З дня звільнення Тирасполя від білогвардійських військ 12 лютого минуло 123 роки.
Під час Громадянської війни влада в Придністров’ї змінювалася неодноразово. Правління у свої руки брали то представники Української Центральної ради, то інтервенти – румуни, австро-германці, французи, петлюрівці, денікінці та, звичайно, більшовики. Важливо, що саме владу останніх підтримувала більшість населення нашого краю в особі робітників і селян, оскільки саме більшовики проводили політику на користь народу. Вони налагоджували постачання товарів першої необхідності та продуктів харчування, розподіляли необхідний сільгоспінвентар, створювали ремонтні майстерні та прокатні пункти, надавали допомогу сім’ям загиблих.
Яскравою на цьому тлі є постать Григорія Котовського, як і сама епоха, в якій він жив. До Великої Жовтневої соціалістичної революції Котовський здобув славу «Бессарабського Робін Гуда», а в роки Громадянської війни він виріс до громадського діяча великого масштабу, став одним з ініціаторів створення молдавської державності на лівому березі Дністра.
За словами доцента кафедри історії ПДУ ім. Т. Г. Шевченка В’ячеслава Содоля, з метою звільнення півдня України та Придністров’я від військ добровольчої армії генерала Денікіна, яка відступала до Чорного моря та Дністра, на початку 1920 року в Червоній Армії почали формувати великі кавалерійські з’єднання. «Грабіжницька політика «білих» (розстріл прихильників радянської влади, повертання землі поміщикам, конфіскація майна селян) викликала протест місцевого населення, яке вже восени 1919 року почало створювати підпільні комітети та партизанські загони в Рибниці, Тирасполі, Рашкові, Незавертайлівці.
Саме ці підрозділи надавали збройну підтримку регулярним частинам Червоної Армії, яка в лютому 1920 р. розпочала звільнення Придністров’я від денікінців. Під впливом революційної агітації та у зв’язку з поразкою денікінців на фронті на бік партизанів переходили колишні союзники денікінців – галицькі частини. З їхньою допомогою окнянські партизани захопили бронепоїзд «Гроза», а рибницькі партизани – взяли без жодного пострілу бронепоїзд «Ураган». Кавалерійські частини Г. І. Котовського 7 лютого зайняли Одесу, що викликало потужне піднесення партизанського руху в Придністров’ї», – розповів історик.
Увечері 12 лютого 1920 року кавалеристи Котовського увірвалися до Тирасполя, наступного дня вони зайняли Тернівку та Паркани. До рук котовців потрапили колосальні трофеї: залізничні лінії біля Тирасполя та Паркан були забиті ешелонами, 14 бронепоїздів, 51 паровоз, 35 вагонів зі снарядами, 8 вагонів з автомобілями, понад тисячу пасажирських і товарних вагонів з різними вантажами.
Щоб запобігти пограбуванню, Григорій Іванович клопотав перед командуванням про передачу цінностей у розпорядження Тираспольського ревкому. Підтримувати дисципліну і порядок у місті активно допомагав комбригу призначений комендантом Тирасполя Платон Будник. Штаб кавалерійської бригади розташувався в Тирасполі, в будівлі колишнього готелю «Париж» (нині військово-історичний музей штабу кавбригади Г. Котовського).
Загін денікінців 17 лютого 1920 року перейшов Дністер і дислокувався в молдавському селі Раскаєць. Незабаром румунські війська обстріляли цей населений пункт. Основні сили денікінців змушені були повернутися на російський берег, де на них чекала червона кіннота Котовського. Ймовірно, вони були б приречені, якби не добра воля комбрига, який через парламентерів запропонував білим здатися, обіцяючи всім зберегти життя та свободу.
Цими подіями закінчилася Громадянська війна в нашому краї.
За блискуче проведення Одеської операції Г. Котовського та інших бійців і командирів кавбригади було нагороджено орденом Червоного Прапора.
За словами В’ячеслава Содоля, по завершенні бойових дій на території Придністров’я розпочався новий історичний етап – радянський, який тривав майже 70 років. Цей значний історичний період відзначений такими найважливішими заходами, як ліквідація неписьменності, здійснення індустріалізації та колективізації, культурна революція. Саме завдяки радянській владі придністровський народ здобув свою першу державність у формі Молдавської Автономної РСР у складі Української РСР.
Сергій ЛЕВЧЕНКО.
Фото: fishki.net