«Бендерчанине, пам’ятай 1918 рік!» – червоний транспарант з таким написом був укріплений у 1991 році над входом у комендатуру 2-го бендерського батальйону Республіканської гвардії, в будівлі на вулиці Совєтській, 39. Вважаємо за необхідне нагадати придністровцям про те, що сталося в Бендерах у 1918-му, і про що ми повинні пам’ятати.
Якщо ви задастеся питанням «навіщо ворушити справи давно минулих днів», то можемо відповісти: «Для того, щоб у наш час, коли фальсифікація історії вже вийшла поза всілякі рамки, спробувати розібратися і зрозуміти все те, що відбувається на нашій землі і в навколишньому світі на основі достовірних свідчень історії».
Знання про конкретну подію навіть однієї людини може багато про неї розповісти, змусити полюбити або зненавидіти її, піти їй назустріч або відвернутися від неї, а може просто залишити всіх байдужими.
Саме так знання історії свого краю, своєї країни, історії інших держав і світової історії в цілому, допоможе сучасній людині не потрапити в пастку пройдисвітів і брехунів, які перебріхують усе і вся, в ім’я своєї вигоди або на служіння сильним світу цього. Зрозуміти мотиви тих, хто в черговий раз намагається захопити наші землі та встановити тут свої криваві порядки.
Звернемося ж до фактів історії.
У XX столітті місто Бендери пережило дві найбільші трагедії, порівнянні за масштабами та за кількістю злочинів щодо його захисників і мирного населення. Обидві вони відбувалися на тлі краху старих державних систем і нових, що ледь народилися, в атмосфері непередбачуваних подій, що бурхливо розвивалися.
Перша трагедія сталася під час румунської інтервенції проти молодої Радянської республіки в 1918 році. Оборона Бендер вважається найбільшою віхою боротьби проти окупантів у рамках цих подій. Найбільш цілісну і достовірну картину того, що відбувалося тоді в Бендерах, можна одержати зі спогадів активного учасника оборони Бендер Антона Гризо: «О 12 годині дня 16 (29) січня з боку передмістя Борисівки румуни почали бомбардувати місто, і розвідка їхня була вже біля фортеці. Тоді тов. Бабаєв узяв команду і видавав зброю з вагонів робітникам і всім підряд – так усе місто вирушило в контрнаступ», – писав він у своїх спогадах. Ось що можна прочитати в газеті «Голос революции» (орган Румчерода, що видавалася в Одесі) від 24 січня (6 лютого) 1918 року про реакцію жителів міста на вторгнення румунських військ: «Румуни, рухаючись у напрямку до Бендер, очевидно, розраховували на такий же успіх, але вийшло навпаки. Населення, дізнавшись, з якою метою рухаються румуни, повстало від малого до старого на захист молодої республіки, чим і зупинили просування румунів».
Чи не перегукується така інформація з повномасштабною агресією прорумунських сил Республіки Молдова проти міста Бендери влітку 1992 року? Це риторичне запитання.
От іще спогади Антона Гризо про події 1918-го: «Місто являло собою картину повного погрому. Трупи валялися вулицями… Румуни, заходячи у двір, з гвинтівок стріляли в погреба. Доходило до того, що кидали туди бомби, не рахуючись ні зі старими, ні з малими, пощади не давали нікому… У річці Дністер прибула вода, льоду не було. Згодом, коли вода стала, на дні річки лежали трупи з руками, зав’язаними назад дротом». Газета «Голос революции» в № 168 від 6 (19) лютого 1918 р. писала: «Кривава розправа румунів, що почалася із входом їх у Бендери, триває донині. Місто представляє тепер жахливу картину. Руїни згорілих будинків, зяючі діри замість дверей і вікон, розграбовані лавки й магазини». Серед джерел, що розкривають цю трагедію, стаття «Що бачив Дністер. Бендерські розстріли», яка була надрукована в № 1 журналу «Красная Бессарабия» за січень 1926 року.
Про ці події можна прочитати в третьому, доповненому виданні «Придністровська Молдавська Республіка. Хроніка основних подій» під редакцією державного радника Президента Анни Волкової. У цьому ж виданні можна дізнатися і про агресію 1992 року, яка увійшла в історію під назвою «Бендерська трагедія». Тоді прорумунські війська Молдови силою зброї намагалися встановити «конституційний порядок» у Бендерах.
Тут доречно було б пригадати ще один період – часи Великої Вітчизняної війни, коли з 23 липня 1941 по 23 серпня 1944, місто перебувало під п’ятою німецько-румунських фашистських окупантів, які намагалися встановити на нашій землі «новий порядок». Нічого не нагадує?
Що стосується історичної правди про війну Молдови проти Придністров’я, то, на сьогодні, не важко буде дізнатися її з перших вуст. Серед нас живуть безпосередні свідки та учасники тих подій. Республіканські ЗМІ ось уже тридцять з гаком років доносять своїм читачам, слухачам і глядачам тільки правдиву інформацію.
Придністровський народ ніколи не забуде цю трагедію і біль від втрати близьких. Під час конфлікту 1992 р. загинуло 489 осіб, знищено та пошкоджено 1 280 житлових будинків, зруйновано 19 об’єктів народної освіти, 5 об’єктів охорони здоров’я, 42 промислових і транспортних підприємства.
Щоб таке більше не повторилося, кожен бендерчанин і кожен придністровець повинні знати правдиву історію свого народу і передати її наступним поколінням.
Дмитро ВЛАДОВ.
Фото: https://bendery-fortress.com/