В історії Придністров’я назавжди залишилася дата 5 березня 1991 року, що є днем заснування головного виконавчого органу влади. Саме тоді була ухвалена й опублікована Постанова Верховної Ради «Про затвердження структури органів державного управління ПМРСР» за № 27-А.
Формування органів влади та управління молодої республіки розпочало свій відлік з ІІ Надзвичайного з’їзду депутатів усіх рівнів Придністров’я, що відбувся 2 вересня 1990 року. Головою Тимчасової Верховної Ради став директор Тираспольського (союзного підпорядкування) заводу «Електромаш» Ігор Смирнов. Його заступниками обрали Анну Волкову, Віталія Глєбова та Олександра Карамана.
Виконуючим обов’язки голови Ради Міністрів (фактично головою уряду) призначили Станіслава Мороза, посаду якого згодом скасували.
Досвіду побудови державного апарату ініціатори новоствореної держави не мали, тому взяли за приклад органи Тираспольської міської влади та управління з передачею їм відповідних функцій та повноважень.
З метою легітимації державного керівництва Верховна Рада ПМРСР затвердила відповідну структуру, до якої увійшла низка управлінь та їхні керівники. Управління промисловості та енергетики очолив Синьов В. Г.; сільського господарства та переробної промисловості – Глє-бов В. І.; зв’язку, інформатики та засобів масової інформації – Єфимець В. Д.; транспорту та доріг – Киба М. Ф.; будівництва та архітектури – Зинов’єв Ю. М.; економіки та фінансів – Натахін О. С.; торгівлі; науки, народної освіти, культури та релігії – Сафонов А. М.; охорони здоров’я та спорту – Семко О. Ф.; трудових ресурсів та соціального забезпечення – Буличов О. П.; місцевого господарства – Сайдаков О. Ю.; внутрішніх справ – Гросул Ю. І.; матеріально-технічного постачання та ресурсів; охорони природних ресурсів та навколишнього середовища – Темников В. Г.; юстиції – Сидоров М. І. Усі республіканські органи управління зберігали союзне галузеве підпорядкування. Дата їх створення вважається днем народження Уряду ПМР. Перше його засідання відбулося 22 червня 1991 року.
До внесення змін у Конституцію ПМР (у 2000-му), це, фактично, був дорадчий орган при Президентові ПМР, який аж до 2011-го називався «кабінетом міністрів». У Конституції взагалі не згадувалося слово «уряд». Міністерствами всі управління стали називатися вже багато пізніше.
Оскільки до 2012 року ПМР була невизнаною президентською республікою, головою виконавчої влади (тобто головою уряду) був сам Президент. Тому міністри безпосередньо підпорядковувалися главі придністровської держави. Після внесення поправок до Конституції ПМР у червні 2011 року, вищим виконавчим органом влади ПМР став Уряд, до складу якого було включено безпосередньо Голову, його заступників, міністрів, глав державних адміністрацій міст і районів. Офіційно інститут Уряду та посада його Голови були введені 1 січня 2012 року.
Андрій Михайлович Сафонов, нинішній депутат ВР, один із безпосередніх учасників подій того історичного періоду, розповів: «Усі розуміли, що необхідно формувати виконавчі структури. Ми діяли майже на голому ентузіазмі. Під юрисдикцію управління, яке я очолював, треба було перевести всі наукові, освітні та культурні заклади. Минув майже рік, поки нам вдалося укомплектувати наше відомство педагогічними кадрами, запросити досвідчених бухгалтерів, подбати про гідну зарплату. Це був час революційних перетворень, з яким ми гідно справилися. Душею кабінету міністрів став Ігор Миколайович Смирнов. Для оперативного вирішення всіх насущних питань йому довелося тримати під контролем усю структуру, від економіки до культури».
З розвитком новітніх технологій відповідно змінювалися й технічні можливості всіх гілок придністровської влади, однією з яких є наш Уряд. Зокрема основним напрямком адмінреформи, розпочатої у 2017 році, стало впровадження електронного Уряду: формувався міжвідомчий документообіг та переводилися в цифровий формат функціонування (через Портал державних послуг) взаємовідносини громадянина з держорганами.
За останні роки до цієї системи підключилися, практично, всі міністерства та відомства нашої республіки. Придністров’я послідовно рухається шляхом цифровізації державних послуг. Щороку Уряд ухвалює правові акти, якими визначаються послуги, що підлягають переведенню в електронну форму у відповідному році.
Портал держпослуг не стоїть на місці: щось з’являється, щось зникає, але незмінним залишається прагнення головної мети –зробити одержання державних послуг більш простим і зручним для громадян.
Від «голого ентузіазму» 1991-го до електронного Уряду 2017-го – цей значний прорив відбувався на наших очах. Ми стали свідками великих перетворень за роки, що минули з моменту народження головного виконавчого органу влади до його досягнень у дні нинішньому.
Уляна БОНДАРЧУК.