Для когось село Білочі – всього лиш точка на карті Придністров’я, а для людини, яка там побувала – це чудовий казковий край.
У наш бурхливий час, коли ми від рання до пізньої ночі зайняті справами, все ж настає час зупинитися, відпочити, отямитися, озирнутися на всі боки, наповнитися новими смислами та зарядитися енергією. Реалізувати таку практику завжди простіше «на природі», де відкривається вся краса навколишнього світу, особливо нашої придністровської землі. Дістати потужний заряд свіжості та нових відчуттів можна, якщо побувати в селі Білочі Рибницького району.
Село, засноване в 1794 році, розташоване між річкою Дністер та однойменною річечкою Білочі. Розділене воно високим лісистим пагорбом на дві частини. Якщо рухатися в бік Кам’янки, то в’їжджаючи в село по невеликому мосту, якраз можна побачити поворот річечки, спрямованої до Дністра.
Права частина села розташована між двох пагорбів, у нижній точці яких протікає річка, а за лівим пагорбом вона виходить на Дністер. Щоб потрапити в цю частину села, потрібно розвернутися біля білочанського Будинку культури й поїхати дорогою у зворотний бік – в об’їзд пагорба. До речі, ця ж дорога веде до відомого всій республіці села Строєнці, адже воно розташоване прямо за Білочами, навіть незрозуміло, де закінчується одне з них і починається інше.
У Білочах, безумовно, є на що подивитися. Наприклад, унікальний ландшафт: перебуваючи практично в центрі села, буквально через кілька кроків ви можете опинитися в лісі чи на березі річки. До речі, на річці Білочі, яку місцеві жителі називають «золотою» (очевидно через жовтий колір її води), розташована одна з визначних пам’яток – водяний млин XIX століття. Він працював тут понад 100 років.
Глава адміністрації села Артем Мазур розповів, що минулого року на водяному млині розпочалися роботи з реставрації: «Вже замінили дах, вікна і зробили вимощення. Дах покрили коричневою бляхою – такою ж, яка була тут завжди – для збереження оригінального вигляду споруди. Тепер, коли дах покритий, можна потроху розбиратися з внутрішніми приміщеннями. Хоча робочі механізми млина залишилися здебільшого в досить хорошому стані, є деталі, які вимагають уваги та реставрації. До речі, все обладнання й механізми, встановлені тут, колись були виготовлені в німецькому Цюріху».
Однією з найдавніших пам’яток села є кам’яний хрест, на якому збереглися написи старослов’янською мовою. Його встановили 1675 року на старій дорозі на славу козакам, загиблим за незалежність і свободу краю. У XIX столітті Білочі належали поміщику Матковському. Донині від його колись багатої садиби добре збереглися двоповерхові будівлі, кухні та стайні, а також підвал і льодовик.
Ще одна з місцевих визначних пам’яток – скельний госпіталь часів Великої Вітчизняної війни. Є залишки ДОТів і ДЗОТів. Колись тут були три лінії оборони. У центрі села є братська могила, в якій поховані захисники та воїни-визволителі, полеглі під час боїв у роки Великої Вітчизняної війни, а також меморіальний знак, встановлений в пам’ять про єврейські сім’ї, розстріляні фашистами на цьому місці наприкінці липня 1941 року.
У Білочах є ще безліч інших пам’яток, дізнатися про які ви зможете, коли відвідаєте це чудове село. До речі, зупинитися і підкріпитися мандрівникам тут теж є де: до ваших послуг туристичний комплекс «Діброва» з дивовижним ландшафтним дизайном.
«Приїжджайте до нас навесні, подивіться на природу, що пробуджується і розквітає, помилуйтеся первоцвітами в білочинському лісі», – запросив глава села.
Дмитро ВЛАДОВ.
Фото: tourismpmr.org