Французькі та румунські інтервенти 4 лютого 1919 р. спробували здійснити наступ на Тирасполь, який із 30 січня перебував під контролем червоних партизанів.
Безпосередній учасник тих подій, партизан Іван Богун, у нарисі «Придністровські партизани» докладно описав сам бій, а також історію появи партизанських загонів у Тирасполі та на його околицях.
Виявляється, один загін почав формуватися в селі Ближній Хутір ще в жовтні 1918 року, коли Придністров’я перебувало під окупацією австро-німецьких інтервентів. 30 січня 1919 року в с. Маяки був сформований ще один підрозділ кількістю 150 бійців. Відомо, що він наблизився до Тирасполя, де з’єднався з загоном І. Богуна, в якому було 70 осіб. Тоді вони разом захопили окуповані петлюрівцями пошту, банк і залізничну станцію, що зв’язувала Одесу з Бессарабією і Румунією.
До вечора того ж дня в Тирасполь прибули й інші партизанські загони, сформовані в селах Суклея, Плоске, Володимирівка, Малаєшти. Вони були озброєні сокирами, вилами, обрізами, німецькими та австрійськими гвинтівками.
Дізнавшись про захоплення Тирасполя, французьке командування, дислоковане в Одесі, дало наказ частинам інтервентів, що були в Бендерах, очистити місто від більшовиків.
Ворожий загін із 400 осіб пройшов 4 лютого близько 10:00 мостом через Дністер до Паркан і вийшов на дорогу до Тирасполя.
Червоні партизани зробили спробу не допустити кровопролиття. Назустріч противнику вони відправили делегацію у складі партизан Богуна, Карпенка і Черненка (студента, який володів французькою мовою).
«Ви йдете на місто Тирасполь бойовим порядком, а ми абсолютно не маємо наміру вести з вами війну і просимо вас не втручатися в наші внутрішні справи», – звернувся до французького офіцера Черненко.
«Я посланий зайняти місто, – з гонором відповів французький офіцер, – і повинен установити в ньому порядок, а тому наказую вам: ідіть назад у казарми, залиште вашу зброю і розійдіться по домівках. Я обіцяю, що нікого не переслідуватиму. Якщо ж ні, то пам’ятайте: коли я через годину займу місто, помилування не буде нікому».
Місія миру провалилася, а на засніженому полі перед Тирасполем стався бій. Інтервенти пішли в атаку. Червоні партизани відповіли артилерійським (вони мали гармату) і рушничним вогнем.
Іван Богун у своєму нарисі пише, що тоді було вбито 100 солдатів противника. Атака була відбита, і 32 французи захоплені в полон. Їх привели в місто, де на площі зібрали людей, щоб переконати інтервентів у тому, що «…робітники й селяни не мають ворожих почуттів до французьких солдатів і вважають їх своїми братами». Потім партизани нагодували полонених обідом із польової кухні, пригостили самогоном і звільнили.
Роман ПЕТРИКIВ.
Фото з сайту держадміністрації м. Бендери.