Почесному громадянину Рибниці, відміннику кінематографії СРСР Захару Кліщевському 21 лютого виповнилося 100 років від дня народження.
На початку ХХ століття в селі Єржово, що під Рибницею, жили три брати-кіномеханіки: Іван, Василь та Захар Кліщевські. Фотографія одного з братів – Захара Авдійовича – встановлена в центрі Рибниці на Дошці почесних громадян міста. Народився Захар 21 лютого 1913 року в українській родині Авдія Кліщевського – учасника Першої світової та Громадянської воєн, кавалера двох Георгіївських хрестів 4-го і 3-го ступенів.
Лише до 14 років Захарові вдалося здобути початкову освіту. У сусідньому селі Великий Молокиш він продовжив навчання в семирічці, а потім вступив до Тираспольського електромеханічного технікуму. Так склалися обставини, що юнак був змушений покинути навчання й працював у с. Попенки шкільним учителем. Потім він влаштувався на роботу в радіовузол Рибницької контори зв’язку і продовжив вивчати улюблену справу на курсах в Одесі. Після навчання його призначили спочатку інструктором з радіофікації в радіовузлі, а пізніше – кіномеханіком звукового кіно.
Війна застала Захара Авдійовича в Кишиневі, але в армію його не взяли, а як непридатного до стройової служби направили в Ананьїв для збирання врожаю і будівництва протитанкових ровів. У серпні 1941 року Рибницький район окупували фашисти. Нова комендатура відразу конфіскувала в населення всі радіоприймачі (щоб обмежити надходження інформації про справи на фронті). Тут і згодилися знання і таланти молодого кіномеханіка-радіоаматора.
Він став членом Рибницького підпільного комітету, сконструював і зібрав батарейний приймач, за допомогою якого вдавалося слухати зведення Радінформбюро. Підпільники переписували їх вручну і поширювали серед населення попри небезпеку бути спійманими та розстріляними. Вони розуміли, що необхідно доносити людям правдиву інформацію про становище на фронті, вселяти в них упевненість у перемозі Червоної Армії над фашизмом.
Головний хранитель музейного фонду Рибницького музею Бойової слави Наталія Колесник уточнює, що приймач ховали в Захара-підпільника, який мешкав в одному будинку з комендантом міста. Можливо саме тому, партизани довго залишалися непоміченими.
Наталія Колесник показала рукописний документ, в якому Захар Авдійович власноруч написав: «Найрадісніший день у моєму житті був у березні 1944-го, після танкового бою в нашому селі Єржово. Мені вдалося відновити електрообладнання в радянському танку, який у критичній обстановці продовжував переслідувати фашистів».
Фахівець також продемонструвала Постанову Державного комітету Ради міністрів Молдавської РСР «Про нагородження колишнього кіно-радіотехніка тов. Кліщевського З. А.» від 29 вересня 1967 року, в якій сказано, що в період німецько-румунської окупації МРСР Кліщевський з групою товаришів, ризикуючи життям, сховав і зберіг у різних місцях Рибниці та Єржова такі предмети: 1 комплект стаціонарної кіноапаратури КЗС-22, 5 комплектів ЛЗ-2, фільми «Ленин в Октябре», «Салават Юлаев», «Дружба» та кіножурнал «Пионерия», 5 комплектів пересувної кіноапаратури К-25». Цікаво, що один із пересувних комплектів разом із фільмом «Ленин в Октябре» та кіножурналом «Пионерия» передали 232-му гвардійському полку 80-ї дивізії 4-ї армії.
За це Захар Кліщевський був нагороджений грамотою Державного комітету Ради міністрів МРСР з кінематографії та значком «Відмінник кінематографії СРСР». В активі Захара Авдійовича є також медаль «За доблесну працю» та посвідчення «Партизан Молдавії».
Помер Захар Авдійович Кліщевський у 2002 році.
Дмитро АКIНIН.
Фото: Фонд музею Бойової слави (Кліщевський із газетою)