Ця приказка повною мірою характеризує сім’ю Цуркан, яка виховує трьох прийомних дітей.
Історія Сергія та Юлії розпочалася з того, що він випадково побачив її фото у свого друга. Дівчина йому так сподобалася, що одразу вирішив познайомитися. Минув рік дружніх стосунків, і вони вирішили одружитися. Нині через 10 років сумісного життя вони ні разу не пожалкували про свій вибір.
«Красуня вразила мене своєю неймовірною жіночністю, витриманістю та вмінням готувати, як моя мама», – згадує з посмішкою чоловік. Пара одразу почала планувати народження дітей, крім цього, хотіли взяти ще й з дитячого будинку. Однак протягом кількох років відвідувань лікарів та вже марних надій, вони точно зрозуміли, що хочуть узяти дитину з будинку маляти. Це було їхнє спільне рішення, яке не всі, навіть рідні, сприйняли з розумінням.
Юлія та Сергій дуже хотіли хлопчика років чотирьох-п’яти, а тому ретельно деякий час передивлялися фото дітей на сайті опікунської ради. Раптом прямо в очі матері з фотографії глянув хлопчик Вітя – брюнет із чарівною посмішкою та великими карими очима. Сергій одразу сказав: «Це наш». Пізніше виявилося, що у хлопчика є дві рідні сестрички: Сніжана та Ліза. Під час усиновлення розлучати їх не можна. Це не стало перешкодою для майбутніх батьків.
Півроку їм знадобилося, щоб підготувати необхідні документи, знов відвідати всіх лікарів, а пізніше ще пройти спеціальне навчання в школі прийомних батьків та отримати дозвіл. Це не простий шлях, який потребує неабияких зусиль та палкого бажання досягти мети.
Малеча протягом півтора року перебувала в різних республіканських притулках: у Тирасполі та Бендерах. Молодші діти Вітя та Ліза вже навіть почали забувати старшу сестричку Сніжану. Тому, коли вони зустрілися в родині Цуркан, знадобився деякий час на адаптацію всіх членів родини, звикання одне до одного. За цей період жодного разу дітей не відвідували біологічні батьки та родичі, не цікавилися їхньою долею.
Півтора місяця Юлія та Сергій відвідували дітей у притулку, де за ними спостерігали психолог та представник опіки. З першої ж зустрічі малеча вже називала потенційних батьків «мама й тато». І вже як два роки ці довгоочікувані слова лунають у сім’ї.
«Найскладніший період – перші місяці, коли всім необхідно підлаштовуватися до графіка, старатися довіряти, бути більш відкритими, – згадує Юля. – Старша донька потребувала більше уваги, ніж молодші, намагалася бути лідером, сперечалася без будь-якого приводу, різко змінювала настрій. З нею також складно було знайти спільну мову. Сніжанка дуже багато пам’ятала з тих поганих для них часів і не уявляла, що може бути інакше».
Юля і Сергій читали роботи різних педагогів, зокрема про підхід до виховання. Наприклад, у Людмили Петрановської їм найбільше сподобалися поради щодо більш впевнених дій стосовно до дітей.
«Наші діти досить розумні й талановиті, вони виділяються з-поміж інших, – розповідає з гордістю тато. – Наймолодша донечка навіть вигадала сімейну традицію: вранці, перед тим як снідати, ми беремося за руки та молимося. Це дуже зміцнює нас як родину».
Тепер у малечі щасливе безтурботне дитинство: вони багато гуляють, граються з іншими дітьми у дворі, відвідують садочок, школу та різноманітні гуртки. З часом виявилося, що Сніжана та Ліза – майбутні моделі, а Вітя мріє про кар’єру боксера. У навчальних закладах вони поводять себе, як усі діти їхнього віку: можуть побешкетувати, дістати незадовільну оцінку тощо.
«Діти настільки нам рідні та обожнювані, що ми вже не уявляємо життя без них. Спочатку ми купували їм багато одягу та іграшок, щоб компенсувати попередні недоліки, але пізніше зрозуміли, що це не завжди на користь, а навпаки. Тому тепер – це дозована розкіш. Дякуючи психологу з центру «Клевер» Марині Василівні, до якої зверталися протягом деякого періоду, ми стали більш психологічно підготовленими та стриманими, діти – більш вихованими та уважними», – розповіла Юлія.
Батьки, безперечно, багато часу та сил приділяють нащадкам, іноді забувають про власний відпочинок, та головне, що їхня мрія здійснилася. Тепер вони стали прикладом для інших сімей, і вже є підтверджені дані, що декілька пар із Придністров’я виявили бажання всиновити дітей із будинку маляти.
Ольга АЗАРОВА.
Фото з сімейного архіву родини Цуркан.