Придністровцям дуже пощастило: в Тирасполі є будинок-музей Миколи Дмитровича Зелінського – відомого російського і радянського хіміка, що створив наукову школу, основоположника органічного каталізу і нафтохімії, який народився в цьому місті 6 лютого (25 січня) 1861 року.
Ученому родом із Придністров’я виповнилося б 162 роки, й ми з задоволенням згадуємо про нього, розповідаємо про його дитинство, досягнення і нагороди. Долі цієї людини можна навіть позаздрити, адже він за життя бачив втілення своїх ідей та винаходів у галузі органічної хімії, каталізу, біохімії, нафтохімії.
Великий інтерес становить для нас і біографія вченого. Прадіда Миколи Дмитровича, за національністю турка, в ранньому дитинстві врятували від смерті російські солдати під час штурму Ізмаїла. У полку він і виріс. Історичні дослідження свідчать, що його син, Іван Васильович, одружився на дочці тираспольського поміщика Хоробро-Василевського – Марії Петрівні. Їхня старша дочка, Дарина Іванівна, була матір’ю Миколи Дмитровича.
Батько Зелінського, Дмитро Осипович, походив зі спадкових волинських дворян. Відомо, що вони рано померли й він залишився під опікою бабусі Марії Петрівни – жінки високої моральності та гуманізму. У літню пору бабуся з онуком часто бували в селі Василівка під Тирасполем. Марія Петрівна дуже боялася за здоров’я онука і, за порадою лікарів, намагалася всіляко його загартовувати. Тож він рано навчився плавати, займався фізкультурою, їздив верхи. «У дитинстві кращими моїми товаришами були селянські діти, я ріс у постійному спілкуванні з ними», – згадував вчений пізніше.
Початкову освіту Микола здобув удома, а потім два роки навчався в Тираспольському повітовому училищі, по закінченні якого, восени 1872 року разом із бабусею переїхав до Одеси на навчання в Рішельєвську гімназію. Продовжив юнак навчання на природничо-історичному відділенні Новоросійського університету (в Одесі). Особливий інтерес у Зелінського викликала органічна хімія. Успіхи молодого вченого вражали наставників, і тому його залишили працювати при виші на кафедрі хімії. Минув рік, і перспективного вченого направили до Німеччини, де впродовж двох років він підвищував свою кваліфікацію в лабораторіях Геттінгена і Лейпцига. У 1891 році Микола Дмитрович став доктором наук.
Винахід вугільного протигаза, нові методи перероблення нафти, синтез активованого вугілля – це ті наукові досягнення Миколи Дмитровича, які зробили великий вплив на історію воєн і світову економіку. Наприклад, винахід протигаза допоміг істотно знизити втрати російської армії від газів (хлору та іприту), які застосовувала німецька армія під час Першої світової війни (1914 – 1918 рр.). Вони вражали очі, шкіру і внутрішні органи солдатів, багато з яких після цього загинули або залишилися інвалідами.
Досягнення вченого в галузі нафтохімії стали корисними й на фронті, й у промисловості. Наприклад, завдяки його рекомендаціям, російські військові збільшили виробництво вибухівки.
Учений заклав основу високої продуктивності авіаційного палива. Новий бензин забезпечив різке підвищення потужності моторів і швидкість літаків. Вони злітали з меншого розбігу, підіймалися на більшу висоту зі значним вантажем. Ці дослідження в роки Великої Вітчизняної війни надали допомогу радянській авіації.
За різні відкриття в науці М. Зелінський відзначений чотирма орденами Леніна (вищою державною нагородою Радянського Союзу за видатні заслуги перед державою і суспільством), двома орденами Трудового Червоного Прапора, премією імені Леніна.
Микола Зелінський тричі ставав лауреатом Сталінської премії (дві з них першого ступеня й одна – другого) за видатні труди в декількох галузях науки, за конкретні праці й досягнення.
Свою першу Сталінську премію першого ступеня видатний учений одержав у 1942 році. Частину її (20 тис. рублів) він передав до Фонду оборони Радянського Союзу на боротьбу з нацистською Німеччиною.
За внесок у теорію і практику нафтохімії вченого вшанували званням Героя Соціалістичної Праці.
Наталя КРИЖАНIВСЬКА.
Фото: tourismpmr.org.