Про Олексія Митрякова, Героя Радянського Союзу, який брав участь у звільненні Молдавії під час Великої Вітчизняної війни, ми повідаємо сьогодні з нагоди дня його народження. Нагадаємо ще раз про подвиг солдата, щоб для кожного придністровця було зрозуміло, кому ми завдячуємо своїм нинішнім спокійним життям.
Народився Олексій Васильович Митряков 22 березня 1920 року в селі Рибушка Саратовського району Саратовської області в сім’ї робітників. Закінчив семирічну школу, потім фабрично-заводське училище, працював на Сталінградському тракторному заводі.
У віці 22 років пішов на фронт. З серпня 1942-го до самої Перемоги над Німеччиною воював на Сталінградському, Південно-Західному, 3-му та 1-му Українських фронтах. Брав участь у Сталінградській та Курській битвах, у визволенні України, Молдавії, Румунії, Польщі, Чехословаччини. Громив ворога на території Німеччини та двічі був поранений.
Архівні документи свідчать, що гвардії сержант Митряков був майстром пошуку. Десятки разів ходив у тил противника як командир розвідувальних груп. Ніхто в полку краще за Олексія Митрякова не міг розвідати ворожу систему оборони, потай пробратися крізь німецькі заслони, раптово напасти на намічений об’єкт, захопити «язика», документи або зразки нової зброї та спорядження. Він володів усіма необхідними рисами військового розвідника: мав гарний зір, гострий слух, чудову пам’ять, миттєво реагував на події, відзначався військовою хитрістю та кмітливістю, знанням поведінки ворога, сміливістю та рішучістю в бою. Командування доручало Митрякову найскладніші та найнебезпечніші бойові завдання, і він відмінно їх виконував.
У районі села Паркани 17 квітня 1944 року гвардійці вийшли до Дністра. Вони мали завдання форсувати цю широку водну перешкоду на підручних засобах. Першими мали б переправитися через річку розвідники на чолі з Митряковим. Зі спостережного пункту, обладнаного у фруктовому саду, що спускався до самого берега річки, Митряков протягом дня, користуючись стереотрубою, вивчав супротивника. Йому вдалося виявити два старі доти, в яких фашисти встановили станкові кулемети. Вночі Олексій Васильович із трьома розвідниками на рибальському човні переправився через річку, розвідав систему траншей противника, розташування вогневих точок, приховані підступи до річки, місця, зручні для переправи. Використовуючи ці дані, полк без втрат форсував Дністер, раптовою атакою розгромив супротивника та захопив плацдарм на правому березі річки. 25 квітня по батальйону, що наступав на плацдармі, відкрив вогонь ворожий кулемет. Піхота була притиснута до землі. Митряков підповз до вогневої точки, закидав її гранатами, знищив трьох кулеметників, а трьох інших, оглушених вибухами гранат, узяв у полон і доставив до штабу полку.
Звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна та медалі «Золота Зірка» Олексію Васильовичу Митрякову було присвоєне 13 вересня 1944 року. З 1946-го, у званні молодшого лейтенанта, він перебував у запасі. Проживав у Волгограді, працював на заводі імені Петрова. У 1954 році закінчив технікум.
Нагороди Героя: ордени Леніна, Вітчизняної війни І та ІІ ступенів, Слави ІІ та ІІІ ступеня, а також численні медалі. Помер Олексій Митряков 24 жовтня 2000 року. Його поховали у Волгограді на Димитрівському цвинтарі.
Уже незабаром, у квітні, ми відзначатимемо чергову дату від дня визволення нашого краю від німецько-фашистських загарбників. Ця публікація має на меті нагадати всім громадянам Придністров’я, як це відбувалося, які люди ризикували, а часто і жертвували своїм життям задля миру і спокою в нашому домі.
Уляна БОНДАРЧУК.
Фото: warheroes.ru