Уперше в Радянському Союзі статус «історичне місто СРСР» виник 1949 року. Тоді його надали 20 містам, а 17 січня 1986-го Наказом Міністерства культури СРСР за № 23 – Бендерам.
Бендери – найстаріше місто Придністров’я, яке вперше згадується в письмових документах 1408 року. Це одне з найбільших міст республіки, річковий порт на Дністрі, важливий залізничний вузол, легендарне місто Радянського Союзу, місто-герой і великий промисловий центр. Історія ж його розвитку і становлення сягає корінням глибокої старовини.
На берегах сивого Дністра одні племена змінювалися іншими: гето-даки, сармати, готи, гуни, печеніги, половці, слов’яни, волохи, татари, турки. За історичними документами, побували тут і римські воїни імператора Трояна. У різні періоди свого розвитку місто бачило і грецьких торговців, яких приваблювали багатства цього краю. Прекрасні географічні умови та м’який клімат з найдавніших часів приваблювали їх сюди. Тут же не раз перетиналися інтереси держав і народів. Свідчення їхньої присутності в Бендерах залишилися у вигляді поселень, фортець, могильників тощо.
Почесний статус «історичного міста» був присуджений Бендерам, у першу чергу, за розташування на його території унікальної фортеці (однієї з найбільших фортифікаційних споруд у цьому європейському регіоні) і за збережене до наших днів первісне розташування головних вулиць міста, які й досі зберігають своє початкове архітектурне планування.
Історична довідка: у 1538 році Османська імперія розпочала масштабну перебудову фортеці, й аж до 1812-го Бендери вважалися турецьким містом, поки раз і назавжди не відійшли до Російської імперії за Бухарестським мирним договором. Сила і міць Бендерської фортеці залучили сюди свого часу шведського короля Карла XII, біля її стін помер український гетьман Іван Мазепа, воювали й гинули тут російські воїни під час російсько-турецьких воєн другої половини XVIII століття. За своїм прямим призначенням фортеця послужила захисникам міста і в 1992 році. Історії Бендер і міській фортеці присвячено науково-інформаційне видання – «Бендерська фортеця. Живий символ історії».
У містах зі статусом «історичне місто» не дозволялося нічого перебудовувати, робити перепланування, реконструкцію без узгодження з Міністерством культури СРСР.
Забудовувати Бендери почали після приєднання до Російської імперії. Військові інженери в 1813 році розробили план. До речі, він і тепер лежить в основі архітектурного планування міста.
Будівельні роботи в центральній частині міста розгорнулися 1814 року. Там до сьогодні збереглися історичні пам’ятки архітектури кінця XIX – початку XX століття. Околиці й нові мікрорайони, зведені останнім часом, представлені сучасними багатоповерховими будівлями.
Спочатку Бендери замислювалися й будувалися як військове містечко при фортеці. Перші вулиці його розташовувалися в 600 м від неї строго перпендикулярно одна до одної.
На карті Бендер 1871 року зображені міський суд, площа, торгові лавки, Преображенський собор.
«У межах величезної країни місто Бендери було особливо помітним, – прокоментувала в одному зі своїх інтерв’ю директор Тираспольського об’єднаного музею Алла Мельничук. – Його історія досить багато важить у контексті радянського періоду».
За 615 років місто і фортеця були свідками десятків воєн і битв. На згадку про свою таку героїчну історію Бендери мають звання «Місто воїнської слави». Указом Президента ПМР 13 червня 2012 року це почесне звання було надане
«…за мужність, стійкість і масовий героїзм, проявлені захисниками міста в боротьбі за свободу і незалежність Вітчизни».
З історією міста пов’язані імена таких знаменитих особистостей, як великий російський поет О. Пушкін, фельдмаршал М. Кутузов, князь Г. Потьомкін-Таврійський, граф П. Панін, письменник-драматург І. Котляревський, ватажок селянського повстання О. Пугачов.
Бендери – батьківщина академіка Л. Берга, засновника теорії колоїдної хімії ґрунтів К. Гедройца, учасника експедиції «Північний полюс – 1» Героя Радянського Союзу Є. Федорова.
У Бендерах народилися заслужений льотчик СРСР, учасник перельоту Москва – Нью-Йорк у 1929 році С. Шестаков, Герой Радянського Союзу С. Полецький
Наталя СИНЯВСЬКА.
Фото: IA «Новости Приднестровья».