ПРИДНІСТРОВЦІ, ЯКІ ЗМІНИЛИ СВІТ
Наш знаменитий земляк Лев Олександрович Тарасевич народився 14 лютого 1868 року, 155 років тому. У світовій медицині він відомий як видатний мікробіолог, імунолог, епідеміолог та організатор охорони здоров’я.
Він, дворянин за походженням, народився в Тирасполі, в небагатій сім’ї службовців. Коли Леву було 14 років, від туберкульозу помер батько. Після цього родина Тарасевичів переїхала в Одесу, де він вступив до Новоросійського університету на факультет досить далекий від медицини – фізико-математичний. Через кілька років у їхній дім знову прийшла біда. Померла від сухот молодша сестра Лева. Після цієї, другої для нього, трагедії майбутній володар мікросвіту дав собі клятву все своє життя присвятити медицині.
Закінчивши Новоросійський університет, Лев Тарасевич вступив на другий курс Петербурзької Військово-медичної академії. Вже після першого року навчання він зрозумів, що знайшов своє покликання в житті – лікувати людей, і Лев Олександрович вступив на медичний факультет Паризького університету, де познайомився з видатним ученим – Іллею Мечниковим. Дисертація «До вчення про гемолізини. Історико-критичне та експериментальне дослідження» була підготовлена саме в його лабораторії. Значне місце належить імунології в книзі Лева Тарасевича «Курс загальної патології для лікарів та студентів». Книга написана в період закінчення протистояння прихильників клітинної та гуморальної теорій імунітету. Тоді роботи Л. Тарасевича мали велике значення для примирення цих течій. Основний розділ у книзі присвячений запаленню як реакції організму у відповідь на пошкодження. Лев Олександрович завжди розцінював запалення як захисну реакцію, яка за певних умов (надмірна інтенсивність патологічного процесу, його небезпечна локалізація) може бути небажаною. Ця думка відповідає сучасним уявленням про запалення.
Учений завжди був активним пропагандистом імунізації населення з метою запобігання епідеміям інфекційних захворювань, полемізував із противниками імунізації, які перешкоджали вакцинації через можливість виникнення поствакцинальних ускладнень. Своїм опонентам він у 1914 році писав:
«Щеплення не є, звичайно, ні абсолютним, ні ідеальним засобом, та все ж таки вони (за обставинами теперішнього часу) представляють найбільш суттєвий запобіжний захід до цілої низки захворювань, і проведення їх треба визнати обов’язковим».
Статті та виступи вченого, його розумний, зважений підхід до масової вакцинації відіграли вирішальну роль у застосуванні цього методу профілактики інфекцій у Росії. Завдяки його зусиллям, було проведено вакцинацію військових та біженців проти холери, дизентерії, черевного тифу, а також новонароджених дітей проти палички Коха – збудника туберкульозу.
Ратуючи за масову вакцинацію, Л. Тарасевич вважав, що в боротьбі з інфекціями першорядне значення повинні мати системні санітарно-гігієнічні та соціальні реформи. Він стверджував: «Бути довго цілком здоровим можна лише в здоровому середовищі».
Наш знаменитий земляк велике значення надавав проблемам алергії, зокрема тривалий час вивчав харчову алергію. Його роботи сприяли формуванню епідеміології як самостійної галузі медичних знань, пов’язаної з практикою протиепідемічних заходів. Усе своє життя він був вірним продовжувачем ідей Луї Пастера – спочатку в Російській імперії, а згодом і в СРСР.
Леву Тарасевичу в 1923 році було присвоєне почесне звання «Герой праці на фронті народної охорони здоров’я». Він був членом Всеукраїнської академії наук, нагороджений почесною золотою медаллю Гамбурзького університету. Імені Тарасевича з 1927 року удостоєний заснований ним у Москві Державний науково-дослідний інститут стандартизації та контролю медичних біологічних препаратів.
Лев Олександрович помер 12 червня 1927 року в санаторії під Дрезденом. Туди його за рішенням міністра охорони здоров’я РРФСР Миколи Семашка направили на лікування. Урна з його прахом похована в Москві на старому Новодівичому цвинтарі.
У Придністров’ї пам’ятають про знаменитого земляка. 1968 року, коли виповнилося 100 років від дня народження вченого, його ім’ям назвали медичне училище в Тирасполі. Нині це медичний коледж, на вході якого встановлена меморіальна дошка на честь Лева Олександровича. На її відкриття приїжджав син ученого. Він подарував музею коледжу серію фотографій із сімейного альбому Тарасевичів.
Щороку в цьому навчальному закладі відбуваються конференції та виставки, присвячені життю вченого та його досягненням у медицині
Iгор ШЕВЧЕНКО.