Легендарний придністровський директор

Немає в Придністров’ї мешканця, який не знав би ім’я першого генерального директора ММЗ Анатолія Костянтиновича Белітченка.


Знають його не тільки як людину, яка понад 20 років очолювала найбільше підприємство нашого регіону, а і як одного з засновників молодої держави, людину, з іменем якої нерозривно пов’язана вся сучасна історія Придністров’я. Так історично склалося, що 30 січня колектив Молдавського металургійного традиційно відзначає річницю заснування заводу та день народження Анатолія Белітченка.

Анатолія Костянтиновича вже два роки, як немає з нами, він пішов із життя 21 лютого 2021-го. Нині завод відзначав 38-му річницю свого заснування та 85-ту – з дня народження першого його директора. На заводській прохідній № 2 минулого року встановлена пам’ятна дошка, біля якої мітингом і розпочалися урочисті заходи. Заводчани поклали квіти до барельєфу. Пам’ять почесного громадянина міста вшанували хвилиною мовчання.

На карті міста є ще одна точка, де цього дня згадували Белітченка, – це школа № 10 у селищі металургів, названа його ім’ям. Дотримуючись своїх життєвих принципів, Анатолій Костянтинович приділяв увагу не лише виробничим процесам та справам на підприємстві, а і створенню комфортних умов для працівників заводу та їхнім родинам. Вирішення нагальних питань мікрорайону Вальченка, а також розташованої тут школи, завжди було в його полі зору.
Увесь життєвий шлях Анатолія Костянтиновича – приклад для багатьох поколінь, приклад того, як треба трудитися, ставитися до своєї справи та до людей.

Уродженець робітничого селища Єлань, Єланського району Волгоградської області, він розпочав свій шлях у 1956 році як різноробочий Єланської автороти. Брав активну участь у роботі комсомольської організації, й 1963 року був обраний секретарем комітету ВЛКСМ тресту «Ліпецькбуд».

Саме в той період життя звело Белітченка з металургією, і він перейшов працювати на Новолипецький металургійний комбінат (НЛМК) диспетчером киснево-конвертерного цеху. У червні 1966-го він закінчив Московський інститут сталі та сплавів за спеціальністю «металургія чорних металів». У процесі роботи зростав його професіоналізм: зі змінного майстра до начальника копрового цеху.

До Рибниці А. Белітченко приїхав у квітні 1985 року. Наказом міністра чорної металургії СРСР його призначили директором Молдавського металургійного заводу. Відтоді він сумлінно, творчо і невпинно працював на цій ниві. Анатолій Костянтинович провів масштабну реконструкцію підприємства, завдяки чому вивів його на проектну потужність.

Усі роки роботи на ММЗ Анатолій Костянтинович не припиняв наукової та дослідницької діяльності. Він ділився своїм досвідом у понад 40 опублікованих наукових статтях. Під його керівництвом завод став передовим бюджетоутворюючим підприємством спершу МРСР, а потім і Придністров’я.

Неможливо переоцінити його внесок у створення та розвиток нашої республіки. Це саме він на сесії Рибницької Ради народних депутатів перший запропонував створити Придністров’я. Навіть після звільнення з посади гендиректора ММЗ він продовжив брати участь у житті рідного заводу, в громадській діяльності та в суспільно-політичному житті держави. У 2016 році з групою однодумців він ініціював створення консолідованого республіканського громадського руху «Загальнопридністровський народний форум» і був обраний його головою.

За великий внесок у розвиток Новолипецького металургійного комбінату його нагородили орденом Трудового Червоного Прапора з присвоєнням звання лауреата Державної премії СРСР – за розробку та освоєння перших вітчизняних шестиструмкових радіальних машин безперервного лиття заготовок.

Заслуги Анатолія Костянтиновича Белітченка перед нашою республікою також були високо оцінені державою. Він був лауреатом Державної премії ПМР, відзначений найвищою нагородою – орденом Республіки, орденом «За особисту мужність», орденом Пошани, орденом «Трудова слава», медаллю «Захиснику Придністров’я», Грамотою Президента ПМР. Він має почесне зван-ня «Заслужений винахідник Придністровської Молдавської Республіки» з врученням нагрудного знака «Заслужений працівник ПМР». Віднині вже назавжди він – почесний громадянин міста Рибниці


Сергій МИНАЄВ.

Фото: IA «Новости Приднестровья».