Придністровська земля багата традиціями. Є поміж них особлива – зустріч весни. Про неї в Молдавії та Придністров’ї знають усе. З раннього дитинства в перші весняні дні люди з задоволенням дарують одне одному символи свята – бутоньєрки у вигляді квіточок з ниток білого і червоного кольорів.
Для кожного придністровця цей маленький вісник весни – мерцішор – як спогад щасливого дитинства. Напевно, тому й досі, в будь-якому віці, люди чекають свята і з задоволенням обмінюються ними.
З першого весняного дня мешканці нашої республіки поринають у святкові події та народні гуляння. Вадим Красносельський у черговий раз у своєму телеграм-каналі закликав придністровців відвідати заходи фестивалю та ознайомитися з талантами придністровського краю:
«Весна. Мерцішор. Народні традиції. Творчість у всьому розмаїтті багатонаціональної полікультурної духовності придністровського народу. Все це – сьогодення мирного і миролюбного Придністров’я. З радістю і задоволенням даруйте і з вдячністю приймайте символи весняного оновлення – мерцішори. Це прекрасна єднальна традиція. Знайомтеся з дивовижними талантами придністровського краю: відвідуйте концерти, виставки, спектаклі, які підготували організатори фестивалю. Насолоджуйтеся пробудженою природою. Живіть повним життям і цінуйте кожну його мить».
У ДУ «Приднестровская газета» 1 березня теж відзначили відкриття фестивалю мистецтв. У гості до співробітників республіканських ЗМІ завітали учні 2-А, 7-А та 8-А класів столичної школи № 2. Разом зі своїми вчителями Любов’ю Барановою та Оксаною Романенко вони привітали всіх зі святом весни, а також піднесли хліб-сіль на вишитому рушнику з побажаннями миру, добра, здоров’я та щастя.
Діти в яскравих національних молдавських костюмах декламували вірші й вітали всіх молдавською мовою. Гучними оплесками супроводжували глядачі запальний молдавський танець у виконанні Анастасії Борисової з 7-А класу. Сольне виконання справило незабутнє враження, тому що Настя щиро вітала глядачів граціозними танцювальними рухами та щедро дарувала їм свою чарівну посмішку.
В гості, зазвичай, приходять з подарунками. На згадку про зустріч учні презентували всім глядачам мерцішори, виготовлені власними руками.
Отже, на терени Придністров’я прийшла весна. У столиці, в Палаці Республіки, а також у всіх населених пунктах 1 березня традиційно відкрився Міжнародний фестиваль мистецтв «Мерцішор-2023». Упродовж перших днів весни відбудуться вокальні, хореографічні, театральні концерти та вистави. Придністровців порадують виставки декоративно-прикладного мистецтва, гарно оформлені фотозони, майстер-класи з виготовлення символів весни. Завершиться 10-денний фестивальний марафон у Тирасполі концертом Державного ансамблю танцю та народної музики «Виорика». Останній день фестивалю відзначать великими святковими концертами в усіх будинках культури.
Поки на площах і в культурних закладах виступали самодіяльні народні колективи, волонтери роздавали червоно-білі мерцішори перехожим на вулицях. У всіх школах республіки, звичайно, влаштували та оформили різнобарвні виставкові стенди, присвячені символу весни, а учні з самого ранку 1 березня навперебій вітали своїх учителів і одне одного. А ще цього дня всі згадували та розповідали «Легенду про Мерцішор». Цікаво, що у кожного оповідача і народу вона своя…
«Відомо два варіанти «Легенди про Мерцішор», –розповіла вчителька молдавської мови МОЗ «Рибницька російська СЗОШ № 6 з ліцейськими класами» О. Акініна. – Згідно з однією, найбільш поширеною версією, в перший день березня красуня Весна вийшла на узлісся, озирнулася і побачила на прогалинці, в заростях терну пролісок, що пробився з-під снігу. Вирішила вона допомогти йому і почала розчищати навколо густу кущувату рослинність, звільняючи квітку від колючих гілок.
Побачила це Зима і розлютилася. Замахала руками, закликала холодний вітер зі снігом знищити первоцвіт. Слабка квітка поникла під вітром. Нахилилася Весна, прикрила руками слабкий паросток і вкололася терном. З пораненої руки впала тепла червона крапля, й квітка ожила. Так Весна перемогла Зиму. Відтоді люди носять маленькі мерцішори, що символізують червону кров на білому снігу.
Згідно з іншою легендою, Сонце, коли воно ще було молодим парубком, частенько навідувалося в села, щоб повеселитися та потанцювати з вродливими дівчатами. Одного разу підступний дракон підстеріг його, захопив і закував у темницю. Навколишній світ упав у відчай: не було чути співу птахів, дзюрчання струмків і дитячого сміху. Та, нарешті, серед молодців з’явився сміливець і вирушив визволяти червоне Сонце з темної темниці для людей і всієї землі.
Довгим був його шлях. Промайнуло літо, минула осінь, уже й зима спливала, коли знайшов сміливець замок ненависного дракона. Зав’язався між ними бій не на життя, а на смерть. Билися вони кілька днів. Нарешті, переміг богатир. Зібрав він усі свої сили та визволив Сонце, яке одразу ж піднялося у високе небо й осяяло світ. Природа ожила, а в серцях людей оселилася радість. Тільки богатир помер від ран…
Гарячі краплі його крові розтопили сніг, а з-під нього з’явилися проліски, вісники весни. З тих далеких часів, у пам’ять про подвиг молодця, дівчата сплітають дві китиці: одну червоного кольору, другу – білого. Вони дарують мерціщори своїм коханим. Червоний колір символізує мужність богатиря, а білий – чистоту проліска, першої весняної квітки».
Наші предки вважали, що мерцішори відганяють злих духів і надають життєвих сил. Придністровці вірять, що переплетення білої й червоної ниток приносить удачу на весь рік. Бутоньєрки носять на одязі весь місяць, а 31 березня їх треба зняти й закріпити на квітучих фруктових деревах, загадуючи при цьому найзаповітніше бажання.
Тож нехай воно у всіх обов’язково здійсниться, навіть через місяць або через рік…
Дмитро ВЛАДОВ.
Фото: www.pinterest.com
