Моя країна – моє Придністров’я

В актовій залі МОЗ «Тираспольська гуманітарно-математична гімназія» відбувся II етап Республіканського історичного конкурсу для учнів 9-х, 10-х, 11-х класів загальноосвітніх організацій.


Муніципальні етапи змагання виявили кращих знавців історії з усієї республіки. З кожного куточка Придністров’я 28 березня до Тирасполя прибули конкурсанти. Столичні школярі та суворовці прихильно зустріли учнів із Бендер, Кам’янки, Дністровська, селища Красне, Григоріополя, Дубоссар та Рибниці у стінах гостинної гімназії.

Знаменно, що фінал конкурсу «Моя країна – моє Придністров’я» припав на святкування Всесвітнього дня історика. У журі були професійні історики – досвідчені вчителі. Молоде покоління продемонструвало блискучі знання з історії та культури Придністров’я, що стало для педагогів справжнім подарунком.

Захід складався з п’яти турів. Спочатку згідно з регламентом представники кожної з дев’яти команд за дві хвилини зачитували есе на тему «Роль придністровців у створенні ПМР».

Школа № 3 міста Кам’янки присвятила свої рядки тому, хто очолив їхній регіон у складні часи 1992 року – Леоніду Яковичу Матейчуку. Свою мужність і стійкість він зміг передати всім кам’янчанам, за що його досі пам’ятають і шанують.

Команда № 5 Краснянської школи розповіла про діяльність свого музею. Вчителі та учні дбайливо зберігають пам’ять про односельців і про страйкові рухи, що виникли там у період збройного конфлікту. Їм вдалося зібрати безліч цінних для історії фотографій і фактів.

Григоріопольська школа імені Андрія Стоєва представила своє поетичне есе. Команда № 8 Тираспольського Суворовського училища процитувала рядки французького письменника Віктора Гюго, й цим показала свою виняткову начитаність.

Щодо придністровського народу конкурсанти всі як один зазначили: «Велич його не вимірюється чисельністю, так само, як велич людини не вимірюється її зростом. Єдиною мірою тут є розумовий розвиток і духовно-моральний рівень».

У другому турі команди отримали картки з трьома запитаннями, на заповнення яких правильними відповідями відводилося всього дві-три хвилини. Всі вони стосувалися теми та подій 1992 року.

Третім туром стала мультимедійна презентація під назвою «Сучасне Придністров’я». Школярі розповідали, чим, на їхню думку, можна пишатися жителям ПМР. До цього списку увійшла діяльність Молодіжного парламенту, добровольців, знаменитих спортсменів і діячів мистецтва.
Не обійшлося й без згадок про туристичні об’єкти: Парк культури та відпочинку імені
П. Х. Вітгенштейна, парк-пам’ятник садово-паркового мистецтва ім. Д. К. Родіна, Бендерська фортеця, Катерининський парк, сільські гостьові будинки тощо.

На заключному етапі школярі продемонстрували туристичні маршрути з історичним ухилом. Команда з Дубоссар запам’яталася журі своєю саморобною картою, де шлях слідування пролягав місцями трагічних подій збройного конфлікту.

Учні Тираспольської гуманітарно-математичної гімназії побудували маршрут подорожі барвистими мозаїками радянської епохи, що збереглися в містах і селах нашої держави.

За підсумками історичного конкурсу «Моя країна – моє Придністров’я» перше місце присудили тираспольським суворовцям. Команда з Дубоссар виборола друге, а Тираспольська гуманітарно-математична гімназія завоювала третє місце.

Любов до історії не виникає сама собою. Частіше вона починається з гідного викладача. Краснянські школярі приїхали на цей конкурс разом зі своїм викладачем Анною Шубіною. Під час спілкування з ними відразу стає зрозуміло, що їхня ініціативність і залучення у процес пізнання виникла у відповідь на зацікавленість з боку педагога. Анна Олександрівна під час вивчення історії Придністров’я завжди влаштовує екскурсії. А як інакше? Як можна в такій темі обмежуватися тільки параграфом у книзі? Її учні беруть участь у велосипедних походах на гору Ломакіна з покладанням квітів, відвідують музей Бендерської трагедії та меморіали.

Школярам із села Красне не вдалося в цьому змаганні вийти на лідерські позиції. Однак це ніяк не позначилося на їхньому настрої, адже в них є прекрасний педагог і незгасний інтерес до історії.


Поліна РЕШЕТНИКОВА.

Фото М. Сова