвала власний приклад у всьому: від домашніх справ до виконання професійних обов’язків.
Майя Федорівна все життя працювала медсестрою, тож маленькій Тетянці не раз довелося чергувати з бабусею на зміні в центральній районній лікарні. В дитячій пам’яті збереглися серйозні лікарі в білосніжних халатах, уважні медсестри, вдячні пацієнти – такими були її перші враження від Кам’янської ЦРЛ. Дівчинка переносила їх у світ своїх ігор, організовуючи медичну допомогу лялькам і плюшевим іграшкам…
Питання, ким бути, вирішилося немов би саме собою. І вибір був усвідомленим, адже Тетяна знала професію медпрацівника зсередини. Не романтизувала її, як часом трапляється, а розуміла, що лікар у своїй діяльності весь час стикається з болем і стражданням, завжди готовий прийти на допомогу, а щоб надати її на належному рівні, потрібно багато знати й уміти. Необхідну базу дали їй шість років навчання на медичному факультеті Придністровського держуніверситету, а інтернатура за фахом «лікар загальної практики» допомогла зрозуміти, як широкий спектр знань з терапії, педіатрії, гінекології та інших взаємозв’язаних дисциплін застосовувати на практиці.
Якраз у той час Тетяна влаштувалася на роботу на станцію швидкої допомоги. Хотіла відразу ж закріплювати на практиці здобуті в інтернатурі знання й уміння. Екстрена медицина надавала для цього величезні можливості: за півтора року в столиці з якими тільки випадками не стикалася! І повернувшись після навчання в рідну Кам’янку, продовжила працювати в галузі надання невідкладної допомоги.
Добові чергування, на які заступає бригада Т. Нігдорій, складаються з викликів до пацієнтів різного віку, що зателефонували на «швидку» з різноманітними симптомами. Вмить проаналізувати їх, керуючись деколи вельми плутаними словами хворого або його близьких; зрозуміти причину виникнення стану, що загрожує здоров’ю або життю людини, стабілізувати ситуацію – такий звичний алгоритм дій тандему – лікаря та фельдшера. Важлива роль належить і водієві, адже виклики надходять з усіх населених пунктів району. За добу машина «швидкої допомоги» проїжджає від 100 до 200 км, а під час пандемії, коли навантаження на службу зросло неймовірно, відстань пробігу становила не менше 400 км.
Раптове захворювання, що блискавично розвивається, або загострення хронічної хвороби, отруєння чи нещасний випадок, ускладнення вагітності та передпологовий стан – такими випадками заповнений робочий день Тетяни. Надати невідкладну допомогу кожному, маючи під рукою обмежений набір інструментарію та медикаментів; рекомендувати «легким» пацієнтам, до якого спеціаліста звернутися в поліклініці, або стабілізувати стан людини, що потребує госпіталізації, та своєчасно доставити її в стаціонар – такі рішення доводиться приймати щогодини. Тут і стає в пригоді той широкий спектр знань, засвоєний під час навчання, та досвід, накопичений за 7 років роботи в лікарні.
Бабусина наука теж згадується. До Майї Мельник сусіди зверталися в будь-який час і з будь-якого приводу: поміряти тиск, зробити укол, допомогти з перев’язкою, порадити ліки тощо. Досвідчена медсестра нікому не відмовляла, допомагала в межах своєї компетенції або рекомендувала звернутися до лікарні. Вона завжди була чуйною і привітною, тож онучка на підсвідомому рівні перейняла манеру Майї Федорівни спілкуватися з людьми. Нині Тетяна, приїхавши на виклик до літніх людей (а саме вони найчастіше телефонують на «швидку»), обов’язково знаходить час, щоб уважно вислухати пацієнта. Не тільки розповідь про симптоми – все, що наболіло. Деколи й добре слово лікує.
«Компетентний і ввічливий професіонал», «уважний і чуйний лікар». Таку характеристику дали
Т. Нігдорій жителі Кам’янщини, беручи участь у відкритому інтернет-голосуванні, організованому Міністерством охорони здоров’я. Про те, що завдяки визнанню пацієнтів стала одним із переможців конкурсу професійної майстерності, Тетяна дізналася, коли одержала запрошення на церемонію вшанування напередодні Нового року.
«Слова вдячності від людей, яким наша бригада допомогла, – не рідкість. Однак і на думку не спадало, що земляки так високо оцінять мою роботу, – поділилася враженнями Т. Нігдорій. – Радісно і зворушливо було отримати від міністра грамоту та пам’ятну медаль із символікою конкурсу. Нагороди – це знак визнання мене як професіонала, а головне – стимул для по-дальшого вдосконалення, для плідної роботи на благо суспільства»
Лариса ЛЕГКУН.
Фото: minzdrav.gospmr.org