Сьогодні, 4 лютого, свій ювілей відзначає заслужений художник Придністров’я Сергій Панов.
Наша зустріч з митцем відбулася напередодні його 65-ліття у творчій майстерні, яку він сам побудував та облаштував поряд зі своїм родинним гніздом.
Примітно, що будинок, в якому нині живе Сергій Георгійович зі своєю сім’єю, належав ще його предкам. Оселилися вони на колишній околиці Тирасполя, неподалік фортеці, близько 1850 року. Крім Панових, на цьому місці ніхто й ніколи не жив. Свого часу це був крайній будинок, за яким простяглася балка та струмок Світлий, що протікає тут і донині.
Мама Сергія працювала секретарем у Тираспольській СШ № 11, а батько був знатним взуттьовиком. Шив високого класу взуття, неодноразово перемагав у республіканських професійних конкурсах Молдавської РСР, за що був заохочений годинниками, бритвами та іншими речами, що дарували в таких випадках за радянських часів. Син досі зберігає нагороди свого талановитого батька.
Талант взуттєвих справ майстра не передався Сергію, проте так сталося, що він виявився у пристрасті до малювання. В дитинстві хлопець захоплювався спортом, полюбляв волейбол. Невідомо, як і чому йому спало на думку копіювати малюнок з книжки на альбомний аркуш. Це була перша «проба пера» майбутнього художника. Учитель малювання похвалив учня, це й підштовхнуло семикласника Сергія Панова вступити до художньої школи ім. О. Фой-
ницького. У процесі навчання юнак познайомився з відомою книгою художника Іллі Рєпіна «Далеке близьке», в якій всесвітньовідомий майстер пензля ділився спогадами про своє життя, своїх колег та сучасників. Глибоко вражений прочитаним, Сергій упевнився остаточно, що обрав єдиний правильний шлях – шлях художника. Вибору професії сприяла до того ж і його наставниця – Лариса Іванівна Радованова, про що Сергій Георгійович згадує з особливою теплотою.
Після школи було навчання в Кишинівському художньому училищі ім. Рєпіна, яке він закінчив 1981 року. Згодом молодий живописець вирішив продовжити здобуття вищої освіти на відділенні станкового живопису в Білоруському державному театрально-мистецькому інституті (нині Білоруська державна академія мистецтв), м. Мінська (1989 рік). Між цими двома датами трапилися кілька важливих подій: строкова служба в армійських лавах, одруження з коханою дівчиною Людмилою та народження сина. До речі, восени нинішнього року подружжя Панових відзначатиме рубінове весілля – 40 років спільного життя.
Сергій Георгійович – художник-реаліст. Він один раз і назавжди обрав свій стиль і не збирається його змінювати. «Я досить послідовний. У мистецтві для мене головне – професіоналізм. Сучасність дозволяє художнику працювати в будь-якому напрямі: від реалізму до абстракції. Я ж віддаю перевагу реалізму і вважаю цей напрямок найвищим ступенем, якого найважче досягти», – признається художник.
За період своєї творчої діяльності майстер пензля написав понад 600 полотен. Кожна картина – його візуальне сприйняття навколишнього світу, спроба передати настрій, що панував саме в момент написання ще одного твору. Корінний тираспольчанин, він переніс на полотно найбільш живописні куточки улюбленого міста. Однак, подорожі Придністров’ям, а також до Карпат, Закарпаття, Києва, Одеси, С.-Петербурга, Москви сприяли появі нових картин. На пленерах у багатьох країнах світу, як-то Франція, Німеччина, Швейцарія, Польща, Угорщина, художник передав красу живописних куточків, архітектури та людей, які запали в душу.
«Я вдячний і доброзичливий глядач. Люблю відвідувати виставки, уважно розглядати ту чи іншу роботу, і ніколи в мене не було навіть натяку на заздрість. Я вмію радіти успіхам і досягненням моїх колег. Мені подобаються картини сучасних художників, майстрів живопису минулих років, і сказати, що віддаю перевагу комусь одному, було б неправдою, у мене улюблених майстрів живопису дуже багато», – запевнив Сергій Панов.
Уже понад 10 років творець прекрасного навчає майстерності студентів у Бендерському вищому художньому коледжі ім. В. І. Постойкіна. Разом із колегою – живописцем, художником-монументалістом, головою Спілки художників Придністров’я Ольгою Горбаченко, він відновив (до найдрібніших деталей) ескіз барельєфа «Данко», який свого часу прикрашав будівлю Придністровського театру драми й комедії ім. Н. С. Аронецької. Художник переконаний, що улюблена тираспольчанами композиція рано чи пізно повернеться на своє законне місце.
Чесний, працьовитий Сергій Панов любить своє місто, сім’ю, землю, на якій народився і живе з народження. Майстер живопису тішиться кожною миттю життя, яке подарувало йому улюб-лену справу, і вважає себе щасливою людиною.
До ювілейної виставки, яка відкриється 10 лютого в приміщенні Тираспольської картинної галереї о 15:00, Сергій Панов приготував понад 70 своїх художніх творів
Iрина МАСЛОВА.
Фото автора.