Двісті днів і ночей на берегах Дону і Волги, а потім біля стін Сталінграда і безпосередньо в самому місті тривала запекла битва. Розпочалася вона 17 липня 1942 р. і закінчилася 2 лютого 1943 р. довгожданою перемогою радянських військ. Місто на Волзі стало символом їхньої стійкості, мужності й нечуваного героїзму.
Початковий період битви ознаменований наказом Верховного Головнокомандувача з закликом «Ні кроку назад!».
На Сталінград наступала 6-а німецька армія під командуванням генерала Ф. Паулюса – відомого воєначальника, одного з розробників операції «Барбаросса». Період з липня до листопада 1942 р. в радянській історичній літературі називають оборонним. Місто захищали 62-а (командарм В. І. Чуйков) та 64-а (командарм М. С. Шумілов) армії. У цей період німецькі війська здійснили понад 700 атак на незламні позиції радянських військ. Наприклад, упродовж 58 днів невеликий загін під командуванням сержанта Я. В. Павлова тримав оборону будинка на Пензенській вулиці. Фашисти так і не змогли її прорвати. Стійкість радянських солдатів, попри величезні втрати, не дала фашистам можливості взяти під свій контроль Сталінград. У середині листопада 1942 р. фашистські війська були змушені припинити наступ.
Мужність захисників міста, велике бажання знищити ворога, талановите командування радянськими військами посприяли тому, що до середини листопада німецько-фашистські підрозділи припинили наступальні дії. Було досягнуто загальної переваги радянських сил, і вони перейшли до остаточного розгрому противника. Населення міста теж було важливим джерелом поповнення лав захисників Сталінграда. З них формувалися батальйони народного ополчення.
Відповідно до плану операції «Уран», розробленого Г. К. Жуковим, силами Південно-Західного (М. Ф. Ватутін), Донського (К. К. Рокоссовський) і Сталінградського (А. І. Єрьоменко) фронтів передбачалося оточення та знищення німецьких військ між Волгою і Доном. У ході операції, що розпочалася 19 листопада 1942 р., було оточене угруповання військ супротивника чисельністю 330 тис. чоловік.
Усі спроби гітлерівців деблокувати оточені армії були відбиті частинами Другої гвардійської армії під керівництвом Р. Я. Малиновського. Залишки оточеного угруповання (90 тис. солдатів та офіцерів) на чолі з фельдмаршалом Ф. Паулюсом здалися радянським військам 2 лютого 1943 р.
Підсумком цієї військової операції став повний розгром військ вермахту під Сталінградом. Командувач 6-ї польової армії фельдмаршал Паулюс здався в полон наприкінці січня 1943 року. Це був перший воєначальник Німеччини такого високого рангу, що потрапив у полон.
Підбиваючи короткий підсумок цієї важливої події, нагадаємо, що в грудні 1942 року була заснована медаль «За оборону Сталінграда». Нею нагороджено понад 700 тисяч офіцерів та солдатів. 125 воїнів за бойові подвиги під час Сталінградської битви удостоєні звання Героя Радянського Союзу.
У Сталінградській битві брали участь і уродженці Придністров’я. По завершенні війни наш благодатний край став домівкою для багатьох ветеранів, нагороджених медаллю «За оборону Сталінграда». Придністровці й сьогодні зберігають пам’ять про учасників цієї битви. Наприклад, у Тирасполі в приміщенні житлово-експлуатаційної компанії № 2 минулого року відкрили кімнату-музей бойової слави. На території первинної ветеранської організації № 13 проживало 48 учасників Великої Вітчизняної війни. Члени первинки зібрали документи ветеранів Миколи Мирошникова та Євдокії Данилевської, які брали участь у битві під Сталінградом.
Євдокія Пилипівна Данилевська на фронті опинилася у 17-річному віці. Вона брала участь у будівництві не справжніх, а підроблених аеродромів, які дезорієнтували супротивника. Ветеран у роки війни служила мотористкою (заправляла і споряджала снарядами літаки), парашутисткою-розвідницею і донором крові для поранених бійців. Євдокія Пилипівна захищала Сталінград, визволяла Курськ, звільняла від фашистів Україну, Молдавію та Східну Європу.
За роки війни її відзначали бойовими нагородами (їх було понад 20). Під час захисту міста на Волзі вона була важко поранена. Саме тому, ветеран неодноразово зазначала, що найцінніша для неї – медаль «За оборону Сталінграда».
День закінчення Сталінградської битви відзначений Федеральним законом Росії від 13 березня 1995 року як День воїнської слави. Сталінград удостоєний високого звання міста-героя з 1 травня 1945 року.
Сталінградська битва стала для Червоної Армії школою мужності. Радянські війська здобули великий досвід ведення бойових дій. Перемога радянських військ мала не лише величезне військове значення (наші збройні сили вирвали в противника стратегічну ініціативу та утримували її до кінця війни), а й політичне та міжнародне значення. Ця перемога значно вплинула на розвиток Руху Опору на території європейських держав, окупованих німецько-фашистськими загарбниками, наближала жадану Перемогу.
Олександр ЗАЙЧУК.
Фото: www. park-patriot.com