Газета «Голос пролетария» навесні 1918 року повідомляла: «Відчайдушна атака наших військ під Рибницею відкинула румунів від міста на 15 верст, очистила в цьому районі береги Дністра від ворога. Ми захопили 18 гармат, багато кулеметів і спорядження. Наші втрати незначні».
В історії нашого краю є багато моментів, які з тієї чи іншої причини не дуже відомі широкому загалу. Розгром радянськими військами румунських формувань під Рибницею 23 лютого 1918 року – один із таких. Ця дата вважається днем народження Робітничо-селянської Червоної Армії. Пізніше ми відзначали її як День Радянської Армії, а тепер – День захисника Вітчизни.
Однак є ще одна думка: свято було засноване саме на честь перемоги під Рибницею. Цей факт не афішувався, а сталося так у зв’язку з тим, що командувачем радянськими військами на цій ділянці фронту був відомий лівий есер, колишній підполковник царської армії Михайло Муравйов. Саме його ім’я і змусило радянське керівництво «забути» цей епізод.
Так це чи ні, ми, мабуть, ніколи не дізнаємось. Однак гарна легенда явно прикрашає історію Рибниці та ставить її на раніше недосяжну висоту.
Повертаючись до подій 1918-го, згадаємо: ще в одній газеті того часу, яка звучно називалася «Голос революции», писали про успішну артилерійську підготовку піхотних частин Червоної Армії, які перейшли в рішучу атаку й змусили румунських інтервентів відступити за Дністер. Зі збережених документів випливає, що в боях біля Рибниці румунським військам протистояли революційно налаштовані частини колишньої 8-ї імператорської армії, прибулі з Поділля для підтримки Збройних сил Одеської радянської республіки.
Газета «Одесские новости» також інформувала про те, що радянські війська зайняли правий берег Дністра, просунулися на 15 верст, відкинули рішучою атакою румунів і захопили 18 гармат, а ще писала, що «…заслуговує бути відзначеною доблесна участь броньованого поїзда Полупанова». Йшлося про бронепоїзд «Свобода або смерть!» під командуванням матроса Чорноморського флоту Андрія Полупанова, який залишив у спадок досить докладні спогади про участь бронепоїзда в бою біля Рибниці.
Сам командувач Михайло Муравйов у своєму донесенні штабу Московського військового округу повідомляв про чотиригодинний бій, підсумком якого стало захоплення 15 ворожих гармат.
Про бій під Рибницею згадує учасник Громадянської війни, редактор газети «Известия» та журналу «Большевик» Борис Таль у своїй брошурі «Історія Червоної Армії. Короткий загальнодоступний нарис»: «Дорого обійшлася румунам спроба зайняти Одесу. 23 лютого 1918 року під Рибницею румунські війська були жорстоко розбиті червоними загонами, що складаються з червоногвардійців і деяких частин старої армії. Після цього суворого уроку румуни заспокоїлися й не тільки не починали нового наступу на Радянську Україну, а зобов’язалися навіть за договором звільнити захоплену ними Бессарабію».
Ознайомившись з історичними документами, можна дійти висновку, що бій під Рибницею навряд чи вважається містечковим. Ця думка підтверджується і в книзі О. Соболєва «Червоний флот у громадянській війні» (1926). Описуючи вторгнення румунських військ у Бессарабію, він виділяє події в Рибниці: «… тим часом північніше, керовані тов. Муравйовим, червоногвардійські частини 23 лютого 1918 року завдають румунам жорстокої поразки біля Рибниці, на Дністрі (100 верст на північний схід від Кишинева), причому, ми захопили до 40 гармат».
Наступ розвивався далі. Успішні бої тривали шість днів. Румуни були так само розбиті в районі Слободзеї, на лінії Резина – Шолданешти, дістали чутливий удар у районі Кіцкан. До 2 березня 1918 року війська Муравйова остаточно відбили спроби румунів закріпитися в Придністров’ї. У румунської армії було захоплено 15 гармат і велика кількість стрілецької зброї, в полон потрапило 500 румунських солдатів. Розгром у Рибниці показав нездатність румунської армії до серйозних бойових дій.
Румунія поспішила запропонувати переговори, й вони відбулися в Одесі та Яссах. Упродовж двох місяців Румунія повинна була вивести свої війська з Бессарабії й не вчиняти ніяких військових та ворожих дій щодо РРФСР.
Так 23 лютого 1918 року була зупинена румунська експансія території Придністров’я. Ось така історія…
Дмитро ВЛАДОВ.
Фото: Первый Приднестровский