Найбільша розкіш – це розкіш людського спілкування Антуан де Сент-Екзюпері
Основним завданням учителів української мови є вироблення в учнів умінь і навичок комунікативно виправдано користуватися засобами мови в різних життєвих ситуаціях (під час сприймання, відтворення й продукування висловлювань), однаково розвивати всі види мовленнєвої діяльності.
Монолог, діалог та полілог – способи мовного обміну інформацією, що відрізняються за структурою та змістом. До найважливіших умов, що складають основу мовленнєвої компетенції школяра, належить здатність адекватно сприймати діалогічне мовлення на слух, вести діалог із додержанням вимог українського мовленнєвого етикету (у дружньому колі, у розмові з однолітками, зі старшими чи з молодшими за віком, у контактному або дистантному спілкуванні). Тому вдосконалення й розвиток діалогічного мовлення учнів займає чи не найважливіше місце при вивченні української мови.
Діалогічне мовлення – це процес мовленнєвої взаємодії двох або більше учасників спілкування. Тому в межах мовленнєвого акту кожен з учасників виступає як слухач і як мовець.
Діалог – це форма спілкування двох і більше активних співрозмовників, де за кожною реплікою одного учасника йде репліка другого. Найчастіше перша репліка – це питання, а друга – відповідь.
Репліка – це одне висловлювання учасника діалогу, звернене до другого учасника розмови. Репліки в діалозі пов’язані між собою за змістом.
Діалог частіше використовується в усному мовленні, але в деяких випадках представлений і в письмовій формі, наприклад, у художній літературі. Тут він передає розмову персонажів.
Діалог використовується в науковій, публіцистичній, офіційно-діловій та розмовній мові.
Якщо один із двох співрозмовників під час спілкування припинить проявляти активність і замовкне, то діалог перетвориться на монолог.
Монологом називають промову однієї людини. Це не спілкування із самим собою, а найчастіше виступ перед кимось. Форма реалізації може бути усною та письмовою.
Монолог рідко буває спонтанним. Якщо діалог не можна з точністю передбачити від початку й до кінця, він створюється в процесі спілкування декількома людьми, то монолог легко заздалегідь обміркувати й підготувати.
Монологи створюються для передачі інформації, спонукання до певної дії, на слухача чи читача. Для більшого розуміння можна навести такі приклади монологу: лекція вчителя; відповідь учня біля дошки на уроці; твір-відгук про прочитану книгу; публічний виступ; доповідь науковця на конференції.
Одне з важливих умінь, яким учні повинні оволодіти, є уміння вести діалог. Базовий рівень володіння українською мовою передбачає опанування учнями такими типами діалогу: діалог етикетного характеру; діалог-розпитування; діалог-домовленість; діалог-обмін думками, повідомленнями.
На першому етапі школярі мають навчитися виконувати такі мовленнєві завдання для ведення діалогів згаданих типів:
1) для ведення діалогу етикетного характеру:
— привітати й відповісти на привітання;
— назвати себе, назвати іншу людину;
— попрощатися;
— поздоровити, висловити побажання та прореагувати на них;
— висловити вдячність і прореагувати на неї;
— погодитися чи не погодитися з чимось;
— висловити радість або засмучення;
2) для ведення діалогу-розпитування:
— запитувати й повідомляти інформацію з позиції того, хто відповідає, і навпаки;
— цілеспрямовано запитувати інформацію в односторонньому порядку за допомогою запитань: хто? що? де? куди? коли? тощо;
3) для ведення діалогу-домовленості:
— звернутися з проханням, висловити готовність або відмову його виконати;
— висловити пропозицію та погодитися чи не погодитися з нею;
— запросити до дії (взаємодії) та погодитися або не погодитися взяти в ній участь;
— домовитися про певні спільні дії;
4) для ведення діалогу-обміну думками, повідомленнями:
— вислухати думку (повідомлення) співрозмовника й погодитися чи не погодитися з ним;
— висловити свою точку зору, обґрунтувати її, щоб переконати співрозмовника;
— висловити сумнів, невпевненість;
— висловити схвалення або несхвалення, осуд.
Після засвоєння теоретичного матеріалу учням можна запропонувати такі вправи.
Вправа 1
Перебудуйте поданий нижче монологічний текст у діалогічний за ситуацією: ваш однокласник ставить вам запитання про те, як записатися в бібліотеку, а ви на них відповідаєте.
Щоб записатися в бібліотеку, треба пред’явити учнівський квиток, заповнити формуляр. У формулярі необхідно вказати прізвище, ім’я та по батькові, школу, в якій навчаєшся, і клас.
Заповнивши формуляр, треба звернутися до чергового бібліотекаря для одержання читацького квитка. Він дає право користуватися і бібліотекою, і читацьким залом.
Вправа 2
Побудуйте діалог за даними стимулюючими репліками.
— Ну й куди ж ти тепер?
— …
— А далеко ще?
— …
— Поїдеш потягом чи автобусом?
— …
Вправа 3
Візьміть інтерв’ю в учня-відмінника вашої школи для того, щоб дізнатися, як йому вдається досягти високої успішності, як він вчить уроки, як опрацьовує новий матеріал тощо. Сформулюйте запитання так, щоб відповіді відмінника були своєрідними рекомендаціями для учнів, які відстають у навчанні.
Вправа 4
Продовжіть список дієслів, які можна використовувати в діалогах між учителем та учнями.
Заходьте, сідайте, згадайте, прочитайте…
Вправа 5
Побудуйте діалог, використавши один із фразеологізмів: аж ребра світяться, перегнути палку, прикусити язик, стерти на порох.
Поступово матеріал ускладнюється, діти вчаться дискутувати, дебатувати, але спочатку знайомляться з теорією.
Учитель розповідає про те, що розмова трьох осіб називається трилогом, більше, ніж три особи – полілогом. Полілог може бути керованим і некерованим. Полілог, в якому є ведучий, називається керованим. Ведучий ставить запитаня, називає мовців. Полілог, в якому ведучого немає, називається некерованим.
Діалог, трилог чи полілог набувають форми обговорення, суперечки, бесіди, дискусії. Полілогічна форма спілкування спостерігається ще й у диспутах, полеміці, дебатах.
Під обговоренням мають на увазі різновид зіставлення думок з метою розв’язання проблеми. Обговорюють поведінку якоїсь особи, проблемні питання тощо.
Суперечка – це обмін думками, зведений до протиріч. У суперечці завжди є переможець, ображений і переможений. Найкращий спосіб перемогти в суперечці – обминути її, щоб в особі переможеного переможцеві не набути ворога.
Дискусія – це публічна суперечка на будь-яку тему з метою досягти істини шляхом зіставлення різних поглядів з обговорюваного питання на зборах, у пресі, у бесіді. Мета дискусії – поєднання думок декількох дискутантів.
Диспут – це, як і дискусія, публічна суперечка, але на наукову або суспільно важливу тему з обговоренням питань моралі, етики тощо. Мета диспуту – вибір однієї думки з усіх почутих.
Полеміка – це суперечка з наукового, літературного чи політичного питання. Полеміку ототожнюють не тільки з суперечкою, але й з дискусією; інколи її вважають частиною дискусії, говорячи, що суть дискусії в полеміці.
Дебати – це обмін думками декількох осіб за наявності аудиторії, яким дозволяється виступити тільки один раз, що виявляє відмінність їхніх думок.
Далі учні знайомляться з правилами проведення дискусій, диспутів, полеміки, дебатів, а після цього переходять до практичної роботи.
Вправа 1
Побудуйте дискусію на тему: «Чи потрібно виконувати родинні обов’язки?» (Тут можна говорити про сім’ю, професійні та домашні обов’язки членів сім’ї, улюблені заняття, про традиційну повагу до старших).
Вправа 2
Побудуйте розмову у формі трилогу за ситуацією: Іринка телефонує до своєї подружки, щоб домовитися про відвідання виставки, але паралельно брат дівчинки втручається в розмову…
Не менш важливим є вивчення питання культури діалогування.
Під час навчання учнів складанню діалогів педагогам слід дбати про дотримання орфоепічних, лексико-фразеологічних, синтаксичних та інших норм діалогічного мовлення.
Учням можна запропонувати такі завдання на дотримання норм діалогування.
Вправа 1
Прочитайте речення, виділяючи логічним наголосом різні слова, поясніть різницю.
Я сьогодні піду до школи (не хтось інший, а саме я). Я сьогодні піду до школи (не іншого дня, а саме сьогодні). Я сьогодні піду до школи (піду, а не поїду). Я сьогодні піду до школи (не в інше місце, а до школи).
Вправа 2
Поясніть наголос у прикметниках та прислівниках.
Гарячий – гаряче, дешевий – дешево, солодкий – солодко, холодний – холодно, зелений – зелено.
Вправа 3
Прочитайте слова та поясніть особливості наголошування іменників.
1) Книжка, книжки, книжок; зірка, зірки, зірок; пісня, пісні, пісень.
2) Озеро – озера, озера; дерево – дерева, дерева; колесо – колеса, колеса.
3) Паросток, пролісок, розвиток, напрямок, залишок, перевертень.
4) Писати – писання, питати – питання, вживати – вживання.
Невід’ємною ознакою високої мовленнєвої культури є оволодіння лексичним та фразеологічним багатством рідної мови.
Вправа 4
З’ясуйте значення поданих слів та складіть з ними словосполучення чи речення. Уведіть окремі з них у діалогічну єдність.
Корисний, корисливий; лікувати, лічити; адрес, адреса; біліти, білити; дипломат, дипломант, дипломник.
Вправа 5
Складіть по два речення, з яких було б видно, що слова вчений, черговий, молоді, майбутнє належать до різних частин мови.
Вправа 6
Відредагуйте речення.
1. На слідуючій неділі по телевізору буде продовження цікавого американського серіалу.
2. Нам ніщо не мішало зустрітися тут в другий раз.
Уведіть одне з речень у діалог.
Вправа 7
Робота з деформованим текстом: зі слів кожного рядка складіть репліки, щоб вийшов діалог.
1) а) можу, біля, я, вас, сісти;
б) передайте, сіль, прошу, мені;
в) візьми, сільничку;
г) серветку, чи, можна, взяти;
д) звичайно;
е) смачного;
є) хліб-сіль.
2) а) до, звернутися, вас, дозвольте;
б) тебе, слухаю;
в) як, аптеки, до найближчої, пройти;
г) аптека, на, розташована, розі, вулиць;
д) це, у, напрямку, якому;
е) вивіска, є, там;
є) звісно.
3) а) відвідати, я, можу, музей;
б) квиток, тобі, купити, необхідно;
в) коштує, дитячий, скільки, квиток;
г) одну гривню, дитячий, коштує, квиток;
д) квиток, мені, будь ласка, дитячий;
е) візьми, і, його, зберігай, квиток.
Вправа 8
За якої ситуації можна використовувати кожне подане звертання?
Оксано, Оксаночко, Оксанко, вельмишановна Оксано Петрівно, дорога наша Оксано Петрівно, тітонько Оксано, пані Оксано, пані Оксано Коваленко, громадянко Коваленко.
Добре пам’ятайте, що, вибираючи звертання, потрібно враховувати ситуацію спілкування: офіційну чи неофіційну. Тобто, де ви спілкуєтесь: вдома, у школі, з незнайомими людьми, враховувати вік, стать.
У неофіційному спілкуванні не скупіться на вишукані, приємні звертання.
Вправа 9
Назвіть різні види реплік, за допомогою яких ви зможете висловити:
Щиру вдячність (дякую, щиро вдячна, будь ласка…).
Радість при зустрічі (радий тебе бачити, як добре, що ми зустрілися…)
Заперечення, або незгоду, дотримуючись мовного етикету (вибачте, але ви не маєте рації, я думаю по іншому, вибачте, в цьому ви помиляєтесь, перепрошую, прошу вибачити…).
СПІЛКУЙТЕСЬ ГРАМОТНО І КУЛЬТУРНО!
Галина КРИЖАНIВСЬКА.
Фото: https://www.pexels.com/ru-ru/photo/601170/