У Тирасполі протягом 120 років ведуться систематичні метеорологічні спостереження. Відзначати цю дату будемо вже цього березня. А чи знаєте ви, хто причетний до цієї події? І як ми вшановуємо пам’ять тих учених і ентузіастів, які організовували перші наукові дослідні та метеорологічні спостереження?
Одним із організаторів та ініціаторів створення першого наукового закладу – Молдавської меліоративної дослідної станції (нині Придністровський НДІ сільського господарства), організатором створення Одеського сільськогосподарського інституту був Погібко Афанасій Іванович, який присвятив своє життя перетворенню придністровських плавнів і розвитку меліорації в нашому краї. Саме він був ініціатором і взяв безпосередню участь в організації та створенні в Тирасполі першої в Придністров’ї метеорологічної станції 1898 року. Причому результатами тих далеких спостережень ми користуємося і нині!
З його біографії
Народився Афанасій Іванович 15 травня 1857 року в с. Оробіївка Прилуцького повіту Полтавської губернії в родині козаків. Початкову освіту здобув удома і по закінченні четвертого класу Полтавської духовної семінарії успішно склав вступні іспити й був зарахований студентом природничого відділення фізико-математичного факультету Новоросійського університету в Одесі. Після його закінчення працював в Імператорському товаристві сільського господарства Південної Росії. Ще студентом він брав участь в обстеженні виноградників, а потім на запрошення професора О. Ковалевського працював в експедиції в Бессарабії. У ті часи виноградники нашого краю страждали від філоксери. З метою проведення обстежень та вирішення цієї проблеми в Тираспольський повіт він і був направлений.
Наукова робота
Перша його наукова праця так і називалася: «Звіт про огляд виноградників у Тираспольському повіті Херсонської губернії, Оргеєвському і Сорокському повітах Бессарабської губернії та в Подільській губернії по річці Дністер». І тут уперше були порушені питання економіки, культури виноградників і розробки заходів щодо знешкодження філоксери. А трохи пізніше молодий учений написав популярну брошуру «Філоксера – винищувачка виноградників», у якій пояснив прийоми виявлення філоксери на виноградниках, дав поради, як оберігати лозу від шкідника. Причому боротьбу з філоксерою за рекомендаціями Погібка почали застосовувати не тільки в нашому краї, а й у Криму. А з 1890 по 1917 роки Афанасій Іванович керував роботами зі зрошення одеських полів.
Усе було не так просто
Ускладнювали меліорацію навколо Одеси солончакові ґрунтові води. А потім взагалі виникло сильне заболочування і засолення ґрунту, який у результаті величезної й напруженої праці був усе-таки зрошений, опріснений і освоєний під сільськогосподарські культури. Нині нам здається цілком природним, що на колись солонцюватих землях Причорномор’я ростуть квітучі сади, городи, розбиті виноградники й парки. А величезна заслуга в цьому нашого вченого, про якого ми майже забули.
Територія від Незавертайлівки до Гоян 120 років тому була суцільним садом. Це теж заслуга А. Погібка. Розвиток сільського господарства на півдні нинішнього Придністров’я підштовхнув його до створення першої метеорологічної станції на нашій території. І вже з березня 1898 року він почав вести перші метеорологічні записи та стежити за гідрологічним станом річки Дністер.
На початку 20-х років минулого століття Афанасій Іванович переселився в Тирасполь, і до кінця життєвого шляху діяльність видатного вченого була пов’язана з нашим містом. Цього невтомного дослідника можна сміливо назвати патріархом меліорації Придністров’я. Осушення плавнів навколо Тирасполя і Суклеї – теж його заслуга. Заплава Дністра в південній частині Придністров’я потерпала від повеней і була чималим розсадником малярії. Ці обставини спонукали Тираспольське сільськогосподарське меліоративне товариство приступити до робіт з меліорації заплави Дністра. Так у 1925 – 1926 роках розпочалося осушення берегів р. Дністер і рукава Турунчук. Саме тоді були побудовані канали в Слободзейському районі, в які видаляли надлишок води. А на місці роздвоєння Дністра на основне русло і притоку Турунчук біля с. Чобручі саме за пропозицією А. Погібка була побудована Турунчуцька гребля, яка допомогла відрегулювати розподіл води річки Дністер у необхідних обсягах між його старим руслом і Турунчуком. Коли земельні площі отримали захист від паводків, з’явилася можливість використання близько 30 тисяч десятин землі під сади й виноградники.
Регулярні інструментальні спостереження в Тирасполі почали проводити з 1933 року, коли Афанасій Іванович на своїй садибі створив метеорологічну станцію і самостійно протягом багатьох років спостерігав за погодою, а дані передавав по телеграфу в гідрометеослужбу Києва.
За багаторічну плідну роботу в галузі метеорології він був нагороджений ювілейним значком метеорологічної служби. Тільки за 1927 рік у журналі «Вісник виноробства України» розміщено п’ять наукових статей А. Погібка про вивчення та дослідження розвитку винограду, і в кожному номері був метеорологічний бюлетень, в якому публікувалися результати його спостережень. Учений на власні кошти організував службу оповіщення паводків на Дністрі, починаючи від верхнього пункту біля с. Жванець.
У 1930 році Афанасій Іванович організував Молдавську меліоративну дослідну станцію на базі своєї садиби, яка для цієї мети була передана ним безоплатно Уряду МАРСР і потім перейменована в Молдавську плодоовочеву зрошувальну станцію. На ній дослідник до кінця життя завідував агрометеорологічним відділом. Варто зазначити, що вчений обґрунтував можливість вирощування сільгоспкультур на зрошуваних землях Молдавії з двома врожаями на рік. Він пропонував як повторну культуру сіяти на плавнях гречку, виступав з обґрунтуванням доцільності використання паводкових вод Дністра. Афанасій Іванович опублікував понад півсотні виробничих і наукових праць.
Наш обов’язок – пам’ятати про нього
Життя його обірвалося на трудовому посту: він помер 4 листопада 1939 року у віці 82 років від крупозного запалення легенів, викликаного сильним переохолодженням під час організації робіт по затриманню води в каналі під час сильної зливи.
Однак такій чудовій скромній людині з народу без академічних звань і чинів не знайшлося в Тирасполі місця для відкриття хоча б меморіальної таблички. Ми незаслужено забули легендарну людину, яка присвятила все своє життя меліорації, метеорології, сільському господарству. А його ім’я могло б стати прикладом для наслідування молодому поколінню придністровців. І пишатися ним могли б не менше ніж Зелінським, Бергом або Федоровим.
Наш обов’язок – пам’ятати про тих, хто так багато зробив для розвитку науки Придністров’я. Проте, в запустіння прийшло все, що пов’язане з ім’ям цієї легендарної людини. І навіть меморіальну дошку не можна прикріпити на його будинок, оскільки він і досі в аварійному стані (розташований на території НДІ сільського господарства і продовжує остаточно руйнуватися). Тільки кам’яний скелястий поріг Турунчука біля Чобручів, мережа меліоративних каналів і дамб, якими ми користуємося, служать нині пам’ятником йому. А він гідний більшого…
Віталій КОЛЬВЕНКО.