У березні виповнюється 120 років з початку ведення інструментальних спостережень у Тирасполі.
У 1898 році станція функціонувала при військовому лазареті, розташованому на відстані 1 км від Тирасполя. Це район тодішньої Тираспольської фортеці. На жаль, спостереження незабаром перервалися, і відновилися лише в 1906 році на північному сході Тирасполя при військовому складі на околиці міста в мікрорайоні Кіровському. Збереглися записи про метеостанцію того часу: «Зовнішні прилади розташовані на просторому подвір’ї, на північ від якого проходить залізниця, на північному сході – площа, за якою розташоване кладовище. На півдні, на значній відстані, – військові табори. Високих будівель поблизу станції немає, і саме подвір’я височіє над сусідньою ділянкою міста. Річка протікає в 1,5 км від станції. За річкою – ліс». Метеорологічний майданчик того часу мав своєрідний вигляд. Так, наприклад, психрометрична будка займала дуже велику площу, але північної стінки там не було взагалі. Усі прилади розташовувалися в цинковій захисній клітці. Причому до самої будки підводився вентилятор на ручній тязі, який треба було перед зняттям показань крутити кілька хвилин, щоб показання приладів відповідали тій місцевості, де розташований метеорологічний майданчик. Однак і ці спостереження були недовгими. Лише коли метеорологічну станцію перенесли на територію нинішнього НВО «Дністер» у 1933 році, поблизу садиби Афанасія Погібка, було покладено початок ведення безперервних метеорологічних спостережень до 1941 року за температурою повітря, опадами та іншими метеорологічними параметрами. У воєнні роки Другої світової на Тираспольській метеорологічній станції велися окремі спостереження, однак значна частина їх була втрачена. Визначним є те, що після звільнення Тирасполя 12 квітня 1944 року метеорологічна станція за короткий час була повністю відновлена. І вже з 1 травня 1944 року почали проводитися регулярні метеорологічні спостереження за денною температурою повітря, хмарністю, атмосферними явищами, напрямом і швидкістю вітру, а з 8 травня – за вологістю повітря і нічними температурами повітря. Станція перебувала в розпорядженні Народного комісаріату оборони при Головному управлінні Гідрометеорологічної служби Червоної Армії й Київського Управління Гідрометеорологічної служби. Значний внесок у становлення й розвиток станції зробили: начальник Ольга Смотрич, старший технік Фросина Мельник. Багато співробітників станції, таких, як Ганна Панчоха, Євдокія Драй, Ганна Мироненко, Галина Деденкулова, Євдокія Кириця, Тамара Свистельникова прийшли на станцію зовсім молодими людьми й працювали там до пенсії.
Тираспольська агрометеостанція II категорії до 1948 року функціонувала спільно з гідрометеорологічною станцією 9 типу в одному службовому приміщенні, маючи один спільний метеорологічний майданчик. Основний її профіль – обслуговування сільського господарства. Спостереження велися в чотири основні терміни (як і в 1936 році), а також додатково спостерігали не тільки за метеорологічними та гідрологічними характеристиками, а й агрометеорологічними, наприклад, за озимою пшеницею, ярим ячменем, кукурудзою, соняшником, люцерною і навіть дикоростучою деревною рослинністю. Велика увага приділялася мікрокліматичним і фітокліматичним спостереженням. Крім того, проводилися регулярні спостереження за кавунами, динями, грушами, сливами, яблуками, виноградом, помідорами, баклажанами, картоплею, капустою і навіть рисом. Таким чином, за короткий період станція не лише відновила свій довоєнний потенціал, а і значно розширила спостереження за сільгоспкультурами, які раніше не входили в коло регулярних спостережень: інжиром, бавовником і навіть лимонами й мандаринами.
Треба відзначити, що в повоєнні роки колектив станції, попри великі труднощі, вніс посильну лепту в її становлення. Він був відданий своїй справі, незважаючи ні на що. Наприклад, начальник станції не мав свого житла, а багато її фахівців на роботу добиралися, долаючи багатокілометрові відстані по путівцях і нерідко пішки. Та й зарплата працівників була однією з найнижчих у країні, але все ж таки в 1950 році агрометеостанція вже вела наукову роботу за темою «Вивчення фітоклімату томатів залежно від способу посадки», а в 1951 році – велику наукову роботу з вивчення впливу заморозків і низьких температур на плодові та субтропічні культури в Молдавії, вивчалися агрометеорологічні умови вирощування картоплі на зрошуваних земельних ділянках, вплив мікроклімату на посіви баштанних культур.
Пізніше додалися гідрологічні спостереження за випаровуванням із водної поверхні. Змінилася і методика метеорологічних спостережень. Так, замість колишніх чотирьох ввели вісім основних термінів спостережень на добу. П’ятнадцятого травня 1974 року був установлений більш досконалий прилад за спостереженням середньої швидкості й пориву вітру. Усі ці зміни дозволили значно поліпшити якість метеорологічних спостережень.
До 1992 року основним завданням Тираспольської метеорологічної станції було обслуговування сільського господарства. За підсумками роботи колектив станції неодноразово одержував перехідний Червоний прапор, нагороджувався грамотами, а сама станція була однією з кращих у Молдавії.
На базі Тираспольської агрометеорологічної станції 30 жовтня 1992 року було утворено ДУ «Держслужба «Республіканський гідрометеорологічний центр», а метеостанцію перенесли на територію аеродрому. Тепер її основним завданням стало обслуговування польотів авіації, але агрометеорологічні спостереження не припинилися.
Нині на Тираспольській метеостанції ведуться постійні цілодобові спостереження за 50-ма метеорологічними параметрами погоди та клімату. Як і в повоєнний час, проблеми з дуже низькою зарплатою і житлом стоять дуже гостро. У зв’язку з великою віддаленістю метеостанції від міста: щоб дістатися до неї, треба 2-3 км пройти пішки по території аеродрому. Керівництвом Республіканського Гідрометцентру докладалося багато зусиль, щоб отримати повний обсяг усіх видів метеорологічних спостережень радянського періоду, який залишився на момент розпаду СРСР у Кишиневі. Після тривалих переговорів усю наявну базу метеорологічних спостережень все-таки вдалося дістати. Однак виявилося, що період 70-х і початок 80-х років минулого століття там був відсутній. Лише після багатьох років роботи, зібравши первинний матеріал спостережень і провівши повторно його обробку, відділу метеорології та клімату вдалося повністю відновити всю метеорологічну інформацію з 1944 року й донині, а також частково інформацію з 1898 по 1944 рр.
На сьогодні середній вік співробітників, а якщо точніше сказати, то співробітниць, Тираспольської метеостанції наймолодший серед співробітників інших станцій. Це вселяє надію на те, що у найстарішої станції республіки є гідна молода зміна, а отже, є у неї майбутнє.
Василь КУДИМА.