Тираспольчанка Есьміра Гурбанова звикла в усьому допомагати своїй любій бабусі Ганні Щербаковій. Проводячи час разом, жінка поважного віку, яка має статус дитини війни, багато розповідала своїй онуці про складне й нелегке життя в ті часи.
Дівчинка уважно слухала її розповіді про події та наслідки Великої Вітчизняної війни, й коли виросла, вступила до організації «Волонтери Перемоги».
Добровольцями стають по-різному. Наприклад, деякі юнаки та дівчата мають серйозне бажання залучитися до важливої справи, бути корисними й тому приєднуються до масштабних рухів. А в когось за плечима вже є особистий досвід, який підштовхує робити щось більше і не зупинятися на досягнутому.
Есьміра Гурбанова – студентка третього курсу ПДУ імені Т. Г. Шевченка, кафедри педагогіки та психології. Близько двох років тому вона приєдналася до Придністровського відгалуження об’єднання «Волонтери Перемоги».
Багатьом ця дівчина відома як фотограф. Її досить часто можна зустріти на різноманітних заходах і великих святах вишу. Однак це зовсім не дивно, адже Есьміра – наша колега. Вона працює в Управлінні зв’язків з громадськістю та засобами масової інформації та вже протягом семи років надзвичайно захоплена створенням вдалих кадрів.
«Працювати в рідному університеті та допомагати йому є для мене найкращою нагородою. Для волонтерів моє захоплення теж стало великою підтримкою. До цього дня я допомагаю своїй організації», – зізнається дівчина.
У «ВП» Есьміра Гурбанова виконує обов’язки прес-секретаря куратора напряму «Медіаперемога». Щодня в соціальних мережах вона ділиться з молоддю інформацією про всі акції, що відбуваються під егідою цього руху. Завдяки їй, все більше і більше дітей дізнаються про освітні та добровольчі проекти.
Нещодавно активістка втілила в життя захід «Вулиця Героїв». Суть його полягала в поширенні на вулиці листівок-трикутників з біографією першого космонавта Юрія Гагаріна. Вона також допомагала в організації виборів Президента Придністровської Молдавської Республіки, брала участь у різноманітних конкурсах та фестивалях.
Усі ці заходи їй вдається вміло поєднувати з навчанням та роботою. Водночас дівчина не забуває про свою головну мотивацію: допомагати іншим. «Моя бабуся народилася 1935 року. Вона хоч і була маленькою під час ВВВ, проте прекрасно пам’ятає ці роки, завжди розповідає мені, що бачила, чим виручала військових і як підтримувала свою сім’ю під час лихоліття. Нині їй 87, і я щодня тримаю з нею зв’язок, відвідую, щоб допомогти поратися по господарству», – розповіла Есьміра.
З найбільш незабутніх історій бабусі дівчина виділяє розповідь про качан сухої кукурудзи, заготовлений для посадки. У ті часи був страшний голод. Батьки Ганни Михайлівни залишили її одну, а коли повернулися, то виявили, що єдиного качана вже немає. Дівчинка з’їла зернята, і, звичайно, дуже боялася, що дорослі засмучуватимуться і будуть незадоволені її вчинком. Однак ніхто не лаяв дитину, бо все розуміли.
Під час війни Ганна Щербакова жила у Великомихайлівському районі Одеської області, в селі Великоплоське. Будучи дитиною, вона багато допомагала військовим – рила окопи, а батькам – у полі під час посадки різних культур для потреб населення. За словами онуки, поля часто бомбили, але люди все одно садили та поливали рослинність. Це був справжній подвиг у тилу.
Такий важкий, але натхненний шлях навчив Есьмір цінувати мирне життя і по можливості ділитися своїм добром з іншими. «Я маю кілька сусідок, бабусь, які воювали за Перемогу, за взяття Берліна. Я стараюся їм теж допомагати та підтримувати: відвідую, спілкуюся», – зазначила дівчина.
Добровольчі рухи в Придністров’ї досить різноманітні. Щороку їхні лави поповнюють нові люди. З-поміж багатьох акцій та ініціатив діяльність «Волонтерів Перемоги» відрізняється від інших своєю історичною спрямованістю, а головне – турботою про ветеранів.
Для тих, кому довелося рано доторкнутися до війни, пережити тяжкі періоди в житті, особливо важлива увага. Увага непарадна і не раз на рік. Звичайне телефонне привітання з днем народження або допомога в побутових справах означають для цих людей набагато більше за будь-який масштабний концерт.
Історія добрих справ Есьміри Гурбанової та її бабусі є чудовим прикладом того, що найважливіші істини зароджуються в родинному колі й залишаються назавжди в серці.
Марина СОВА.
Фото з особистого архіву. Есьміра Гурбанова з бабусею Ганною Михайлівною.