За поемою Лесі Українки «Давня казка»
Чи може суспільство жити без письменників та поетів? Відповідь на це запитання дає Леся Українка, оскільки наймогутнішою зброєю поетеси було палке слово, яким можна підтримати й навіть повести за собою в бій за краще майбутнє.
Таким є й поет – головний герой її твору «Давня казка». Його могутнім засобом боротьби теж було гаряче проникливе слово. Він зумів присоромити ціле військо й викликати в душах воїнів завзяття. Зв’язок поета з громадою був такий тісний, що людський стогін озивався луною в поетовому серці. Бунтарські пісні його здатні були викликати повстання.
Багатий граф, який боявся війни з народом, намагався зробити поета своїм прислужником. Він пропонував йому життя, сповнене розкоші та слави, але за однієї умови: народний співець повинен забути «…різні вигадки лукаві». На це граф почув таку відповідь: «Не поет, хто забуває про страшні народні рани, щоб собі на вільні руки золоті надіть кайдани!».
Кинутий до в’язниці, він продовжує служити людям, його слово допомагає повстанцям у війні за кращу долю.
В одному з листів до Івана Франка Леся Українка писала: «Ви, певне, знаєте легенди про в’язнів-богатирів. Ото сидить такий в’язень у темниці не рік, не два, і здається йому, що він осліп, але то сліпа та ніч, що навколо нього; і здається йому, що він старий, але то стара та в’язниця, що ховає його; і думає він, що його кайдани все міцні, але кайдани давно їх власна ржа переїла, тільки в’язень не вірить своїм рукам і не пробує їх сили. І тільки для того потрібний той якийсь рятівник з-за Чорномор’я, щоб гукнути: «Встань!», щоб від гуку здригнувся в’язень, і щоб розсипались кайдани на руках, а тоді вже вільними руками в’язень сам вивалить двері старої темниці, і побачить, що є ще світло сонця і для нього… О, яке то щастя бути таким «чорноморцем», що має голос гукнути: «Встань!» Що, якби я мала такий голос…». Поетеса мала такий голос, і лунав він, тихий і ніжний, проникливий і мелодійний, пристрасний і променистий.
Як і кожного справжнього митця, Лесю Українку турбувала проблема ролі поета й поезії в суспільстві. Відповідь вона шукала в багатьох своїх творах, зокрема і в поемі «Давня казка».
Розпочинається вона коротеньким вступом, в якому Леся Українка повідомляє, що розповість давню казку. Всі ми знаємо, що казка – це фольклорний жанр, в якому відбуваються фантастичні події з незвичайними героями. Поема Л. Українки схожа на казку за формою, бо розпочинається відповідним зачином: «Десь, колись, в якійсь країні…» До того ж казки завжди навчають людей добру і правди. Так і «Давня казка» навчає чомусь дуже важливому в нашому житті.
Насправді ж поема пов’язана з реальним життям того часу, коли жила поетеса. Жив тоді й талановитий поет, який любив людей. У своїх піснях він висловлював найзаповітніші мрії народу про волю та щастя, а прості люди любили його й поважали:
I не був поет самотнім, –
До його малої хати
Раз у раз ходила молодь
Пісні-слова вислухати.
Це були пісні, які давали народові пораду і розвагу. Люди шанували поета, захоплювалися його піснями. Звичайно, з цього можна зробити висновок, що поет був дуже талановитий.
У ті часи також жив лицар-нероба Бертольдо, який глузував з поета, вважав його жебраком і навіть божевільним. Одного разу народний митець написав серенаду на замовлення лицаря Бертольдо, за допомогою якої багач завоював серце своєї коханої Ізідори.
Несподівано почалася війна, і військо на чолі з Бертольдо вирушило в чужі землі. Коли ж лицарям ставало тяжко, співці починали співали пісні, складені тим самим поетом. Вони підбадьорювали лицарів, додавали їм снаги продовжувати боротьбу, а одного разу допомогли захопити неприступне місто. Так поет своїм словом, своєю піснею надихнув військо на здобуття перемоги. Перемогла не Бертольдова хоробрість, а поетове слово. Бертольдо ж пообіцяв поетові велику нагороду, але вчинив безчесно й обіцянки своєї не дотримав.
Утім, поет і не потребував якоїсь матеріальної нагороди за свої вірші, тому що ця велика людина була здатна на самопожертву заради інших. Він знав: що б з ним не сталося, його вірші житимуть вічно. На жаль, за життя поета його мрія про вільне життя народу не здійснилася, проте люди довго пам’ятали його самого та його вірші.
Відомий дослідник творчості Лесі Українки Олексій Ставицький писав: «У художніх образах «Давньої казки» утверджується ідея високого призначення і всепереможної сили мистецтва. Поетові пісні допомагають володареві якоїсь казково-умовної країни графові Бертольдо здобути прихильність коханої, перемогти «бусурманського царя» і навести лад у своїх володіннях, а коли він забуває про свої обов’язки перед підданими й доводить країну до розрухи, – обертаються грізною непереборною силою проти нього. Графські слуги кидають поета у в’язницю, але «всі пісні його, всі гадки» годі замкнути у тюремних стінах. Вони стають грізною зброєю трудящого люду в «страшній затятій» війні за «правду нову»».
Iсторія написання твору
«Давню казку» Леся Українка написала в 1893 році. На ту пору вона вже була зрілим поетом. Своє місце як митець письменниця бачила лише серед найпередовіших, революційних представників суспільства – серед робітників. Саме тому головний герой твору – поет. Уперше поему було опубліковано в львівському журналі «Житіє і слово» (1896 р.), а пізніше – в другій збірці віршів Лесі Українки «Думи та мрії». На той час одні письменники заявляли, що мистецтво потрібне лише для розваги, інші – що історію вершать царі, королі, володарі трудящих, що гнобительський лад – непорушний і вічний. Поемою «Давня казка» Леся Українка давала гостру відсіч носіям цих теорій.
Тема поеми: зображення боротьби трудящих проти своїх поневолювачів та ролі й місця поета у визволенні народу від гніту.
Iдея: уславлення мужності, цілеспрямованості, віри в щасливе життя (в образі поета); засудження жорстокості, жаги до збагачення, прагнення поневолити народ (в образі Бертольдо).
Основна думка: у пошані народній завжди залишаються ті, хто захищав і відстоював інтереси простого люду, жертвуючи своїм життям.
Жанр: ліро-епічна соціальна поема-казка. (Від казки в ній є зачин, а події відбуваються в давноминулі часи, в якійсь невідомій країні; головні персонажі – поет і Бертольдо – зустрічаються тричі, як і в казках.)
Композиція: поема складається з чотирьох розділів.
Експозиція: знайомство з поетом.
Зав’язка: зустріч поета з Бертольдо.
Кульмінація: конфлікт між Бертольдо і поетом.
Розв’язка: довічне ув’язнення поета, його смерть; «…а поетові нащадки Слово гостреє гартують».
Художні засоби
1. Поетичний синтаксис: антитеза, інверсія, фразеологізми: «час летів, немов на крилах», «кажуть, весь поміст у пеклі з добрих замірів зложився», «золотих не хочу лаврів», «спіймати вітра в полі».
2. Епітети, метафори, порівняння: «сумна діброва», «рими-соколята», «думи-чарівниці»; «сонечко червоне заховалось за діброву», «час летів», «розливався людський стогін всюди хвилею сумною», «пісні ідуть по людях».
3. Лексика твору: загальновживані слова, архаїзми з західноєвропейської літератури, фольклору (граф, графство, герольди).
Тестові завдання після вивчення поеми «Давня казка»
1. Леся Українка визначила жанр свого твору, а саме:
а) казкова поема;
б) філософська казка;
в) казка у віршах.
2. Поета у творі автор називає:
а) нещасним і талановитим;
б) уважним і кмітливим;
в) сором’язливим і спритним.
3. Слово поета «всім давало»:
а) піднесеність і бадьорість;
б) розвагу і пораду;
в) можливість позбутися всього лихого.
4. Герой твору не відчував ні голоду, ні холоду, бо мав допомогу від:
а) Господа;
б) простого люду;
в) кобзарів.
5. Рими у поета:
а) молодята;
б) промінчики;
в) соколята.
6. Щастя для поета – мати:
а) великий гонорар за свої поезії;
б) волю;
в) повагу до себе від лицаря.
7. Чим поет чарував усю громаду?
а) своїми думками та вчинками;
б) вмінням розуміти проблеми народу;
в) чудовими поезіями.
8. У військовому поході солдат розважала:
а) пісня;
б) музика;
в) вільна думка.
Кросворд
По вертикалі:
1. Жанр твору Лесі Українки «Давня казка».
По горизонталі:
1. Назва «господарства», яке «десь за морем лежало».
2. Музичний інструмент, яким скористався Бертольдо, співаючи своїй коханій.
3. На що вийшла подивитися кохана лицаря, почувши його спів?
4. Під час якого заходу в графстві пан вирушив у похід?
5. Ім’я коханої пана.
Для кожного поета питання про призначення поета і поезії – це питання про сенс життя, про своє покликання. Звичайно, всі вони вирішували й вирішують нині його по-різному, тому що творчий шлях складався в різні історичні епохи. Незмінним залишається одне: роль поета в суспільстві величезна. У багатогранних проявах своєї творчості він залишає нащадкам справжнє багатство, передає свої внутрішні переживання і бачення світу. Не може поет жити окремим від суспільства життям. Представники міжнародної організації ЮНЕСКО, яка сприяє ліквідації неписьменності, розвиткові національної культури, охороні пам’яток культури, вважають, що поезія була і залишається найважливішою частиною сучасного мистецтва. Тому людство повинне навчитися цінувати поетичні рядки й знаходити в них словесні скарби.
От і на думку Л. Українки, мета митця – служити народові. Поет завжди мусить прислухатися до потреб суспільства і писати такі рядки, яких вимагає час: у мирний час – ліричні, у воєнний – такі, що підіймають людський дух і стають гаслом у боротьбі з ворогом. У «Давній казці» поет – совість і голос народу, він дає йому силу і наснагу. Гарне, правдиве поетичне слово допомогло графові полонити серце коханої, здобути вороже місто, розбагатіти. Воно ж привело й до повстання, непокори пригноблених селян. Вільне, справедливе, щире слово важко заховати в темницю, надіти на нього золоті кайдани
Відповіді на кросворд:
По вертикалі: 1. Казка.
По горизонталі: 1. Бусурманське. 2. Мандоліна.
3. На зорі. 4. Під час бенкету. 5. Ізідора.
Олена ДВОРСЬКА.
Фото: oksanabilan.blogspot